Ухвала суду № 30125187, 30.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2011 р.

справа № 2а-821/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський кар’єр», м.Кіровоград

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року у справі №2а-821/09/1170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський кар’єр», м.Кіровоград

до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді

про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Кіровградський кар’єр»(далі ВАТ «Кіровоградський кар’єр») звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (далі УПФ України в м. Кіровограді) про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1058 від 01.12.2008 року в сумі 33906,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцію «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затверджену постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. (далі по тексту –Інструкція), та зазначав, що відповідачем порушено порядок формування та надіслання (вручення) вимоги про сплату боргу.

Крім того позивач наголошує на тому, що відповідно до Інструкції підставою для оформлення вимоги про сплату боргу є не тільки дані облікових карток особових рахунків страхувальників, а й акт документальної перевірки, однак відповідачем в порушення норм Інструкції не направлено разом із вимогою акт перевірки. Позивач також зазначає, що відповідно до п. 8.2. Інструкції вимога про сплату боргу є виконавчим документом, проте в оскаржуваній вимозі не заповнена графа стосовно набуття нею чинності, таким чином, на думку позивача, строк для передачі її до виконавчого органу не настав, а вона не набула статусу виконавчого документу.

Відповідач проти адміністративного позову ВАТ «Кіровоградський кар’єр»заперечував, також посилався на Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцію.

Стосовно доводів позивача про неправомірність формування оскаржуваної вимоги відповідач наводиить норми п.3 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати, на які відповідно до закону нараховуються внески. Однак відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду № 6-5 від 21.03.2003 року акти правильності нарахування та сплати страхових внесків складаються спеціалістами управління при планових або позапланових виїзних перевірках первинної бухгалтерської документації, а підставою для формування вимоги є щомісячна подача звітів за формою визначеною законодавством, тому в даному випадку необхідності складати акт не було. Крім того, на думку відповідача, позивачем при оскарження вимоги було порушено строк оспорення, який відповідно до п.п. 8, п. 3 Інструкції складає 10 робочих днів. З огляду на доводи, зазначені в запереченнях відповідач відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою суду першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що постанову суду першої інстанції прийнято внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, а обставини справи з’ясовано неповно. Позивач наголошує на тому, що відповідачем було порушено порядок формування та надіслання (вручення) вимоги про сплату боргу, а саме не складено акт перевірки, на підставі якого мала бути прийнята оскаржувана вимога, а також в тексті вимоги відповідачем не зазначено дати набуття нею чинності, що унеможливлює набуття даною вимогою статусу виконавчого документу. З огляду на зазначені доводи апеляційної скарги позивач просить суд скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року у справі 2а-821/09/1170 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що з доводами апеляційної скарги не погоджується в повному обсязі та вважає, що оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, на законних підставах та з дотриманням принципів всебічного розгляду справи. Щодо вимог, вказаних позивачем в апеляційній скарзі, відповідач зазначає наступне: хоча відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»чітко визначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках визначених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески і саме ВАТ «Кіровоградський кар’єр»самостійно декларує та подає звіти до органів управління, а тому складання та направлення позивачу акту перевірки разом з вимогою немає підстав відповідно до законодавства. Також відповідач вказує на те, що вимогу про сплату боргу було сформовано та направлено позивачу у відповідності з чинним законодавством, тому підстав для її скасування не має. Стосовно підстав оскарження позивачем вимоги про сплату боргу, відповідач зазначає, що ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не зазначено жодної норми права яку б порушило управління при формуванні та направленні позивачу оскаржуваної вимоги. З огляду на зазначені в відзиві доводи відповідач просить суд залишити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Кіровоградський кар’єр»- без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач –Відкрите акціонерне товариство «Кіровоградський кар’єр»- суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа ( код ЄДРПОУ 00292155), зареєстрований в УПФ України в м. Кіровограді як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією «Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р.

Відповідно до зазначеного законодавства на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно з ст.18,19,20 пп.1 п.8 Розділу ХУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим законом.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Пунктом 12 ст.20 Закону встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Пунктом 8.2 Інструкції «Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., встановлено випадки, коли органи Пенсійного фонду надсилають вимогу про сплату недоїмки. До них відноситься такі випадки:

а)якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б)якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи управлінням Пенсійного фонду України в м.Кіровограді 01.12.2008 року прийнято вимогу № Ю-1058 про сплату ВАТ «Кіровоградський кар’єр»недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 33906,40 грн. (а.с.5.)

Основним доводом, який позивач вказує в апеляційній скарзі є те, що відповідач, порушивши чинне законодавство, прийнявши та направивши позивачу вимогу про сплату боргу без акта перевірки. Однак відповідно до п.3 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»складання вимог про стягнення боргу на підставі актів перевірок правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, які підтверджують суму заробітної плати, на яку відповідно до нараховуються внески, що свідчить про те, що територіальні управління Пенсійного фонду України мають право обчислювати страхові внески та виявляти недоїмку на підставі звітності, що подається страхувальником.

Отже суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана вимога прийнята відповідно до вимог законодавства, а ВАТ «Кіровоградський кар’єр»наявність заборгованості зі сплати страхових внесків визнає та не оскаржує ані суму боргу ані сам факт його існування.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не вбачається. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційна скарга задоволенню не підлягає; постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195,196,198,200,205,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський кар’єр» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року у справі №2а-821/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року у справі №2а-821/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник