Ухвала суду № 30118945, 21.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/92/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КФ «Десна» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17 грудня 2012 року № 0000192200 та №0000202200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ «Десна» зареєстроване в якості юридичної особи Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 03 вересня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №236005 та перебуває на податковому обліку в Ніжинській ОДПІ ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 13 вересня 2012 року №1819.

З матеріалів справи вбачається, що Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «КФ «Десна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2012 року, результати якої відображено в акті № 1317/22-32995681 від 06 грудня 2012 року.

Вказаним актом контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року в сумі 3 739,00 грн.; вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року в сумі 419 510,00 грн.; та вимог ч. 1, 2, 6 ст.198 ПК України, п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року, внаслідок чого, за висновком податкового органу, позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся в сумі 397 282, 37 грн.

До вказаних висновків відповідач прийшов, вважаючи, що господарські операції, за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит та віднесено витрати на придбання товарів і послуг до валових, здійснені позивачем на підставі безтоварних договорів, укладених позивачем з наступними контрагентами: ПП «Еверест», ФОП Євтушенко О.М, ТОВ «Оптовик плюс», ТОВ «Лакатек», ТОВ «Компанія «Істсервіс» та ПП «Будфонд».

На підставі акта перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 17 грудня 2012 року: № 0000202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 517 173, 25 грн., в тому числі за основним платежем - 423 249 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 924, 25 грн.; та №0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 539 257, 93 грн., в тому числі за основним платежем - 397 282, 37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 975, 56 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, податковий кредит та валові витрати підприємством сформовано правомірно, оскільки їх формування підтверджується первинними документами, що доводять реальність здійснення операцій з придбання товару та послуг, що, в свою чергу спростовує доводи відповідача про фіктивність вчинених правочинів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень апелянт посилається на ту обставину, що договори позивача з його контрагентами не мали реального характеру, на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача та на відсутність останніх за юридичним та фактичним місцезнаходженням.

Судова колегія зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2012 року, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Компанія «Істсервіс», ПП «Еверест», ФОП Євтушенко О. М., ТОВ «Оптовик плюс», ТОВ «Лакатек» та ПП «Будфонд».

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні - грудні 2010 року між ТОВ «КФ «Десна» (покупець) та ТОВ «Компанія Істсервіс» (постачальник) було укладено договори поставки, за яким постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зазначений товар, а саме: стрейчеву плівку та скотч на загальну суму 17 949 грн., в т.ч. ПДВ 2 337, 50 грн.

Реальний характер даного договору та правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум з податку на додану вартість і формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Істсервіс» підтверджують копії рахунків-фактур №КИ0/0007443 та № КИ0/0007444 від 20 вересня 2010 року, № КИ0/0013079 від 20 грудня 2010 року; видаткових накладних № КИ0/0005138 та № КИ0/0005139 від 21 вересня 2010 року, № КИ0/0009077 від 21 грудня 2010 року; та податкових накладних № 5138, № 5139 від 21 вересня 2010 року, № 9077 від 21 грудня 2010 року, що містяться в матеріалах справи. Оплата зазначених операцій підтверджується виписками з банку (том № 1 а.с. 95-111).

01 квітня 2011 року та 02 січня 2012 року між «КФ «Десна» (покупець) та ПП «Еверест» (Постачальник) було укладено договори № 98/11 та № ДГ-0030, за якими постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцеві товар (цукор-пісок), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму

Реальність здійснення вказаних господарських операцій підтверджується копіями договорів (том № 1 а.с.117, 118), рахунків-фактур з квітня по серпень 2011 року, листопад - грудень 2011 року, з січня по лютий 2012 року та серпень 2012 року, товарно-транспортних, видаткових та податкових накладних та відомостей приходу. Оплата підтверджується виписками з банку (том № 1 а.с.119-250, том № 2 а.с.1-69, том № 3 а.с.1-2)

Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем та (покупець) та ФОП Євтушенко (продавець) 03.01.2012р. було укладено договір купівлі - продажу цукру-піску №ДГ-0017, за яким продавець товару зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: копія договору (том № 2 а. с.75), копії рахунків-фактур за січень 2012 року, березень - вересень 2012 року, товарно-транспортних, видаткових та податкових накладних, відомостями приходу та розходу за 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року (проведені по підприємству позивача, по місцю зберігання сировини і тари на складі, по ТМЦ: цукор). Оплата підтверджується виписками з банку, що наявні в матеріалах справи (том № 2 а.с.76-153, том № 3 а.с.3).

Крім того, в матеріалах справи наявні сертифікати відповідності цукру білого, кристалічного з цукрових буряків (том № 2 а.с.204-215).

Крім того, між ТОВ «ФК «Десна» та ТОВ «Оптовик плюс» 01 червня 2011 року було укладено договір поставки насіння маку, кунжуту та родзинок № 110089, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю у встановлені строки певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору, у кількості, асортименті, що узгоджені сторонами у доданих до договору специфікаціях чи накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичне здійснення даної господарської операції підтверджується копією договору (том № 2 а.с.195-196), копіями рахунків-фактур № СФ-0000061 від 23 червня 2011 року, № СФ-0000078 від 30 червня 2011 року, видаткових накладних № РН-0000061 від 23 червня 2011 року, № РН-0000078 від 30 червня 2011 року, податкових накладних № 61 від 23 червня 2011 року, № 78 від 30 червня 2011 року, що містяться в матеріалах справи. Оплата підтверджується випискою з банку (том № 2 а.с.197-203).

В матеріалах справи також наявні сертифікати відповідності насіння маку, кунжуту та родзинок (том № 2 а.с.216-221).

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, між позивачем (замовник) та ТОВ «Лакатек» (виконавець) було укладено договір проведення маркетингового дослідження № 27/1 від 27 січня 2012 року, за яким виконавець зобов'язується провести дослідження ринку сировини по виготовленню печива вівсяного в Україні, а замовник зобов'язується прийняти виконання та оплатити вартість наданих послуг

На підтвердження реальності проведення господарських операцій позивачем надано копію договору (том № 2 а.с.159-160), копію акта № 36 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкової накладної № 36 від 29 лютого 2012 року. Оплата підтверджується випискою з банку (том № 2 а.с.161-163). Крім того, на підтвердження маркетингових послуг позивачем надано витяг з аналізу ринку кондитерської сировини України за січень - грудень 2011 року.

Також, між ТОВ «ФК «Десна» (замовник) та ПП «Будфонд» (підрядник) укладено договір підряду № 27/227 від 27 лютого 2012 року, відповідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту виробничої лінії по виготовленню печива та передати їх результати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Між сторонами, крім того, укладено кошторис (договірна ціна) на монтажні роботи, що здійснюються в березні 2012 року.

Виконання даного договору підтверджується, наданими позивачем: копією договору (том № 2 а.с.170-175), копіями видаткових накладних № 2 від 01 березня 2012 року, № 4 від 02 березня 2012 року, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 26, № 35, № 49, податкових накладних № 2 від 01 березня 2012 року, № 4 від 02 березня 2012 року, № 26 від 26 березня 2012 року, № 35 від 29 березня 2012 року та № 49 від 30 березня 2012 року, відомостей нарахування амортизації за березень-квітень 2012 року; копією журналу проводок, акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та остаточної калькуляції вартості виробництва продукції. Оплата підтверджується випискою з банку (том № 2 а.с.179-189, том № 3 а.с.18-26);

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту у період, що перевірявся, колегія суддів виходить з такого.

До 01 січня 2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Аналогічні правові норми відображені також і в п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 р. V Податкового кодексу України, що набув чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення вищевказаних операцій.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу ст. 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги і роботи, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Десна» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог п. 198. 1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.

Перевіряючи висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема, у ст. ст. 138, 139.

Оскільки, як встановлено вище, господарські операції позивача мали реальний характер, а позивач використовував послуги та товари для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

Окрім того, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Посилання контролюючого органу на відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджене жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг, що надані позивачу його контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

З приводу доводів апелянта щодо неможливості проведення податкових перевірок контрагентів позивача та відсутності контрагентів за місцезнаходженням, як на підставу неправомірного формування ТОВ «ФК «Десна» податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з цими суб'єктами господарювання, критично оцінюються судом апеляційної інстанції, у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх прийняття в межах повноважень, що передбачені законами України.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки; подальшим використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками зазначених операцій.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, без достатніх підстав.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді І.О. Грибан

О.А. Губська

Повний текст ухвали складено 21 березня 2013 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.