Ухвала суду № 30122212, 14.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р.Справа № 1570/992/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О, Косцової І.П.

за участю секретаря - Конопляної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами дочірнього підприємства « Автотрейдінг - Одеса», Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі за позовом дочірнього підприємства « Автотрейдінг - Одеса» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - дочірнє підприємство « Автотрейдінг - Одеса» звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 02.08.2011 року № 0004132301 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18 426 453 грв., посилаючись на те, що всі валові витрати підприємства пов'язані з використанням у власній господарській діяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року - позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 02.08.2011 року №0004132301 в частині зменшення дочірньому підприємству "Автотрейдінг-Одеса" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 697 209 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить постанову суду від 27.09.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі, ДП « Автотрейдінг - Одеса», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить постанову суду від 27.09.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30.05.2011 року по 13.07.2011 року ДПІ у Малиновському районі проведено планову виїзну перевірку ДП "Автотрейдінг-Одеса", код ЄДРПОУ

31976605, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.07.2011 року № 213/23-213/31976605 (т. 1 а.с. 17-66).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 42 Господарського кодексу України, п. 5, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 18426453 грн., в тому числі за І квартал 2010 року - 7770693 грн., за І півріччя 2010 року - 10040870 грн., за 9 місяців 2010 року - 10444959 грн., за І квартал 2011 року - 18426453 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Малиновському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0004132301, яким ДП "Автотрейдінг-Одеса"зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18426453 грн. та застосовані штрафні (фінансові )санкції у сумі 1 грн., в тому числі за декларацією з податку на прибуток за 2010 рік -у сумі 10444959 грн., та за декларацією з податку на прибуток за І квартал 2011 року - 7981494 грн. (а.с. 67).

Суд також встановив, що у згаданому акті перевірки контролюючим органом встановлено завищення валових витрат за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року у сумі 18426453 грн., в тому числі за І квартал 2010 року - 7770693 грн., за І півріччя 2010 року - 10040870 грн., за 9 місяців 2010 року - 10444959 грн., за І квартал 2011 року - 18426453 грн.

Встановлене завищення розміру валових витрат пов'язується із наступними порушеннями.

Перевіркою встановлено, що у 1 кварталі 2011 року підприємством здійснювалась реалізація товарів (робіт, послуг) за цінами, які є нижчими ніж собівартість реалізованої продукції (при розрахунку собівартості не враховувались витрати на страхування автомобілів, на транспортування, витрати на оплату праці виробничого персоналу, внески на соціальні заходи, нараховані на заробітну плату, амортизація виробничого обладнання та власної нежитлової споруди, їх ремонт), результатом чого підприємством отримані збитки.

При цьому перевіркою встановлено, зокрема, що в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, підприємством здійснено придбання соняшникової олії за ціною вище, ніж ціна, встановлена Аграрною біржею на імпортну реалізацію соняшникової олії, а саме, за ціною нижче собівартості, тобто, використаної не у господарській діяльності підприємства у І кварталі 2011 року у сумі 332386 грн..

На підставі договору поставки від 21.01.2011 року № 50524, укладеного між позивачем та ТОВ "Нобл Ресорсиз Україна"(т. 2 а.с. 160-162), видаткової накладної від 28.01.2011 року № 50524/280111 (т. 2 а.с. 170), податкової накладної від 28.01.2011 року № 9 (т. 2 а.с. 171) позивачем було придбано олію соняшникову нерафіновану наливом, виробництва 2011 року, у кількості 160 тон за ціною 11593,67 грн., в тому числі ПДВ - 1932,28 грн., за одну тону.

Зазначений товар позивачем було передано ТОВ "АТ Компані"відповідно до акта прийомки-передачі товару на комісію (т. 1 а.с. 134) на підставі договору комісії від 25.01.2011 року № АТК-АО-250111, згідно з яким комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені та за рахунок комітента один або кілька правочинів з продажу товару за межі митної території України (т. 1 а.с. 129-133). Вартість товару, що передавався на підставі згаданого договору на комісію, становить 219200,00 доларів США (гривневий еквівалент по курсу долару США, встановленого НБУ на 25.01.2011 року - 1744437,44 грн.).

Згідно з актом виконаних робіт до договору комісії від 25.01.2011 року № АТК-АО-250111 від 28.02.2011 року (т. 1 а.с. 135) комісіонер здійснив реалізацію товару, що належить позивачу, а саме, олію соняшникову нерафіновану, виробництво 2011 року, у кількості 160 тон загальною вартістю 1741346,72 грн., що дорівнює 219200,00 доларів США.

Поряд з цим, при виконанні зазначеної операції комітент зазнав витрат на підготовку, реєстрацію та укладання біржового контракту, брокерські послуги, оформлення облікової картки, листа про погодження, виготовлення ВМД, послуг з перевалки, транспортування та навантаження олії на загальну суму 39647,84 грн., які відповідно до пп. 3 п. 2.3. укладеного договору підлягають відшкодуванню позивачем. Крім того, за виконання обумовленого договором доручення зобов'язання, комісіонер отримав комісійну винагороду у розмірі 95063,84 грн.

Таким чином, позивач придбав товар олію соняшникову нерафіновану, 2011 року виготовлення, на загальну суму 1854986,88 грн., в тому числі ПДВ 309164,48 грн., а реалізував цей товар - на загальну суму 1741346,72 грн., зазнавши при цьому додаткові витрати на реалізацію товару у сумі 134710,88 грн., в тому числі ПДВ - 22292,35 грн.

На підставі договору поставки від 01.03.2011 року № 50571, укладеного між позивачем та ТОВ "Нобл Ресорсиз Україна"(т. 2 а.с. 163-165), видаткової накладної від 16.03.2011 року № 50571/160311 (т. 2 а.с. 174), податкової накладної від 16.03.2011 року № 31 (т. 2 а.с. 175) позивачем було придбано олію соняшникову нерафіновану наливом, виробництва 2011 року у кількості 165 тон за ціною 11316,16 грн., в тому числі ПДВ - 1886,03 грн., за одну тону.

Зазначений товар позивачем було передано ТОВ "АТ Компані"відповідно до акта прийомки-передачі товару на комісію (т. 1 а.с. 153) на підставі договору комісії від 04.03.2011 року № АТК-АО-040311, згідно з яким комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені та за рахунок комітента один або кілька правочинів з продажу товару за межі митної території України (т. 1 а.с. 147-152). Вартість товару, що передавався на підставі згаданого договору на комісію, становить 221100,00 доларів США (гривневий еквівалент по курсу долару США, встановленого НБУ на 04.03.2011 року - 1754870,70 грн.).

Згідно з актом виконаних робіт до договору комісії від 04.03.2011 року № АТК-АО-040311 від 31.03.2011 року (т. 2 а.с. 145) комісіонер здійснив реалізацію товару, що належить позивачу, а саме, олію соняшникову нерафіновану, виробництво 2011 року, у кількості 165 тон загальною вартістю 1759956,00 грн., що дорівнює 221100,00 доларів США.

Поряд з цим, при виконанні зазначеної операції комітент зазнав витрат на підготовку, реєстрацію та укладання біржового контракту, брокерські послуги, оформлення облікової картки, листа про погодження, виготовлення ВМД, послуг з перевалки, транспортування та навантаження олії на загальну суму 47597,58 грн., які відповідно до пп. 3 п. 2.3. укладеного договору підлягають відшкодуванню позивачем. Крім того, за виконання обумовленого договором доручення зобов'язання, комісіонер отримав комісійну винагороду у розмірі 92307,60 грн.

Таким чином, позивач придбав товар олію соняшникову нерафіновану, 2011 року виготовлення, на загальну суму 1867166,40 грн., в тому числі ПДВ 373433,28 грн., а реалізував цей товар - на загальну суму 1759956,00 грн., зазнавши при цьому додаткові витрати на реалізацію товару у сумі 139905,18 грн., в тому числі ПДВ - 27981,04 грн..

На підставі договору поставки від 24.01.2011 року № 50551, укладеного між позивачем та ТОВ "Нобл Ресорсиз Україна"(т. 2 а.с. 166-168), видаткової накладної від 25.02.2011 року № 50551/25021 (т. 1 а.с. 172), податкової накладної від 25.02.2011 року № 36 (т. 2 а.с. 173) позивачем було придбано олію соняшникову нерафіновану наливом, виробництва 2011 року у кількості 170 тон за ціною 11242,91 грн., в тому числі ПДВ - 1873,82 грн., за одну тону.

Зазначений товар позивачем було передано ТОВ "АТ Компані"відповідно до акта прийомки-передачі товару на комісію (т. 1 а.с. 144) на підставі договору комісії від 27.01.2011 року № АТК-АО-270111, згідно з яким комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені та за рахунок комітента один або кілька правочинів з продажу товару за межі митної території України (т. 1 а.с. 138-143). Вартість товару, що передавався на підставі згаданого договору на комісію, становить 226100,00 доларів США (гривневий еквівалент по курсу долару США, встановленого НБУ на 27.01.2011 року - 1794420,05 грн.).

Згідно з актом виконаних робіт до договору комісії від 27.01.2011 року № АТК-АО-270111 від 31.03.2011 року (т. 1 а.с. 146) комісіонер здійснив реалізацію товару, що належить позивачу, а саме, олію соняшникову нерафіновану, виробництво 2011 року, у кількості 170 тон загальною вартістю 1799756,00 грн., що дорівнює 226100,00 доларів США.

Поряд з цим, при виконанні зазначеної операції комітент зазнав витрат на підготовку, реєстрацію та укладання біржового контракту, брокерські послуги, оформлення облікової картки, листа про погодження, виготовлення ВМД, послуг з перевалки, транспортування та навантаження олії на загальну суму 46342,65 грн., які відповідно до пп. 3 п. 2.3. укладеного договору підлягають відшкодуванню позивачем. Крім того, за виконання обумовленого договором доручення зобов'язання, комісіонер отримав комісійну винагороду у розмірі 92895,48 грн..

Таким чином, позивач придбав товар олію соняшникову нерафіновану, 2011 року виготовлення, на загальну суму 1911294,70 грн., в тому числі ПДВ 382258,94 грн., а реалізував цей товар - на загальну суму 1799756,00 грн., зазнавши при цьому додаткові витрати на реалізацію товару у сумі 139238,13 грн., в тому числі ПДВ - 27847,63 грн.

Судом також встановлено, що зазначений товар був реалізований шляхом укладання зовнішньоекономічних контрактів з подальшим експортом товару за межі митної території України, про що свідчать надані до суду вантажні митні декларації (т. 2 а.с. 154-157).

З аналізу зазначених господарських операцій вбачається, що до складу ціни товару, за якою позивач придбав товар, входить податок на додану вартість за ставкою 20 % від ціни товару, тоді як згідно з п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить " 0"відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту зазначеної норми права, обов'язковою вимогою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних товарів (послуг, робіт) у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому відповідно до пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Враховуючи порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, визначений у ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який, зокрема, передбачає процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість (по вказаних господарських операціях з придбання товару позивачем сформований податковий кредит, тоді як не взято податкових зобов'язань, внаслідок чого у підприємства виникло право на бюджетне відшкодування сплаченого податку), а також положення пп. 5.3.3 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд вірно послався на обґрунтованість посиланнь позивача про необхідність вирахування суми податку на додану вартість, сплаченій у ціні товару, який в подальшому реалізовувався на експорт, для визначення витрат, які зазнав суб'єкт господарювання під час придбання та реалізації товару.

Тому, за умови вирахування із витрат підприємства суми податку на додану вартість, сплаченої ним у ціні товару під час його придбання, господарські операції позивача щодо придбання та реалізації олії соняшникової нерафінованої, 2011 року виготовлення, не мають збиткового характеру.

На придбання та реалізацію 160 тон вказаного товару (договір поставки від 21.01.2011 року № 50524) позивачем понесені витрати у розмірі 1680533,28 грн. (1854986,88 грн. - 309164,48 грн. (ПДВ) + 134710,88 грн. (витрати на реалізацію), а реалізовано товару на загальну суму 1741346,72 грн. Тобто, здійснивши відповідну господарську операцію, позивач отримав прибуток у розмірі 60813,44 грн..

На придбання та реалізацію 165 тон зазначеного товару (договір поставки від 01.03.2011 року № 50571) позивачем понесені витрати у розмірі 1633638,30 грн. (1867166,40 грн. - 373433,28 грн. (ПДВ) + 139905,18 грн. (витрати на реалізацію), а реалізовано цей товар - на загальну суму 1759956,00 грн. Тобто, здійснивши відповідну господарську операцію, позивач отримав прибуток у розмірі 126317,70 грн..

На придбання та реалізацію 170 тон вказаного товару (договір поставки від 24.01.2011 року № 50551), позивачем понесені витрати у розмірі 1668273,89 грн. (1911294,70 грн. - 382258,94 грн. (ПДВ) + 139238,13 грн.(витрати на реалізацію), а реалізовано цей товар - на загальну суму 1799756,00 грн. Тобто, здійснивши відповідну господарську операцію, позивач отримав прибуток у розмірі 131482,11 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 згаданої статті передбачено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, здійснивши вищевказані господарські операції, позивач отримав прибуток, тобто, понесені ним витрати були використані у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим правомірно включені до складу валових витрат за відповідний звітний період.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів також вважає безпідставними висновки податкового органу стосовно завищення ДП "Автотрейдінг-Одеса" валових витрат на суму 332 386 грн.

Перевіркою також встановлено, що в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, підприємством до складу валових віднесені витрати, які не пов'язані з використанням у власній господарській діяльності на загальну суму 140173 грн., в тому числі у І кварталі 2010 року - 13283 грн., у І півріччі 2010 року - 44292 грн., 9 місяців 2010 року - 79499 грн., 2010 рік - 126786 грн., І квартал 2011 року - 13387 грн..

Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту зазначеної норми права, обов'язковою вимогою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних товарів (послуг, робіт) у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону при цьому передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на інформаційні послуги (постачальник ТОВ "Єврокар") на суму 11000,00 грн..

01.01.2007 року між позивачем (дилер) та ТОВ "Єврокар"(постачальник) було укладено договір з надання інформаційних послуг пошукової системи сервісу № 38015/10/06, згідно з яким постачальник надає дилеру інформаційні послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів Skoda без права передачі третім особам, як фізичним, так й юридичним, з використання електронної інформаційно-пошукової системи сервісу (далі - ІПСС). Результати наданих постачальником послуг надаються дилеру в електронному вигляді або на компакт-дисках (т. 1 а.с. 80-81).

На підтвердження факту отримання відповідних послуг та наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем надані акти виконаних робіт від 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 30.07.2010 року, 30.09.2010 року, виходячи з яких підприємством отримано послуг на суму 11000 грн. (т. 1 а.с. 82-85).

Однак, підприємством не надано доказів на підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, а саме здійснення робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів Skoda тощо, що суперечить вимогам п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також ч. 1 ст. 71 КАС України, у зв'язку з чим позивачем не доведено належними доказами у справі правомірність його вимог в цій частині.

Перевіркою також встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на послуги супроводу та обслуговування програмно-інформаційної системи 1С (постачальник ЗАТ "Атолл Холдінг") на суму 33332 грн..

З цього приводу судом встановлено, що на підставі договору від 03.12.2008 року № 1001118 позивачем було придбано програмний продукт "ПП " 1С: Бухгалтерія 7.7 мережа для України"ІТС + USB"(т. 3 а.с. 157-158).

Відповідно до п. 2.4. цього договору надання нових версій релізів та консультацій з програмного забезпечення, яке згідно з правилами виробника-фірми " 1С"потребує для супроводу діючий договір (підписку) на інформаційно-технологічний супровід, який здійснюється в межах договору ІТС (при продажі такого програмного забезпечення до комплекту поставки входять талони з підписки ІТС).

01.01.2009 року між позивачем (замовник) та ЗАТ "Атолл Холдінг" (виконавець) укладено договір № 11208-20 на супровід та обслуговування програмно-інформаційної системи, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами та на власний ризик здійснювати надання послуг з супроводу та обслуговування програмно-інформаційної системи на базі 1С Підприємство 7.7 (т. 1 а.с. 86-91). При цьому, виходячи з умов договору, під супроводом та обслуговуванням програмно-інформаційної системи на базі 1С Підприємство 7.7. розуміється наступне: кваліфікована допомога Замовнику при виникненні проблем, пов'язаних з веденням автоматизованого обліку в системі, а саме: консультування співробітників замовника по телефону або за допомогою засобів електронної пошти; безпосереднє усунення "аварійних ситуацій"та їх наслідків за місцем розташування програмно-інформаційної системи замовника протягом дня; усунення проблем засобами віддаленого зв'язку; оновлення конфігурації й стандартних звітних форм відповідно до останніх вимог законодавства України; контроль інформаційних баз даних і організація архівів (перевірка цілісності інформаційних баз даних (щодня), резервне копіювання інформаційних баз даних (щодня), оптимізація структур інформаційних баз даних (за потребою). Щомісячна вартість послуг згідно з умовами договору становить 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн.

На підтвердження факту отримання відповідних послуг та наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем надані акти прийняття-здачі наданих послуг від 31.05.2010 року, від 30.06.2010 року, від 31.07.2010 року, від 30.09.2010 року (т. 1 а..с 92- 95), виходячи з яких підприємством отримано послуг на загальну суму 33332,00 грн..

Крім того, до суду надані докази звернень співробітників позивача до представника ЗАТ "Атолл Холдінгз метою отримання консультацій з приводу використання зазначеної програмно-інформаційної системи (т. 3 а.с. 164- 172).

Відповідачем не зазначено, які саме недоліки містять відповідні документи, у зв'язку з чим висновок відповідача стосовно завищення ДП "Автотрейдінг-Одеса"валових витрат на суму 33332,00 грн. по вищенаведених господарських операціях через їх непідтвердження первинними документами не підтверджується наявними доказами у справі та є недостатньо обґрунтованим.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на незалежну оцінку нежитлових будівель (постачальник ТОВ "Кредитне брокерське агентство") на суму 6666 грн..

Стосовно зазначених обставин судом встановлено, що 30.08.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство"(оцінювач) було укладено договір № 08/09/10-5, згідно з умовами якого замовник доручає, а оцінювач приймає на себе зобов'язання з проведення незалежної оцінки майна, а саме, нежитлових будівель літ "А", "Б", "В"загальною площею 4532,10 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. 6-1 км Овідіопольської дороги, буд. 10/2, з метою визначення ринкової вартості об'єкту оцінки для укладання договору застави в АТ "Банк Київ"(т. 2 а.с. 197-198).

Судом встановлено, що нежитлові будівлі автоцентру, розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 10/2, дійсно належить на праві власності ДП "Автотрейдінг-Одеса", що підтверджується технічним паспортом на громадський будинок (т. 2 а.с. 183-195).

За результатами виконання зазначеного договору ТОВ "Кредитне брокерське агентство"було складено звіт про незалежну оцінку вартості майна (т. 2 а.с. 199-200).

На підтвердження факту виконання відповідних робіт та наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем наданий акт виконаних робіт, виходячи зі змісту якого контрагентом позивача були здійснені роботи загальною вартістю 6666,67 грн. (т. 1 а.с. 96).

Суд вірно зазначив, що наданий до суду первинний документ не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"з огляду на відсутність у ньому обов'язкових реквізитів, а саме, дати і місця складання (в тому числі не має дати складання акта контрагентом позивача), посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Крім того, зі змісту укладеного договору, а також складеного звіту про незалежну оцінку вартості майна вбачається, що оцінка проводилась з метою укладення договору застави в АТ "Банк Київ", однак, позивачем до суду не надано будь-яких доказів на підтвердження використання понесених ним на підставі цього договору витрат у власній господарській діяльності. Зокрема не підтверджений факт укладання договору застави, з метою чого проводилась оцінка вартості майна, а також не наведені обставини, які б ідентифікували зв'язок між можливим фактом укладання договору застави із веденням господарської діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати, витрати на висновок з відводу земельної ділянки (постачальник КП "Одеспроект") на суму 2758 грн., а також витрати на роботи з розроблення технічної документації із землеустрою (постачальник ПП "Геостар") на суму 16202 грн..

З приводу зазначеного порушення судом встановлено, що 06.02.2006 року між позивачем та Одеською міською радою було укладено договір оренди землі, згідно з яким позивач прийняв у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 9666 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, 6-км Овідіопольської дороги, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (т. 3 а.с. 179-193).

Відповідно до вказаного договору в оренду, зокрема, передана земельна ділянка площею 8996 кв. м для проектування та будівництва автоцентру. Строк дії зазначеного договору становив 5 років, тобто, сплинув 06.02.2011 року.

Зазначена земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням, зокрема, на ній розташована будівля автоцентру, яка належить на праві власності ДП "Автотрейдінг-Одеса", про що свідчить відповідний технічний паспорт на будівлю.

Положеннями ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 зазначеної норми права не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, в тому числі, у разі поновлення договорів оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Судом досліджена документація, отримана позивачем в процесі оформлення права на земельну ділянку, яка підтверджують той факт, що позивачем дійсно вчинялись дії щодо поновлення договору оренди землі (т. 3 а.с. 174-178).

Проте, наданий на підтвердження факту виконання відповідних робіт та наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, акт здачі-прийняття робіт, складений ДП "Автотрейдінг-Одеса"та КП "Одесапроект" № ОУ- 003056 (т. 1 а.с. 97), не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, у ньому не зазначені обов'язкові реквізити для первинних документів - місце та дата складання такого акта. При цьому, на пропозицію суду надати результати проведених робіт в межах зазначених господарських операціях позивач відповідні докази не надав.

Водночас судом досліджений договір про розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, від 22.11.2010 року № 159, укладений між позивачем та ПП "Геостар", згідно з яким виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Малиновський район, Овідіопольська дорога, 10/2, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи (т. 1, а.с. 115). Умовами зазначеного договору передбачено, що після підписання договору замовник здійснює платіж виконавцю у розмірі 100 % від суми договору, а саме, 16202,01 грн.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, були виконані та прийняті позивачем лише 15.03.20112 року, про що свідчить відповідний акт прийому -передачі виконаних робіт № 13 (т. 3 а.с. 173), а вказані витрати віднесені до складу валових у 2010 році.

Отримання наданого до суду акта виконаних робіт 15.03.2012 року свідчить про те, що на момент віднесення вказаних витрат до складу валових у позивача був відсутній зазначений документ, натомість, будь-яких інших платіжних документів, на підставі якого позивачем формувались валові витрати у 2010 році, до суду не надано, у зв'язку з чим правомірність включення цих витрат до складу валових витрат у 2010 році позивачем належним чином не доведена.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на виконання робіт з погодження з відповідними уповноваженими органами (постачальник ОСОБА_5) на суму 14700 грн..

Так, судом досліджений акт про виконання робіт, складений позивачем та СПД ОСОБА_5, з якого вбачається, що виконавець СПД ОСОБА_5 та замовник ДП "Автотрейдінг-Одеса"підтверджують, що цим актом роботи, передбачені рахунком № 11/04/10 від 26.04.2010 року, виконані у повному обсязі на загальну суму 14700,00 грн. без ПДВ. У специфікації до вказаного акта позначено, що виконувались роботи із розробки та погодження з відповідними уповноваженими органами енергетичного паспорту підприємства (т. 1 а.с. 98).

Однак в акті невірно зазначена назва суб'єкта господарювання, від імені якого складено акт, оскільки згідно з відомостями позначеними на печатці цієї особи, а також, виходячи з положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", виконавець є фізичною особою-підприємцем, а не суб'єктом підприємницької діяльності. Крім того, в акті відсутні відомості про місце складення акта, а також викладений неконкретний зміст та обсяг господарської операції, оскільки не визначено, в чому полягають роботи з погодження енергетичного паспорта підприємства.

Крім того, наданий до суду на підтвердження фактичності виконання зазначеної господарської операції енергетичний паспорт підприємства датується 2008 роком, тоді як приймання-передачі виконаних робіт за обумовленою господарською операцією відбулось у 2010 році.

Перевіркою поряд з іншими порушеннями встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати консультаційні послуги з питань безпеки (постачальник ПП "Собр Груп") на суму 2200 грн..

З цього приводу судом досліджений акт на виконання робіт-послуг, складений позивачем та ПП "Собр груп" 03.03.2010 року, зі змісту якого не вбачається, які самі послуги були надані позивачу, та в якому не позначено місце складання зазначеного акта, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, позивачем не доведено належним доказами по справі, що отримані послуги були використані ним у власній господарській діяльності.

Перевіркою також встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на роботи з миття металоконструкцій (постачальник ПП "Рейсмет-Юг"на суму 4167 грн..

Судом з цього приводу досліджений складений акт прийому-передачі виконаних робіт до договору на виконання робіт від 11.05.2010 року, складений 31.05.2010 року, згідно з яким ПП "Рейсмет-Юг" та ДП "Автотрейдінг-Одеса"підтвердили приймання-передачу робіт з миття (чищення) металоконструкцій будинку автоцентру замовника вартістю 5000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн. (т. 1 а.с. 101).

Складений акт відповідає встановленим вимогам законодавства, а придбані роботи використані позивачем у господарській діяльності підприємства, оскільки будинок автоцентру є місцем безпосереднього провадження ним господарської діяльності.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на юридичні послуги (постачальник -юридична фірма "Імператор") на суму 16000,00 грн..

Відповідно до договору від 20.08.2010 року про надання юридичних послуг, укладеного позивачем (клієнт) з ТОВ "Юридична фірма "Імператор"(виконавець), виконавець надає клієнту послуги з представництва та захисту його інтересів у Малиновському районному суді м. Одеси під час розгляду цивільного позову ОСОБА_6, про відшкодування збитків у сумі 2467130 грн., що включає підготовку заперечень, відзивів, клопотань, пояснень та інших документів, пов'язаних із представництвом інтересів клієнта по вказаному цивільному спору; представництво клієнта у судових засіданнях відповідно до наданої довіреності, розробку та впровадження правових позицій пов'язаних із захистом прав та інтересів клієнта по вказаному спору; інші юридичні послуги необхідні для виконання зобов'язань, передбачених цим договором (т.1 а.с. 102-106).

За наслідками виконання вказаних послуг сторонами за договором було складено акт (т. 1 а.с. 108), оглянувши який, суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства, передбаченим для оформлення первинних документів. Крім того, на підтвердження фактичності здійснення зазначених послуг позивачем до суду надані копії документів, які готувались та подавались працівником його контрагента до суду, у зв'язку із представництвом інтересів позивача у суді по вказаному цивільному спору, а також окремі процесуальні документи по вказаній судовій справі (т. 3 а.с. 124- 156).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів також вважає безпідставним посилання відповідача про протиправність включення позивачем вказаних витрат до складу валових.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на послуги про приймання погоджених документів (постачальник ПП "Співдружність -Кентавр") на суму 15759 грн..

Судом встановлено, що 28.10.2009 року між позивачем та ПП "Співдружність-Кентавр"було укладено договір на виконання робіт, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати наступний комплекс робіт: підготовка й узгодження необхідних документів для укладання договору між замовником і ВАТ "Одесаобленерго"у строк до 31.12.2009 року; підключення й налагодження системи АСКОЕ (автоматизована система контролю й обліку електроенергії) у строк до 31.12.2009 року (т. 2 а.с. 180-181).

23.04.2010 року сторонами за вказаним договором складено акт виконаних робіт про те, що виконавець виконав, а замовник прийняв погоджені документи з Обленерго, а також роботи з підключення та налагодження системи АСКУЕ на загальну суму 18910,00 грн., в тому числі ПДВ - 3151,67 грн. (т. 1 а.с. 109).

Втім, з зазначеного акта не вбачається, які саме роботи були виконані та які документи погоджені з Обленерго, тобто, такий документ не відображає у повній мірі зміст та обсяг господарської операції, що свідчить про невідповідність вимогам для оформлення первинних документів, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому позивачем не надані до суду відповідні погоджені документи, внаслідок чого суд вірно вважає не доведеним факт виконання зазначених робіт та відповідно їх використання у власній господарській діяльності, а складений акт виконаних робіт таким, що не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавствам для оформлення первинних документів.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на будівельні роботи (постачальник - ПП "Рембуд") на суму 8187 грн..

З цього приводу судом встановлено, що 12.01.2011 року між позивачем та ПП "Рембуд"було укладено договір підряду № 01/2011-П, згідно з яким підрядник зобов'язується на власний ризик виготовити та встановити металопластикові конструкції в приміщеннях ДП "Автотрейдінг-Одеса", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу (т. 1 а.с. 110- 112). Ціна договору складає 9824,88 грн., в тому числі ПДВ - 1637,48 грн..

Відповідно до акта прийомки виконаних будівельних робіт за січень 2011 року підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи з встановлення виробів із металопласту за адресою м. Одеса, вул. 6-км Овідіопольскої дороги, 10/2 (т. 1 а.с. 113-114).

Складений акт прийняття виконаних будівельних робіт відповідає вимогам, встановленим для первинних документів чинним законодавством України, а роботи проводились у будівлі, яка належить на праві власності позивачеві та яка використовується у його господарській діяльності.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на підготовку пакету документів для отримання дозволу на створення (постачальник - ТОВ "Екосол-Проект") на суму 4002 грн. .

Судом встановлено, що 05.11.2010 року між позивачем та ТОВ "Екосол-Проект"було укладено договір № 0511-01/10-Л, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується розробити та передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити науково-технічну продукцію, а саме, виконання підготовки пакета документів для отримання та отримання дозволу на утворення відходів та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2011 рік для ДП "Автотрейдінг-Одеса", яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 6-й км Овідіопольскої дороги, 10/2 (т. 1 а.с. 116-117).

28.01.2011 року сторонами за договором складено акт прийомки-здачі, яким сторони засвідчили, що виконавцем виконано 100 % від загальної вартості робіт за договором на тему підготовка пакета документів для отримання та отримання дозволу на утворення відходів та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2011 рік для ДП "Автотрейдінг-Одеса", яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 6-й км Овідіопольскої дороги, 10/2, на загальну суму 4002,00 грн., в тому силі ПДВ - 667,00 грн. (т. 1 а.с. 119).

Проте, умовами договору передбачена передача у власність замовника науково-технічної продукції, що не засвідчено вищенаведеним актом. Крім того, позивачем не надано до суду дозволу та ліміту, отриманого ним внаслідок здійснення цієї господарської операції, а надані з цього приводу документи, що міститься у матеріалах справи (т. 3 а.с. 115-119) діяли протягом 2010 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на інформаційно-консультаційне обслуговування (постачальник -СПД ОСОБА_7) на суму 2200 грн. Дослідивши оборотно-сальдову відомість по рахунку: Валові витрати за 1 квартал 2011 року (т. 1 а.с. 120-124), суд встановив, що вказані витрати не обліковуються у складі валових витрат, у зв'язку з чим вимоги позивача і цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрати на послуги з підбору кадрів на вакансію "спеціаліст по роботі з клієнтами"(постачальник ОСОБА_8) на суму 3000,00 грн.. Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_8 було укладено договір від 25.11.2009 року з надання послуг по підбору кадрів та попередньому відбору спеціалістів на вакантні робочі місця відповідно до вимог, зазначених замовником (т. 1 а.с. 126-127).

На виконання зазначеного договору сторонами складений акт виконаних робіт від 26.01.2010 року, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець виконав прийняті на себе зобов'язання з підбору спеціаліста на посаду помічник директора (т. 1 а.с. 128). Втім, позивачем не надано доказів, які б свідчили про фактичність виконання зазначених послуг, а саме доказів прийняття на роботу відповідного спеціаліста, у зв'язку з чим суд вважає не доведеним факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Перевіркою також встановлено, що в порушення п. 5. 1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, у І кварталі 2011 року ДП "Автотрейдінг-Одеса" включено до складу валових витрат витрати у сумі 100937 грн. за послугами з перевалки, транспортування та навантаження експортного товару (соняшникової олії) без належним чином оформлених документів, які б свідчили про місце, де саме проводились перевалки, транспортування, та у якій кількості і куди навантажувались або перевантажувались олія у морському порту Маріуполь, а також які не засвідчені представником морського порту Маріуполь.

Судом встановлено, що витрати на вказані послуги були понесені позивачем, у зв'язку з відшкодуванням витрат ТОВ "АТ Компані", понесених вказаною юридичною особою з метою реалізації товару, який належав на праві власності позивачу, відповідно до укладених договорів комісії, які описувались у рішенні суду вище. Згідно з п. 2.3 договору комітент зобов'язується оплатити комісіонеру понесені та підтверджені ним витрати, пов'язані із виконанням комісіонером зобов'язань по даному договору та зазначених у попередньому звіті комісіонера протягом трьох банківських днів з моменту отримання попереднього звіту.

Згідно з умовами зазначених договорів, як зазначено вище, ТОВ "АТ Компані"здійснювалась реалізації олії соняшникової нерафінованої, 2011 року виготовлення, яка була реалізована комісіонером на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів, про що, зокрема, свідчать надані вантажні митні декларації.

Зазначені документи складені за типовою формою, встановленою наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346, та містять всі необхідні реквізити.

Посилання відповідача про необхідність засвідчення товарно-транспортних накладних працівником порту ним не обґрунтовано, а саме, не позначено, якою нормою чинного законодавства встановлені особливості заповнення товарно-транспортних накладних, які передбачають необхідність посвідчення представником порту відповідних документів на транспортування вантажів на територію морських портів. В свою чергу, фактичність здійснення зазначених операцій підтверджується відповідними договорами, актами приймання-передачі, податковими накладними, а також вантажними митними деклараціями, які свідчать про відправлення вантажу з порту Маріуполь, що є неможливим без здійснення транспортування, перевалки та навантаження відповідного вантажу.

Таким чином, вказані витрати були понесені позивачем з метою організації продажу товару, у зв'язку з чим правомірно включені ним до складу валових витрат у відповідному звітному періоді.

За результатом проведення відповідачем перевірки показників, відображених по рядку 04.1 декларації по податку на прибуток підприємства "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1"показників за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення на суму 4 445 267 грн., що пов'язується відповідачем із порушенням п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягає у віднесені до складу валових витрат, які не використовувались платником податку у власній господарській діяльності.

Перевіркою встановлено, що не заперечувалось позивачем, що протягом зазначеного періоду позивачем придбавались послуги, роботи, спрямовані на забезпечення продажу товарів підприємства, а саме, послуги оренди, послуги з перевезення, ремонті роботи, послуги реклами, охорони, проживання у готелях, послуги з прибирання та вивезення сміття, послуги з опалення та освітлення приміщень, послуги водопостачання, послуги з сертифікації, послуги з реєстрації автотранспорту, поштові та кур'єрські послуги, послуги зв'язку, юридичні та аудиторські послуги, а також дрібні адміністративні витрати.

Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

При цьому, виходячи з норм, встановлених у п. 11 вказаного Положення (стандарту), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Втім, всупереч вказаним нормам підприємством здійснювалась реалізація товарів (робіт, послуг) за цінами, які є нижчими собівартості реалізованої продукції, що виникло внаслідок неврахування позивачем у собівартості продукції витрат на страхування автомобілів,на транспортування, оплату праці виробничого персоналу, внески на соціальні заходи, нараховані на заробітну плату, амортизація основних фондів тощо.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Судом встановлено, що позивач систематично здійснював реалізацію товарів за ціною, нижчою від собівартості, при цьому не надає належного обґрунтування щодо підстав реалізації продукції за цінами нижче її собівартості або об'єктивних умов, що зумовили саме такий продаж, не наведено об'єктивних причин економічного характеру, які змусили позивача здійснювати продаж товару за ціною, нижчою ціни придбання, а також не доведено, що зазначеними операціями він уникнув настання ще більших втрат чи інших негативних наслідків.

Враховуючи систематичний характер неврахування позивачем у складі собівартості товарів, які ним реалізовувались, витрат, що були ним понесені під час організації продажу такого товару, що, в свою чергу, має своїм наслідком збитковий характер діяльності підприємства, про що, зокрема, свідчать декларації з податку на прибуток підприємства (т. 2 а.с. 98-104), суд дійшов вірного висновку, що така діяльність підприємства не може розглядатись як господарська, тобто направлена на отримання доходу як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання капіталу.

Крім того, неврахування понесених витрат у складі собівартості окремої продукції, яка реалізовувалась позивачем, позбавляє можливості ідентифікувати зв'язок використання придбаних результатів послуг, робіт та товарів із господарською діяльністю підприємства.

Перевіркою також встановлено порушення позивачем п. 6.1. ст. 6, п. 22.4 п. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток попереднього податкового року у рядку 04.9 Декларацій за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року у сумі 4969720 грн..

Досліджуючи обставини встановленого порушення, суд встановив, що за результатами планової виїзної перевірки ДП "Автотрейдінг-Одеса"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року було складено акт перевірки від 14.04.2010 року № 157/23-213/31976605 (т. 1 а.с. 194-220). Зазначеним актом, зокрема, було встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 5.5.1. п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ДП "Автотрейдінг-Одеса"завищено валові витрати у сумі 4969720 грн.. Крім того, з урахуванням встановленого порушення у п. 3.1.4. акта перевірки викладений висновок про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4969720 грн..

Оскільки результатом діяльності підприємства у відповідному податковому періоді було від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а чинним на момент складення акта перевірки законодавством не передбачалось обов'язку прийняття податкового повідомлення-рішення про відповідне зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідачем не приймалось податкового повідомлення-рішення з приводу встановленого в акті перевірки порушення.

Сама по собі незгода платника податків із висновками податкового органу не створює правових наслідків у вигляді недійсності таких висновків, а факт протиправності викладених у згаданому акті перевірки висновків не засвідчений документом, який має преюдиціальне значення.

Не зважаючи на встановлене завищення валових витрат, що, в свою чергу, мало вплив на визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, позивач сформував показник декларації декларацій наступних звітних періодів по рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року"з урахуванням суми валових витрат у розмірі 4969720 грн., яка, виходячи з висновків акта перевірки від 14.04.2010 року № 157/23-213/31976605, була сформована позивачем безпідставно.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Положеннями ст. 6 згаданого Закону передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згадані особливості передбачали, що у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Так, у 2010 році у складі валових витрат підприємства враховано 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилось станом на 1 січня 2010 року.

Однак підприємством задекларовано відповідний показник у сумі 24338468 грн., тобто з урахуванням суми зменшеного актом попередньої перевірки від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 4969720 грн., про що свідчать дані декларації за 2010 рік (т. 2 а.с. 98-100) та І квартал 2011 року (т. 2 а.с. 101-103).

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 декларацій "інші витрати, крім визначених у р. 04.1-04.12"за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року було встановлено їх завищення на суму 8437970 грн..

Зокрема, актом перевірки визначено, що в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, Методичних рекомендацій з визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності, затверджених наказом Держпатенту України від 26.08.1998 року № 80, ДП "Автотрейдінг-Одеса"безпідставно віднесло у І кварталі 2011 року до складу валових витрати за використання знаку для товарів і послуг, сплачені ТОВ "Автотрейдінг Атолл групп", у сумі 1200000 грн..

Судом встановлено, що 01.01.2009 року між позивачем (ліцензіат) та ТОВ "Автотрейдінг Атолл груп"(ліцензіар) укладено ліцензійний договір № 0901/01-АО, згідно з яким ліцензіар надає ліцензіатові на строк дії цього договору за винагороду, яку виплачує ліцензіат, невиключну ліцензію на використання товарного знаку, вказаного у свідоцтві на знак товарів та послуг від 17.06.2002 року № 25650, для позначення товарів та послуг, що надаються, виготовляються і/або реалізуються ліцензіатом у відповідності до класів 35, 37, 39, 41 Міжнародного класифікатора товарів та послуг (т. 1 а.с. 221-224).

Згідно з умовами зазначеного договору ліцензіат зобов'язаний виплачувати ліцензіарові винагороду у вигляді ліцензійних платежів, порядок визначення розміру та порядок сплати яких визначається додатком № 1 до договору, який містить розрахунок щомісячного ліцензійного платежу в розрахунковому кварталі в залежності від суми валового прибутку ліцензіата за попередній квартал.

За даними бухгалтерського балансу ДП "Автотрейдінг-Одеса"за 2010 рік результатом діяльності підприємства у відповідному періоді були збитки у розмірі 50 179 000 грн., тобто, використання позивачем товарного знаку не вплинуло на збільшення економічних вигод підприємства і одержання прибутку, а навпаки лише збільшило від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1200000 грн..

Однак, згідно з пп. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

З урахуванням зазначеного, суд вірно послався на необґрунтованість висновків відповідача стосовно зазначеного порушення.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення показників по рядку 04.13 у сумі 7237970 грн..

Судом встановлено, що позивачем укладались кредитні договори, а також договори про надання поворотної фінансової допомоги (т. 1 а.с. 156-193, 226-251, т. 2 а.с. 1-40, т. 3 а.с. 10-114).

Так, перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду підприємство відносило до складу валових витрат проценти за користування коштами фінансового кредиту, проте, на думку відповідача, не використовувало отримані кредитні кошти у власній господарській діяльності, а використовувало їх для повернення раніше отриманих кредитних коштів та сплату відсотків за користування такими коштами, а також на повернення отриманої фінансової допомоги і надання фінансової допомоги ЗАТ "Атолл Холдінг", ТОВ "Автотрейдінг-Овідіополь", ТОВ "Авторейдінг-Атолл груп".

Стосовно цього слід зазначити, що згідно положенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме вимогам п. 1.32 ст. 1, п. 5.2. ст. 5, а також п. 5.5.1 ст. 5, відповідно до якого до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги дочірнього підприємства « Автотрейдінг - Одеса», Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі за позовом дочірнього підприємства « Автотрейдінг - Одеса» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту її оголошення.

Головуючий:

Судді: