Ухвала суду № 30129770, 13.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. справа № 1170/2а-1755/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.

без ставників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-1755/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, Підприємець) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Світловодська ОДПІ) №0001831700 від 11.04.2011 р, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 14 562,50 грн., з урахуванням основного платежу та штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків відповідача щодо недодержання в момент вчинення правочинів позивача з його контрагентами вимог законодавства в частині реального настання правових наслідків таких правочинів. Податковий кредит, сформований за рахунок вчинення реальних правочинів, як вважає позивач сформований правомірно і тому донарахування вчиненні відповідачем підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-1755/11 (суддя Кармазина Т. М.) вищевказаний адміністративний позов задоволено: з посиланням на ч.2 ст.11 КАС України визнано спірне повідомлення-рішення протиправним.

Постанову суду мотивовано тим, що на момент здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, свідоцтво останнього не було анульовано. При цьому, дослідження взаємовідносин за ланцюгом постачання здійснено податковим органом неправомірно, оскільки позивач придбав товар лише у контрагента. Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про можливі порушення постачальників за ланцюгом. Факт придбання товару підтверджено належним чином.

Не погодившись з постановою суду, Світловодською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-1755/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на висновки перевірки, вказує на протиправну діяльність контрагента позивача.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням Світловодською ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. (акт перевірки № 65/1710-2705901630 від 29.03.2011р., а. с.16-38), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цього порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірного податкового повідомлення-рішення (а.с.15) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту Підприємця ПДВ з ціни придбання послуг за договорами, укладеними з ПП „Стилет-ЮГ" про надання транспортних послуг та фільтрації олії соняшникової, в рамках укладених угод, які визнані недійсними.

Так, на думку податкового органу, підлягає донарахуванню Підприємцю податок на додану вартість в розмірі 11650 грн., як різниця між зменшеними податковими зобов'язаннями (по контрагентам ПП „Стилет-ЮГ" - ТОВ ,,Омегаінвестагро", ПП „Оліяр").

Дослідивши матеріали справи,оцінивши доводи, покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Світловодської ОДПІ , виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 мав правовідносини з ПП „Стилет-Юг" за договором перевезення № 01/12-Г від 01.12.2010 р., згідно якого позивачем отримано від останнього послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом (а. с.46, 47), та за договором надання послуг від 01.12.2010 р., згідно якого позивач доручив, а ПП „Стилет-Юг" зобов'язується виконати послуги щодо фільтрації соняшникової олії (а. с.51).

Факт отримання позивачем від ПП „Стилет-Юг" вищезазначених послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними (а.с.109, 115, 129, 141, 173, 175, 185; 139, 157, 163, 169, 171 відповідно), актами здачі-прийняття наданих послуг (а. с.108, 114, 128, 140, 172, 174, 184; 138, 156, 162, 168, 170 відповідно), квитанціями до прибуткових касових ордерів (а. с.218, 220, 222, 225, 228; 221, 223, 224, 225 відповідно).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.97 р. (який діяв при формуванні позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року) (далі - Закон №168) «Податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…»

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з положень даної норми закону, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності такі умови:

- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;

- наявність належним чином оформлених податкових накладних;

- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, підпунктом 5.12.2. пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених норм, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми, яка фактично сплачується отримувачем товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді. Це узгоджується і з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п.1.8 Закону № 168, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку ї бюджету у зв'язку і надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки Підприємець мав необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, виписані прямим контрагентом - ПП „Стилет-Юг", які позивачем було включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року.

Також акт перевірки свідчить про відсутність порушень відображення Підприємцем у бухгалтерському та податковому обліках вищевказаних операцій з придбання транспортних послуг та послуг з фільтрації олії, невикористання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у прямого контрагента позивача (ПП „Стилет-Юг") статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Скаржник посилається на те, що актом № 614/23-2/37048886 від 09.03.2011р. невиїзної позапланової перевірки ПП „Стилет-Юг" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р., отриманим від ДПІ у м.Херсоні, встановлені порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, тому податкові зобов'язання сформовані за рахунок вищезазначених контрагентів-покупців та відповідні дані наведені у декларації з податку на додану вартість за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та як наслідок про обсяги продажу (а отже і про задекларовані податкові зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними.

На підставі даних вищевказаного акту, відповідачем зроблено висновок, що податковий кредит, сформований за рахунок контрагента-постачальника ПП «Стилет-Юг», на суму 1907656,07 грн. ПДВ та відповідні дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, про обсяги придбання та, як наслідок, про обсяги продажу (ТОВ «Омегаінвестагро» на суму 209434,66 грн. ПДВ, ПП «Оліяр» на суму 1686480,49 грн. ПДВ, а отже і про задекларовані податковий кредит на суму 1907656,07 грн. ПДВ та зобов'язання на суму 1895915,15 грн. ПДВ) є недійсними.

Колегія суддів звертає увагу, що жодною нормою податкового законодавства не передбачена можливість визнання недійсними податкових зобов'язань.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім того, спірна постанова суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на не підтвердження операцій по ланцюгу постачання.

Отже, колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0001831700 від 11.04.2011 р., яким податковий орган необґрунтовано збільшив Підприємцю суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14562,50 грн., у тому числі основний платіж 11 650 грн. та фінансові санкції у розмірі 2912,50 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-1755/11 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-1755/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко