Ухвала суду № 30122295, 20.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 р.Справа № 1570/5996/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26.04.2012 року відповідачем проведено перевірку позивача, на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 05.04.2012 року № 292, в зв'язку чим винесено акт № 86/22-213/31841853/575 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Флорена-плюс" за червень, липень 2011 року. Згідно акту встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу, в акті вказано, що в силу статей 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України правочини з вказаним контрагентом не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків. На підставі вищезазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 року № 0008322301, яким збільшено суму грошового зобов'язання в сумі 31410 гривень за основним платежем та 7956 гривень за штрафними санкціями. Позивач вважає, оскільки, правочин укладений позивачем з постачальником TOB «Флорена-плюс» за перевіряємий в акті перевірки період до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку, то дії ДПІ, які полягають у визнанні в акті перевірки цього правочину фіктивним та укладання без мети настання реальних наслідків, виходять за межі повноважень визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та містять ознаки перевищення владних повноважень, що, в свою чергу, є підставою для визнання протиправним прийнятого на підставі такого акту перевірки податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпія» зареєстровано 31.03.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису до ЄДР №1 556 120 0000 012902 (а.с.14). Знаходиться на обліку ДПІ у Малиновському районі міста Одеси з 04.04.2002 року (а.с.17).

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області основними видами діяльності ТОВ «Олімпія» є виробництво мясних продуктів (10.13), оптова торгівля м'ясом та мясними продуктами (46.32).

На підставі наказу №292 від 05.04.2012р. посадовою особою ДПІ у Малиновському районі міста Одеси згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75,п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведно документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Олімпія», щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Флорена плюс» за червень, липень 2011 року».

За наслідками зазначеної перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олімпія» щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Флорена-плюс» за червень, липень 2011 року»№ 86/22-213/31841853/575 від 26.04.2012р., відповідно до висновків якого встановлено порушення: - п.198.2, 198.3,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ «Олімпія»занижено суму ПДВ всього на 31410 грн., в т.ч. за червень 2011 року на 15500грн., за липень 2011 року на 15910грн.; - ч. 1 ст. 203,ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «Олімпія»з ТОВ «Флорена плюс»у червні та липні 2011 року (а.с.22-28).

04.05.2012р. позивачем надано заперечення на акт перевірки. Згідно відповіді на заперечення №8374/22-109/1-04 від 10.05.2012 року, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення (а.с.30-35).

На підставі вищенаведеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0008322301 від 14.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 39 366 грн. (а.с.21).

Позивач надав скарги на зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПС Одеської області та ДПС України, які рішеннями ДПС в Одеській області №19100/10/10-2007 від 20.07.2012р. та ДПС України №30/7 від 30.07.2012р. залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення-без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанці виходив з того, що висновок відповідача щодо порушення товариством вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України не підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту став акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №103/22-9/35851839 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення первіркиза жовтень 2011 року», яким встановлено фіктивність правочинів з позивач ТОВ "Флорена плюс"за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 рік, встановлено відсутність умов для ведення господарської діяльності, постанова від 02.03.2011 року про порушення кримінальної справи, тощо.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ТОВ "Флорена -Плюс" та ТОВ "Олімпія" 24.06.2011 року укладено договір поставки товару №24/11 (аркуш справи 54), згідно ТОВ "Флорена -Плюс" зобов'язується поставити, а ТОВ "Олімпія" прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування ТОВ "Олімпія" коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Флорена-Плюс".

На виконання умов договору ТОВ «Олімпія»отримало податкові накладні № 244 від 24.06.2011р., №228 від 22.07.2011р.(а.с.63, 80).

Факт придбання та первезення товару підтверджується також товарно-транспортною накладною №3 від 24.06.2011 року, подорожнім листом № 017724 від 24.06.2011 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за червень 2011 року.

У подальшому, вищезазначений товар було використано (перероблено) позивачем для виготовлення ковбасних, мясних виробів для передачі їх на реалізацію кінцевим споживачам (ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський"; ДП "Клінічний санаторій ім. Горького", Дитячий санаторій "Сергіївка", Білгород-Дністровський дитячий будинок інтернат, ТОВ "Санаторій ім. С..Лазо та ін., що підтверджується попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції, оборотньо-сальдовою відомістю по рахунку.

Суми ПДВ за податковими накладними №№244, 228 включені позивачем до податкового кредиту у червні в сумі 28136 грн., в липні 2011 року в сумі 19 175 грн. та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 71-78, 88-96).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом втановлено, що факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинними документами, а саме: податковими накладними № 244 від 24.06.2011р., №228 від 22.07.2011р.; видатковими накладними №240604 від 24.06.2012р., №РН-220708 від 22.07.2011р. ТТН від 24.06.2011р., 22.07.2011р. з подорожними листами вантажного автомобіля; попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції №КА-0000538 від 22.07.2011р., №КА-0000537 від 22.07.2011р., №КА-0000536 від 22.07.2011р., №КА-0000538 від 22.07.2011р., №КА-0000428 від 24.06.2011р; №КА-0000423 від 24.06.2011р.; №КА-0000421 від 24.06.2011р. та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за липень 2011 року, з 01.06.2011р. по 14.09.2011р. (а.с.62-70, 79-87, 97-98).

Позивач здійснив оплату товару за зазначеним Договором, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.99-100).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, позивачем надано докази наявності власного транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення товару, отже договір укладений позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові накладні, виписані ТОВ «Флорена-плюс» містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1, 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Флорена Плюс" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 22.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.