Ухвала суду № 30122472, 20.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"20" березня 2013 р. Справа № 0670/4927/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС-Газтрейд" до Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС-Газтрейд" 25.07.2012 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2012 року №0000391601 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6121, 64 грн., з яких: 4081, 09 грн. основного платежу і 2040, 55 грн. штрафних санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.06.2012 р. №0000391601.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що перевіркою встановлено відсутність реального надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Податковий кредит ТОВ "СГС-Газтрейд" сформовано на підставі нікчемного правочину, а тому підлягає зменшенню. Вважають, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а тому прийнята постанова підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що за період з 24.05.2012 року по 28.05.2012 року Малинською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правових відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС-Газтрейд" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансзапчастина" за жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт №13/15-3/36128079 від 28.05.2012 року.

В результаті проведення перевірки встановлено:

-відсутність надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансзапчастина" послуг позивачеві у жовтні-листопаді 2011 року, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, отже, відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків;

-порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.4 статті 201, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у жовтні-листопаді 2011 року на 4081, 09 грн.

На підставі вказаного акту Малинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000391601 від 08.06.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "СГС-Газтрейд" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 6121,64 грн., а саме: 4081, 09 грн. - основний платіж, 2040, 55 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наявності господарських операцій з ТОВ "Укртрансзапчастина" та правомірності формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 статті 98 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Із змісту п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Укртрансзапчастина".

Так, ТОВ "СГС-Газтрейд" (Виконавець) та ТОВ «Амстед-Рейл» (Замовник) укладено договори № 1/10.05 від 10 травня 2011 року та № 040411 від 04 квітня 2011 року (а.с. 18-20) на виконання робіт, а саме: механічної обробки підошви деталі корпусу, деталі «Ковпачок 07367» та деталі «Корпус 07751».

Відповідно до пункту 1.2 Договору від 10 травня 2011 року, Виконавець має право залучати до виконання робіт третіх осіб без згоди Замовника та особисто несе відповідальність за якість виконаних робіт.

На виконання умов цього Договору між ТОВ «СГС-Газтрейд» (Замовник) та TOB «Укртрансзапчастина» (Виконавець) був укладений Договір № 1/16.05. від 16 травня 2011 року (а.с. 17), відповідно до якого TOB «Укртрансзапчастина» виконало роботи по механічній обробці підошви деталі корпусу кр. К 43.06-00.00.00.0-02, деталі «Ковпачок 07367» та деталі «Корпус 07751».

Згідно з умовами договорів, Виконавець зобов'язується виконати механічну обробку підошви деталі корпусу кр. К 43.06-00.00.00.0-02, деталі «Ковпачок 07367» та деталі «Корпус 07751» в кількості, зазначеній в актах виконаних робіт, та своєчасно повертати їх, а Замовник прийняти і своєчасно оплачувати вартість виконаних робіт за погодженою ціною.

Згідно з пунктом 7.1 Договору від 16 травня 2011 року, приймання робіт проводиться замовником згідно акту виконаних робіт.

Перевезення заготовок для виконання робіт до TOB «Укртрансзапчастина» та отримання та перевезення готових виробів від TOB «Укртрансзапчастина» здійснювалося директором ТОВ «СГС-Газтрейд» на власному транспортному засобі, що підтверджується копію технічного паспорту на автомобіль, оскільки заготовки не є великогабаритними.

Господарські відносини документально підтверджені податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, що свідчать про оплату позивачем за виконану роботу TOB «Укртрансзапчастина», та акти здачі-прийняття робіт до ТОВ «Амстед-Рейл».

Оплата вартості виконаних робіт позивачем на користь ТОВ «Укртрансзапчастина» здійснено в повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові накладні; видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, акти здачі-прийняття робіт до ТОВ «Амстед-Рейл» оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і доказів їх недостовірності відповідачем суду не надано.

Суми податкового кредиту перевіряємого періоду по відносинах з ТОВ «Укртрансзапчастина» відображені позивачем у поданих до органу державної податкової служби податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ «Укртрансзапчастина», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду, відповідачем спростовані не були.

Колегія суддів вважає, що суд прийшов вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви заінтересованої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента (Постанова Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року № К/9991/81953/11).

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000391601 від 08.06.2012 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" березня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС-Газтрейд" вул.Українських повстанців,42,м.Малин,Житомирська область,11601

3- відповідачу Малинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11601