Ухвала суду № 30127988, 15.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. справа № 2а/0470/10253/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Агаркова Е.В. дов. від 01.07.11 р.

відповідача: - Овсяникова Л.О., дов. від 15.03.12 р.

третьої особи: - Слюсаренко В.А. дов. від 10.09.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровскому районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 р. у справі № 2а/0470/10253/11

за позовом Приватного підприємства "Мобілочка"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровскому районі м.Дніпропетровська,

третя особа на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова спілка"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мобілочка" (далі -ПП "Мобілочка", Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровскому районі м.Дніпропетровська (далі -ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська):

- № 0000482302 від 16 березня 2011 р., яким визначено податкове

зобов'язання на суму 1 103 398,05 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму 275 849,52

грн., загальна сума грошового зобов'язання 1 379 247,57 грн.;

- № 0000502302 від 16 березня 2011 р., яким визначено податкове зобов'язання на суму 882 718,44 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму 220 679,61 грн., загальна сума грошового зобов'язання 1 103 398.05 грн.;

- № 0001212302 від 24.05.2011 р., прийнятого па підставі рішення ДПА у Дніпропетровській області від 18.05.2011 року № 14907/10/25-008, згідно якого донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 655 097,07 грн. (1324977,66 грн. - основний платіж, 331 019,41 грн. - штрафна санкція).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 р. у справі № 2а/0470/10253/11, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова спілка", (суддя Кальник В. В.) вищевказаний адміністративний позов про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Постанову суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи правомірності віднесення до складу валових витрат підприємства вартості придбаних товарів в сумі 4413592,20 грн. та доведеності ПП "Мобілочка" факту реального настання правових наслідків щодо укладеного договору постачання товарів № 7/10 від 01.07.2010 р. Висновки податкового органу про безтоварність операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ "Українська агропромислова спілка" вчинені без наявності достатніх та відповідних доказів. Відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо формулювання в актах перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Окрім того, висновки податкового органу, наведені в акті перевірки суперечать один одному та здійснені з підміною понять, визначених в законодавстві.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 р. у справі № 2а/0470/10253/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував висновків податкового органу, здійснені з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача за ланцюгом постачання.

ПП "Мобілочка" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи спірну постанову суду першої інстанції правомірно та обґрунтованою. Позивач зазначає, що для застосування норми щодо нікчемності правочину органу ДПС в судовому порядку необхідно було довести наявність факту незаконного заволодіння ПП «Мобілочка»майном держави, вираженому у завищенні валових витрат та податкового кредиту у липні 2010 року, що спричинило завищення податкового кредиту, чого податковим органом не було зроблено.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо аргументів апеляційної скарги, заявник апеляційної скарги просив скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Мобілочка" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Українська агропромислова спілка»за 2010 рік №312/232/33474548 від 24.02.2011 р. (а. с.62-74) та рішення про результати розгляду скарг ДПА у Дніпропетровській області № 14907/10/25-008 від 18.05.2011 р. (а. с.28-32), ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська прийняті податкові повідомлення-рішення, оскаржені в подальшому позивачем в судовому порядку:

- від 16 березня 2011 р. № 0000482302 про визначення Підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 1 103398,05 грн. - основний платіж, 275849,52 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а. с.27) за порушення п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- від 16 березня 2011 р. № 0000502302 про визначення Підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 882 718,44 грн. -основний платіж, 220679,61 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а. с.60) за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- від 24.05.2011 р. № 0001212302 про визначення Підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 1 324 077,66 грн. - основний платіж, 331 019,41 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а. с.61) за порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Встановлені порушення пов'язані із завищенням Підприємством валових витрат та завищення податкового кредиту внаслідок того, що господарські операції з підприємствами, що знаходяться в ланцюзі постачання товарів, мають ознаки нікчемних правочинів.

Так, за позицією податкового органу, податковий кредит ПП «Мобілочка»формувався за рахунок ТОВ «Українська агропромислова спілка», постачальником якого є ТОВ «Оптдевайс», постачальником якого виступило підприємство ТОВ «ДООРС», яке у свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект».

За твердженням скаржника:

- ПП «Техавтокомплект»за відповідні періоди звітність не подавало, 23.04.2010 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ вказаного підприємства;

- ТОВ «ДООРС»не надавало будь-яких послуг та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Оптдевайс»до зміни засновників ТОВ «ДООРС»(23.09.2010). У разі, якщо ТОВ «Оптдевайс»надало б первинні документи на підтвердження здійснення таких операцій, то ці не можуть бути дійсними, оскільки не підписані посадовими особами ТОВ «ДООРС», відповідальними за здійснення фінансово-господарської діяльності протягом квітня-вересня 2010 року (постанова про порушення кримінальної справи - а. с.197, 198, висновок спеціаліста, а. с.199-202);

- постачальники по ланцюгу не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників;

- діяльність ТОВ «Українська агропромислова спілка» спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, що зазначені вище, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків (акт перевірки ТОВ «Українська агропромислова спілка»№ 180/23-307/36641236 від 19.01.2011 р. (а. с.142-164).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська виходячи з наступного:

Матеріали справи містять договір поставки № 7/10 від 01.07.2010 р., укладений між ТОВ «Українська агропромислова спілка»(Постачальник) та ПП «Мобілочка»(Покупець), на поставку товару (телефонів, гарнітур, чохлів тощо) (а. с.76, 77).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: договір № 33110 від 01.08.2009 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, укладений з TOB «Нова Пошта»(а. с.78-82), товарно-транспортна накладна (а. с.170), акт прийому-передачі робіт (надання послуг) від 12.07.2010 р., складений між позивачем та TOB «Нова Пошта»(а. с.171-176), що свідчать про перевезення товарів на склад ПП «Мобілочка»за адресою м.Київ, вул.Молодогвардійська, 22; видаткові накладні №№ 760, 761, 762, 763 від 01.07.2010 р. (а.с.90-104), податкові накладні (а. с.105-120), платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем товару ТОВ «Українська агропромислова спілка»(а. с.121-127).

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (договору поставки № 7/10 від 01.07.2010 р.), використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого»положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків -одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім того, спірна постанова суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на не підтвердження операцій по ланцюгу постачання з огляду на врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2011 р. № 0000482302, з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2011 р. № 0000502302, податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011р. № 0001212302 і правомірним вважає задоволення судом першої інстанції позовних вимог про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровскому районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 р. у справі № 2а/0470/10253/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 р. у справі № 2а/0470/10253/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко