Ухвала суду № 30121892, 21.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року справа №2а/0570/16484/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., секретар судового засідання: Білоцерковець Д.О., за участю сторін: представник позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

03.12.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в ході слухання справи уточнювався, до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - Добропільська ОДПІ Донецької області ДПС) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0006091740, яке прийнято за наслідками планової документальної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно за наслідками перевірки донараховано позивачу зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки висновки податкового органу щодо не реальності господарських угод з контрагентами спростовуються наданими підприємством первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано недійсними податкове повідомлення-рішення Добропільській ОДПІ Донецької області ДПС від 23.11.2011 року № 0006091740 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142823 гривні 78 копійок, у тому числі за основним платежем - 127 579 гривень 93 копійки, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 243 гривні 85 копійок.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів поставки, укладених з ТОВ «НСК-Буд» та з ТОВ «Чорне золото», позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості товару, придбаного у ТОВ «НСК-Буд», ТОВ «Чорне золото», із господарською діяльністю позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2013 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в силу закону правочини, що були укладені між ФОП ОСОБА_3 та контрагентами ТОВ «НСК-БУД», ТОВ «Чорне золото» є недійсними, що фінансово - господарські взаємовідносини вчинено без наміру створення правових наслідків. Апелянт зазначив, що правочини між цими підприємствами та підприємствами покупцями визнано нікчемними на підставі акту № 5060/15-312/36889109 від 26.12.2011 р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «НСК-БУД» ДПІ у Калінінському районі м.Донецька та акту про результати камеральної перевірки ТОВ «Чорне золото» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за квітень 2011р. від 27.07.2011р. № 1338/16/367/35931 Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, та перебуває на податковому обліку в Добропільській ОДПІ Донецької області ДПС.( а.с. 34), зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (а.с.36).

Добропільською ОДПІ Донецької області ДПС проведено планову документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р., за наслідками якої складено акт перевірки від 23.11.2012р. № 633/17-2/НОМЕР_2 (а.с.10-29).

В акті перевірки зазначено, що встановлені порушення п.198.1- ст. 198 Податкового кодексу України в частині неправомірного включення до податкового кредиту у 2011 році податку на додану вартість у сумі 127 579,93грн. при придбанні послуг у ТОВ «НСК-Буд» та ТОВ «Чорне золото», а саме: у січні 2011 року - на 28 716,67грн., у лютому - на 6550,00грн., у березні 2011 року - на 6326,67грн., у квітні 2011 року - на 25027,20грн., у жовтні 2011 року - на 27833,33грн., у листопаді - на 33 126,06грн. (а.с.28).

23.11.2012 на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006091740, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 127 579,93грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 243,85 грн. (т. 1 а.с. 32).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2011 року між ТОВ «НСК-БУД» як продавцем та ФОП ОСОБА_3 як покупцем укладено договір поставки №б/н, за умовами якого продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію: запасні частини, шини, дизельне паливо, моторні, спеціальні масла та змазки, зазначену у додатках:видаткових накладних та рахунках фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару (п.1.1). Згідно умов договору кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару відповідно до п.1.1 даного договору (п.2.1). Доставка товару здійснюється за рахунок покупця (п.3.2). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця (3.9).

На підтвердження виконання договору позивачем були надані наступні документи: специфікації, рахунки, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (т. 1 а.с.69-81,82,152-153,155,156-157,159-161,163, том 2 а.с.32,33,35-37,39,40,42-44), податкові накладні (т. 1 а.с. 83,154,158,162, том2 а.с.34,35,41).

25.04.2011 р. між ТОВ «Чорне золото», як постачальником, та ФОП ОСОБА_3, як покупцем, укладено договір поставки №2504/2, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у передбачені договором строки, а покупець прийняти і оплатити згідно з умовами цього договору дизельне паливо відповідно до заявки в асортименті, кількості й за цінами, що погоджені сторонами цього Договору (п.1.1). Загальна сума договору становить 1,000000(один мільйон)гривень з урахуванням ПДВ 166666,67грн.(3.1). розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого зазначені в п.10 цього Договору (3.2). Покупець здійснює оплату на підставі, виставленого постачальником рахунку фактури (3.4.1) (том 1 а.с.48).

Здійснення господарської операції підтверджують документи: рахунки-фактури, накладні, платіжні доручення, товарно-транспортна накладна (том 1 а.с.61,62,99), податкова накладна (том 1 а.с.63).

Отже, позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів обставини, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів купівлі продажу, укладених позивачем із ТОВ «НСК-БУД», ТОВ «Чорне золото».

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентами, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, норм діючого законодавства, зокрема вимог ст.72 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006091740 від 23.11.2011 року, прийнято Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки, позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови. Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2013р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон