Ухвала суду № 30129759, 06.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/1311/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Гусєва К.В. дов. від 17.12.12р.;

відповідача: - Зубець М.А. дов. від 23.08.12р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а/0470/1311/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механіка"

до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Механіка" (далі - ТОВ «Механіка», Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська (далі - Лівобережна МДПІ) від 06.12.2010 р. № 0100412301/1;

- визнати право ТОВ "Механіка" на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 186 397 грн. за рахунок врахування у складі валових витрат 936 581 грн., як фактично понесених витрат, що підтверджені даними первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, але не включені до декларації з податку на прибуток.

Позовні вимоги обґрунтовані на думку позивача ігноруванням працівниками податкового органу норм чинного на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень- рішень законодавства, зокрема, в частині посилань на ст. 203, 215 , 228 ЦК України по правовідносинах з контрагентом позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а/0470/1311/11 (Жукова Є. О.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 06.12.2010 р. № 0100412301/1; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині, якою задоволено позовні вимоги, мотивовано тим, що договір від 31.05.2010 р. № 3105/Ф, укладений між позивачем та ТОВ "Гранд Гамма", не порушує вимоги ст.228 ЦК України; вказано, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення від 06.12.2010 р. № 0100412301/1; норми чинного законодавства України, в сукупності з наявними в справі матеріалами підтверджують протиправність рішення відповідача. Стосовно відмови в задоволенні частини позовних вимог судом першої інстанції вказано на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережною МДПІ подано апеляційну скаргу згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі №2а/0470/1311/11 в частині задоволених позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував недійсності укладеного позивачем з контрагентом правочину та інші обставини, встановлені в результаті перевірки.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення стосовно доводів апеляційної скарги. Представником позивача заявлено, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому не підлягає скасуванню, представник податкової інспекції наполягав на доводах апеляційної скарги та просив скасувати оскаржувану постанову.

З урахуванням встановлених матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Лівобережною МДПІ планової виїзної перевірки ТОВ «Механіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. (акт перевірки № 8702/23/23364176 від 27.10.2010 р., а. с.41-66), встановлені під час цих перевірок порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.9, 30) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання товару згідно нікчемного, як його вважає податкова інспекція, правочину з контрагентом - ТОВ "Гранд Грамма".

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Лівобережної МДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

В акті перевірки податківцями зроблено висновок про те, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Товариством завищено валові витрати у сумі 1 182 393,10 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 1 182 393,10 грн.

Як свідчать матеріали справи, 31.05.2010 р. між ТОВ «Гранд Гамма» (Постачальник) та ТОВ «Механіка» (Замовник) укладений договір № 3105/Ф, за якими позивач придбав у ТОВ «Гранд Гамма» певні товари (а. с.68).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: накладні, податкові накладні, рахунки, акти приймання-передачі (а. с.67-96).

За даними відповідача, не спростованими Товариством, розрахунки по вищезазначеній операції позивачем з ТОВ «Гранд Гамма» не проводились. Згідно документів бухгалтерського обліку станом на 30.06.2010 р. рахується кредиторська заборгованість у сумі 1 847 427,69 грн. Зазначене є доводом апеляційної скарги і не спростовується позивачем.

Також в акті перевірки зазначається і про подальшу часткову реалізацію позивачем придбаного товару і про виготовлення продукції з придбаного товару (а. с.97-114), що свідчить про використання останнього у власній господарській діяльності.

За даними перевірки у залишках товару станом на 30.06.2010 р. залишився автоматичний вимикач АЕ 2056 125А (2,00 шт.).

Позиція скаржника щодо наявності виявлених під час перевірки порушень обґрунтовується:

- актом перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ТОВ «Гранд Гамма», в якому зроблений висновок про порушення ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані па реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Гранд Гамма» при придбанні та продажу товарів (послуг);

- посиланням щодо того, що ТОВ «Гранд Гамма» за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса не встановлена, на момент перевірки стан підприємства - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Підприємством надані декларації з ПДВ за травень, червень, липень 2010 року, іншої звітності з моменту реєстрації по теперішній час ТОВ «Гранд Гамма» не надавало.

- за інформаційними базами даних ДНА України, статутний капітал ТОВ «Гранд Гамма» складає 3,0 грн., філій, відділень підприємства - не зареєстровано, кількість працюючих - 0 осіб, що свідчить про те, що у ТОВ «Гранд Гамма» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основної діяльності;

- згідно даних ЄДР єдиною посадовою особою ТОВ «Гранд Гамма» є директор ОСОБА_5 (громадянин Узбекистану).

- декларації ТОВ «Гранд Гамма» до органів державної податкової служби були надані з використанням електронного підпису. Однак, ТОВ «Український сертифікаційний центр» повідомило органи державної податкової служби, що електронні цифрові підписи для подачі податкової звітності в електронному вигляді до органів державної податкової служби отримала ОСОБА_7.

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення вищезазначених договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою сг.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними, суду не надано.

Крім того, не надано доказів того, що станом на час укладення позивачем з вказаним контрагентом договору та його виконання, дана юридична особа не була зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не перебувала на обліку як платник податку на додану вартість.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочину, то враховуючи норми Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом , скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Скаржник в обґрунтування свої позиції посилається на наявність постанови слідчого відділу податкової міліції ДПА у м.Києві про порушення кримінальної справи № 56-2659 від 13.12.2010 р. за фактом підроблення документів та фіктивного підприємництва шляхом створення, у тому числі ТОВ «Гранд Гамма» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України (а. с.152, 153).

Згідно даної постанови невстановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності у 2010 році ряд підприємств, у тому числі - ТОВ «Гранд Гамма» та підробили документи зазначеного підприємства. Ряд СПД безпідставно формувало податковий кредит за рахунок відображення безтоварних операцій у тому числі ТОВ «Гранд Гамма». Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 324 від 10.12.2010 підписи від імені директора ТОВ «Гранд Гамма» ОСОБА_5 в документах ТОВ «Гранд Гамма» виконані ймовірно двома різними особами.

Так, відповідач вважає, що ТОВ «Гранд Гамма» створене без наміру займатись систематичною статутною господарською діяльністю, а лише для здійснення незаконної діяльності з метою надання податкової вигоди третім особам.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним не взяття до уваги судом першої інстанції постанови про порушення кримінальної справи № 56-2659 від 13.12.2010 р., оскільки, по-перше, вказана постанова не є вироком суду, по-друге, вказана постанова не містить висновків стосовно обставин, які є предметом розгляду у даній справі.

Отже, доводи скаржника про те, що постанова про порушення кримінальної справи є вагомим доказом створення ТОВ «Град Гамма» для здійснення незаконної діяльності з надання податкової вигоди під прикриттям певних і господарських товариств, колегією суддів відхиляються, оскільки не доводять вини позивача.

Тим більш, що жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (по ланцюгу постачальників) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що державні органи, які мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що податковий орган - особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно прийнятого за результатами застосованої Товариством процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 р. № 0100412301/1, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 354 717,60 грн., у тому числі за основним платежем 295 598 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59 119,60 грн. (а.с.30), і тому приходить до висновку, що судом першої інстанції цілком правомірно винесено постанову про скасування зазначених податкових повідомлень -рішень.

Звідси, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Щодо відмови суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання права ТОВ «Механіка» на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 186 397 грн. за рахунок врахування у складі валових витрат 936 581 грн., як фактично понесених витрат, що підтверджені даними первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, але не включені до декларації з податку на прибуток, то колегія суддів вважає таку відмову обґрунтованою, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення відповідача ніяким чином не вплинуло на право ТОВ «Механіка» на зменшення вказаних податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним часткове задоволення позову ТОВ «Механіка».

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а/0470/1311/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративної о суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а/0470/1311/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко