Ухвала суду № 30121583, 21.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 р.Справа № 2а-13838/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі № 2а-13838/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електродизель"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електродизель" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0001371520 від 27.07.2012 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0001461520 від 30.08.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0001371520 від 27.07.2012 року та №0001461520 від 30.08.2012 року у повному обсязі.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОДИЗЕЛЬ" (61000, м. Харків, вул. Ф. Крала б. 65-А, кв.65, код 32949132) судовий збір у розмірі 597.62 грн. (п'ятсот дев'яносто сім гривень шістдесят дві копійки).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Електродизель" (код 32949132) (далі позивач) зареєстроване як юридична особа виконкомом Харківської міської ради 22.04.2004 року за №14801200000008835, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 17.05.2004 року.

Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі відповідач) від 11.07.2012 року було проведено камеральну перевірку ТОВ "Електродизель" уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого 09.07.2012 року за березень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №1443/153-32949132 від 11.07.2012 року, згідно висновків якого було встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001371520 від 27.07.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34142,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8535,50 грн..

Також Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 02.08.2012 року було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Електродизель", з питань правомірності формування податкового кредиту за березень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №1623/15-319/32949132 від 02.08.2012 року, згідно висновків якого було встановлено порушення позивачем про завищення податкового кредиту за березень 2012 року на суму податку на додану вартість 11390,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2012 року у сумі 11390,00 грн.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001461520 від 30.08.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11390,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5695,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав взаємовідносини з постачальниками ТОВ "Домінпекс" та ТОВ "Герат плюс", від яких отримав податкові накладні на суму з податку на додану вартість 11390,28 грн. та 34142,00 грн., які включені до складу податкового кредиту за березень 2012 року, але не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до яких відповідач вважає, що позивач порушив вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електродизель" та його контрагентами ТОВ "Герат плюс", ТОВ "Донимпекс" існують правові відносини з купівлі-продажу товарів, відповідно до договору №8 від 19.03.2012 року (а.с.41-43), з якого ТОВ "Донимпекс" у подальшому (продавець), з одного боку та ТОВ "Електродизель" у подальшому (покупець) з другого боку, уклали договір, що є підставою для здійснення господарських операцій.

Докази виконання вимог вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи податковими накладними за березень 2012 року: №150 від 31.03.2012 року, №151 від 31.03.2012 року, №152 від 31.03.2012 року, №153 від 31.03.2012 року, №8 від 20.03.2012 року, видатковою накладною №РН-0000028 від 21.03.2012 року, рахунок-фактури №СФ-0000030 від 19.03.2012 року (а.с.34-40).

З матеріалів справи вбачається, що позивач від його контрагента ТОВ "Донимпекс" отримав податкову накладну №8 від 20.03.2012 року (а.с.38) на суму податок на додану вартість 11390,28 грн., яка була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних та правомірно включена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року.

У відповідності до пункту 11 підпункту 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Також колегією суддів встановлено, що позивач отримав податкові накладні від ТОВ "Герат плюс" №150 від 31.03.2012 року, №151 від 31.03.2012 року, №152 від 31.03.2012 року, №153 від 31.03.2012 року на загальну суму з податку на додану вартість яких становить 34142,20 грн..

Між тим, при дослідженні податкових накладних на загальну суму з податку на додану вартість 34142,20 грн. колегією суддів встановлено, що кожна податкова накладна з податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, що не встановлює обов'язок їх реєстрації, а тому позивач мав право включення цих податкових накладних до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2012 року без реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач законність та правомірність застосування до позивача порушення п.201.10 ст.201, п.123.1 ст.123 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та не прийняття до уваги вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України - належним чином не довів.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі № 2а-13838/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.