Постанова № 30119075, 22.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2013 року 810/912/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області до Споживчого товариства «БТРК» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

26 лютого 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області (УПФУ) з позовом до Споживчого товариства «БТРК» (Споживче товариство, СТ «БТРК») про стягнення заборгованості у сумі 943 (дев’ятсот сорок три) грн. 49 коп.

Зазначили, що за особовим рахунком відповідача виникла заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка на час звернення до суду не погашена.

Посилаючись на порушення споживчим товариством вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", просили стягнути таку заборгованість.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Споживче товариство «БТРК» є юридичною особою та перебуває на обліку в УПФУ в місті Ірпені Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Загальна сума єдиного внеску для СТ «БТРК» за жовтень 2012 р., згідно розрахунку УПФУ, становить 943,49 грн.

1 грудня 2012 року позивачем виставлено та направлено вимогу про сплату боргу № Ю 234.

Споживчим товариством вимогу отримано 29.12.2012, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Добровільно така сума сплачена не була. Станом на день розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом статті 2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (Закон № 2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, а також виключно ним визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із нормами Закону № 2464-VI та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім цього, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.

За приписами частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як передбачено у пункті 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону № 2464-VI.

За вимогами пункту 1 частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, статтею 9 Закону № 2464-VI визначено базовий звітний період - календарний місяць. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Однак, всупереч положенням вищевказаних норм, відповідач вчасно не сплатив суму єдиного внеску за базовий звітний період жовтень 2012 року, у зв’язку із чим несплачена відповідачем вчасно сума єдиного внеску визнається недоїмкою у розумінні пункту 6 статті 1 Закону № 2464-VI.

Положеннями частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

За приписами статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому випадку, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.

Як передбачає частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не подано заперечень проти позовних вимог, а також не надано доказів оскарження вимоги про сплату боргу або ж погашення заборгованості. Натомість УПФУ суду надано докази наявності у Споживчого товариства відповідної заборгованості.

За таких обставин, адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

За нормами частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути із Споживчого товариства «БТРК» заборгованість із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 943 (дев’ятсот сорок три) грн. 49 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.