Рішення № 30118752, 20.03.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.2013 Справа № 5021/1741/12

За позовом: Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому», м. Суми

про внесення змін до договору,

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Молодецькій В.О.

Представники сторін:

Від позивача: Овсієнко Д.Ю., довіреність № 2083/02.02.02-17 від 15.10.2012р.

Від відповідача: Татаренко А.І. - директор

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд вважати укладеними зміни до договору № 29 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 5 березня 1996 року в частині розміру орендної плати, а саме, - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі, шляхом викладення пункту 2.1. договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 4,0 % від нормативної грошової оцінки землі»; а також судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач подав заперечення на позов № 01/284 від 05.12.2012р., в якому проти позовних вимог заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача подав пояснення б/н від 12.02.2013 року, в якому повідомляє, що в серпні 2012 року Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, на яке покладено обов'язок ведення обліку договорів оренди земельних ділянок, зверталося до відповідача з пропозицією про необхідність внесення змін до діючого договору оренди в частині розміру орендної плати. Відповідач на дане звернення відповіді не надав.

Відповідач подав доповнення до заперечень № 01/42 від 14.02.2013 року, в яких зазначив, що позивачем не обґрунтована зміна ставки орендної плати саме з 1% до 4%, тоді як Податковим кодексом України, на який посилається позивач, встановлено мінімум в 3%. Крім того, в договорі № 29 від 05.03.1996р. не зазначено цільове використання земельної ділянки, тому розмір орендної плати в 4% не може бути застосований до даного договору.

04.03.2013 року представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009р. № 2763-МР передбачено, що для магазинів роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами орендна плата за землю встановлюється у розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки землі. Відповідач посилається на те, що в договорі не зазначено цільове використання земельної ділянки, тому для вирішення цього питання начальником та головним спеціалістом відділу контролю за використанням землі та врегулювання земельних спорів управління земельних ресурсів Сумської міської ради проведено обстеження з фотофіксацією орендованої відповідачем земельної ділянки по пров.9-го Травня, 13 та було встановлено, що дана земельна ділянка використовується товариством під розміщеною 4-х поверховою нежитловою спорудою з продажу меблів. До пояснень представник позивача надав Акт обстеження земельної ділянки по пров.9-го Травня, 13.

Представник позивача подав додаткові пояснення б/н від 13.03.2013 року, в яких зазначив, що при виготовленні рішення «Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати» від 25.07.2012р. № 1689-МР м. Суми, була допущена технічна помилка, у Додатку не вірно вказаний номер договору. Сумська міська рада вказує на те, що на земельну ділянку за адресою: вул. 9-го Травня, 13 був укладений лише один договір за № 29.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні пояснили, що між сторонами у справі стосовно земельної ділянки по вул. 9-го Травня, 13 в м. Суми був укладений лише договір № 29 від 05.03.1996 року, інших договір сторони не укладали.

Відповідач подав пояснення № 01/77 від 14.03.2013 року, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначив, що норми закону, якими збільшено мінімальний розмір орендної плати, не мають зворотної дії в часі та не поширюються на договори, укладені до набрання ним чинності. Крім того, вказав, що можливість зміни розміру орендної плати спірним договором не передбачено, так як він був укладений в 1996 році та істотно відрізняється від типового договору оренди, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р.

Ухвалою суду від 20.03.2013 р. назва відповідача Закрите акціонерне товариство «Усе для дому» змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

5 березня 1996 року між Сумською міською радою та Акціонерним товариством «Усе для дому» був укладений договір № 29 на право тимчасового користування землею, зареєстрований у Сумському міськвиконкомі в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 29. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору орендар (відповідач) прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,17 га строком на 50 років. Адреса місцезнаходження земельної ділянки в договорі не зазначена, проте сторони в судовому засіданні підтвердили, що земельна ділянка розташована в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13.

Розділом 2 Договору передбачено, що орендна плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку. Плата за землю вноситься щомісячно рівними частками.

Розділом 3 Договору передбачено, що права і обов'язки визначаються за згодою сторін відповідно до Земельного кодексу України.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Рішеннями Сумської міської ради № 1119-МР від 26 грудня 2007 року «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми» та № 2763-МР від 24.06.2009 р. «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми» були затверджені грошова оцінка земель м. Суми та розміри відсотків для обчислення орендної плати за користування землею.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діє з 01.01.2011 р.) розмір, форма і строки внесення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до Податкового кодексу України річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 290 ПК України) і не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку (ст. 288 ПК України). Ставка земельного податку за користування земельними ділянками, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України).

Отже, орендна плата за договором не може бути меншою, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки землі. Рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009р. № 2763-МР передбачено, що для магазинів для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами орендна плата за землю встановлюється у розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідач посилається на те, що в договорі не зазначено цільове використання земельної ділянки. Позивачем надано Акт обстеження земельної ділянки по пров.9-го Травня, 13, в якому зафіксовано, що дана земельна ділянка використовується товариством під розміщеною 4-х поверховою нежитловою спорудою з продажу меблів.

Згідно з приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, які застосовуються в розрахунку орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Рішення Сумської міської ради від 26.12.2007 року № 1119-МР «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми» та рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми» діючі, не скасовані, не змінені та не оскаржуються в судовому порядку.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 116 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарські договори відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним порядком укладення господарських договорів, визначеним у ст. 181 ГК України, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Сумської міської ради № 1689-МР від 25.07.2012 р. «Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати» міська рада вирішила: п. 1 - запропонувати орендарям внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м.Суми»; п. 3 - орендарям у двадцятиденний строк після одержання супровідного листа з копією рішення повідомити управління земельних ресурсів Сумської міської ради про результати розгляду пропозиції.

На виконання зазначеного вище рішення Управління земельних ресурсів 08.08.2012 року надіслало відповідачу супровідний лист № 352/10.01-08, в якому зазначило, що на виконання п.2 рішення СМР від 25.07.2012 року № 1689-МР направляє пропозицію щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 31/1 від 05.03.1996 року за адресою: м. Суми, вул. 9-го Травня, 13 разом з копією рішення Сумської міської ради від 25.07.2012 року № 1689-МР.

Вказаний у Додатку до рішення Сумської міської ради № 1689-МР номер договору - № 31/1 - оренди земельної Ділянки по вул. 9-го Травня, 13 фактично є договором № 29 від 05.03.1996 р., що сторони підтвердили суду.

Супровідний лист Управління земельних ресурсів був отриманий відповідачем 15.08.2012 р., що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. До господарського суду позивач звернувся 22.11.2012 р.

Наявні у справі докази свідчать, що позивачем в порушення вимог закону не був направлений другій стороні проект змін до договору оренди у двох примірниках, який мав би бути викладений як єдиний документ.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що супровідний лист № 352/10.01-08 від 08.08.2012 року є пропозицією до укладення змін до договору. Отримавши даний супровідний лист замість проекту договору про внесення змін відповідач був позбавлений права на його підписання у разі згоди чи надання протоколу розбіжностей. Таким чином, позивачем не додержаний порядок внесення змін до існуючого господарського договору, передбачений ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з викладеного вище, позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

На підставі викладеного, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову - відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 22.03.2013 року.

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО