Ухвала суду № 30122318, 20.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 р.Справа № 1570/4437/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглеремпроект» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що у відповідності до акту перевірки №32/233-214/33312005/109 від 29 лютого 2012 року відповідачем встановлено порушення позивачем п. 44.1, п.44.6, ст. 44, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а також недійсність правочинів у відповідності до ст. 215, 203, 228 ЦК України. На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 березня 2012 року № 0007182301, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 865688,0 гривень, та за штрафними санкціями 216422,0 гривень. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач просить його скасувати.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглеремпроект» зареєстровано, як юридичну особу Виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.12.2004 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №254603, та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ в Малиновському районі м. Одеси з 23.12.2004 року згідно Довідки про взяття на облік платника податків №6082/29-411 від 22.09.2005 року (Том І, аркуші справи 29, 31).

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №22318988, основними видами діяльності якого за КВЕД є ремонт (спеціалізований) для машин добувної промисловості та будівництва, монтаж та установлення машин для добувної промисловості та будівництва, діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом, оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (Том І, аркуші справи 30, 32).

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби 29.02.2012 року, на підставі наказу №342 від 16.02.2012 року, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вуглеремпроект», щодо господарських відносин із платником податків КФ «ЧІП-ІНФО» з питань дотримання вимог з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №32/23-214/33312005/1096 від 29.02.2012 року (Том І, аркуші справи 192-202).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вуглеремпроект» п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем завищено показники по рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту»в сумі 865688 у жовтні 2011 року, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 865688 грн., у т.ч. у жовтні 2011 року ПДВ у сумі 865688 грн.

На підставі встановлених порушень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0007182301 від 26.03.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 865688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -216422 грн. (Том І, аркуш справи 204).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанці виходив з того, що висновок відповідача щодо порушення товариством вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України не підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту став акт перевірки ДПІ у м. Херсоні №99/15-2/35120148 від 04.01.2011 року «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПП «КФ «ЧІП-ІНФО»за жовтень 2011 року», яким встановлено фіктивність правочинів з позивачем (Том І, аркуші справи 214-218), відсутність підприємства за податковою адресою, наявні розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, тощо.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ПП «КФ «ЧІП-ІНФО» та ТОВ «Вуглеремпроект» 26.09.2011 року укладено договір поставки №2609/01П (Том І, аркуші справи 69-70), згідно якого ПП «КФ «ЧІП-ІНФО»зобов'язується поставити, а ТОВ «Вуглеремпроект» прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 6, 10 Договору розрахунки за отриманий товар здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування ТОВ «Вуглеремпроект» коштів на розрахунковий рахунок ПП «КФ «ЧІП-ІНФО».

За цим договором представником позивача за довіреністю Гежа В. О. (Том І, аркуш справи 188) отримувався товар (запчастини для машин добувної промисловості) на підставі видаткових накладних №РН-0110-30, №РН-0110-31, №РН-0110-33 від 01.10.2011 року, №0310-34, №0310-35, №РН-0310-35, №РН-0310-36, №РН-0310-37, №РН-0310-38 від 03.10.2011 року, №РН-0410-39, №РН-0410-40, №РН-0410-41, №РН-0410-42 від 04.10.2011 року, №РН-0510-43, №РН-0510-45, №РН-0510-46 від 05.10.2011 року, №РН-0610-47 від 06.10.2011 року, №РН-0710-50, №РН-0710-51 від 07.10.2011 року, №РН-1410-59 від 14.10.2012 року (Том І, аркуші справи 72, 75, 78, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126).

Під час здійснення поставки цих товарів ПП «КФ «ЧІП-ІНФО» виписано позивачу податкові накладні №2, №4, №5 від 01.10.2011 року, №12, №13, №14, №15, №16 від 03.10.2011 року, №43, №44, №45, №46 від 04.10.2011 року, №57, №59, №60 від 05.10.2011 року, №67 від 06.10.2011 року, №79, №80 від 07.10.2011 року, №149 від 14.10.2011 року (Том І, аркуші справи 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127), суми по яким включені позивачем до податкового кредиту за жовтень 2011 року.

Також, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури виписані ПП «КФ «ЧІП-ІНФО»(Том І, аркуші справи 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125) на підставі яких позивачем проведено оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента, що вбачається з виписки по рахунку (Том І, аркуші справи 129-130).

На підтвердження оприбуткування товару отриманого позивачем від ПП «КФ «ЧІП-ІНФО» в матеріалах справи міститься картка рахунку 281 за жовтень 2011 року (Том ІІ, аркуші справи 137-155)

Роботи пов'язані з ремонтом та встановленням машин добувної промисловості, шахтного обладнання (основний вид діяльності позивач) відносяться до робіт підвищеної небезпеки, тому ТОВ «Вуглеремпроект» видано відповідні дозволи та складено відповідні висновки щодо можливості виконання таких робіт (Том І, аркуші справи 133-168).

Позивач для здійснення своєї діяльності орендував виробничі приміщення (цеха) з прилеглою територією, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди №0310/1А від 03.10.2011 року (Том І, аркуші справи 131-132, 189).

Крім того, позивачем в обґрунтування використання отриманого від ПП «КФ «ЧІП-ІНФО» товару в своїй господарській діяльності надав до суду договори №06-104 від 25.10.2010 року, №06-171 від 15.08.2011 року з ВАТ «Лисичанськвугілля»та №168/11 від 20.09.2011 року з ПАТ «Спецвуглемаш»на поставку та ремонт секцій механічного кріплення (Том І, аркуші справи 242-250, Том ІІ, аркуші справи 107-110), первинні документи, які фіксують операції за цими договорами, а саме: специфікації, накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт, довіреності, товарно-транспортні накладні, докази оплати, залучення підрядних організацій, тощо (Том І, аркуші справи 236-241, 245-247, Том ІІ, аркуші справи 1-106, 110а-127, 211-216).

У відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Посилання податкового органу на невідповідності сум податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагенту по базам автоматичного співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки він не може нести відповідальність за дії контрагента, який не визначив податкові зобов'язання, якщо надасть всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, не виконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «КФ «ЧІП-ІНФО» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 22.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.