Постанова № 30118595, 20.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 15» березня 2013 р. Справа №5023/5438/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участі представників сторін:

позивача - Шкурупій Ю.О., довіреність від 03.01.2013 року,

відповідач - не з'явився,

прокурор - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №542 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 року у справі №5023/5438/12

за позовом Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство», м. Вовчанськ,

до Приватного підприємства «Лісна дубрава», м. Харків,

за участі Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків,

про розірвання договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Вовчанське лісове господарство» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить достроково розірвати договір довгострокового користування лісовою ділянкою №16 від 28.08.2007р. та відшкодувати збитки в сумі 53300,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2013 року у справі №5023/5438/12 (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні клопотання позивача про звільнення від судового збору відмовлено. В задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» на користь Державного бюджету судового збору в сумі 2682,50 грн.

Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 року у справі №5023/5438/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, апелянт вважає твердження суду першої інстанції щодо недодержання позивачем процедури розірвання спірного договору необґрунтованим.

Окрім того, позивач зазначає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про недоведеність позивачем факту нецільового використання спірної земельної ділянки.

Від Приватного підприємства «Лісна дубрава» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2000 від 05.03.2013 року), в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

До судового засідання, яке відбулося 15.03.2013 року, з'явився позивач та надав суду письмові пояснення до апеляційної скарги, які були долучені судом до матеріалів справи. Відповідач та прокурор до судового засідання не з'явився.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач та прокурор не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності відповідача та прокурора, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.08.2007 року між Державним підприємством «Вовчанське лісове господарство» (постійний лісокористувач) та Приватним підприємством «Лісна Дубрава» (тимчасовий лісокористувач) було укладено договір №16 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого постійний лісокористувач згідно розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №350 від 12.06.2007 року, передав, а тимчасовий лісокористувач прийняв лісову ділянку площею 1,0000 га у довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у кварталі 68 виділи 6, 8, 12, 13 Старосалтівського лісництва. Лісова ділянка передається тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей терміном на 49 років.

Так, пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що підставами для розірвання договору є:

- закінчення строку дії договору оренди;

- порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки;

- за ініціативою тимчасового лісокористувача у разі його відмови від подальшого використання лісової ділянки.

Також, пунктом 7.4. договору сторони передбачили, що про дострокове розірвання договору сторони повинні повідомити письмово один одного про своє рішення не менше, ніж за один місяць, але позивачем цього зроблено не було.

На виконання умов договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16 сторонами підписано акт приймання - передачі лісової ділянки.

Додатковою угодою №16/1 до договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16 сторони встановили річну плату за користування лісовою ділянкою в розмірі 5062,00 грн.

08.07.2011 року інженером з охорони лісу складено акт перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП "Лісна дубрава", яка надана в довгострокове тимчасове користування, відповідно до якого в результаті обстеження лісових ділянок наданих в довгострокове тимчасове користування ПП "Лісна дубрава" було виявлено паркан з металевої сітки з натягнутим колючим дротом. На територію лісових ділянок наданих в довгострокове тимчасове користування ПП "Лісна дубрава" перевіряючих не допущено. При візуальному огляді ділянки по периметру було виявлено факт будівництва цегляного будинку, а також на ділянці розміщений у значній кількості будівельний матеріал. Довгостроковим тимчасовим користувачам ПП "Лісна дубрава" ДП "Вовчанське ЛГ" погоджень на будівництво будівель та споруд не давало.

05.11.2012 р. складено акт перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП "Лісна Дубрава", яка надана в довгострокове тимчасове користування, відповідно до якого лісова ділянка надана в довгострокове тимчасове користування згідно договору з ДП "Вовчанське лісове господарство" від 12.06.2007 року № 16 ПП "Лісна дубрава" площею 1,0 га, вказана лісова ділянка має паркан з металевої сітки з натягнутим колючим дротом, яким відокремлені по периметру від суміжніх ділянок. На територію лісових ділянок наданих в довгострокове тимчасове користування ПП "Лісна дубрава" перевіряючих не допущено. При візуальному огляді ділянки ПП "Лісна дубрава" по периметру було виявлено факт будівництва будинку з цегли на фундаменті, а також на ділянці розміщений у значній кількості будівельний матеріал та проведена мережа електропостачання з залізобетонними опорами. Територія засмічена відходами будівництва. Довгостроковому тимчасовому користувачу ПП "Лісна дубрава" ДП "Вовчанське ЛГ" погоджень на будівництво будівель та споруд не давало. Територія використовуються з порушенням вимог Лісового та Земельного Кодексу України.

Таким чином, позивач просить суд розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16, укладеного між сторонами 28.08.07р. та стягнути з відповідача збитки за нецільове використання земельної ділянки в сумі 53300,00 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, керувався ст. ст. 6, 8, 14, 19, 55, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 22, 509, 525, 598, 628, 629 Цивільного кодексу України; ст. 173, 179, 225 ГК України з огляду на відсутність правових підстав для задоволення таких позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

Статтею 20 Лісового кодексу України встановлені права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.

Статтею 78 Лісового кодексу визначено, що право використання лісових ресурсів припиняється в разі:

1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів;

2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів;

3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів;

4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;

5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища;

6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів;

7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням;

8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

У відповідності до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на наведене, сторони при підписанні договору оренди визначили його умови, в тому числі щодо строку дії цього договору та умов його розірвання.

Так, пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що підставами для розірвання договору є:

- закінчення строку дії договору оренди;

- порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки;

- за ініціативою тимчасового лісокористувача у разі його відмови від подальшого використання лісової ділянки.

Також, пунктом 7.4. договору сторони передбачили, що про дострокове розірвання договору сторони повинні повідомити письмово один одного про своє рішення не менше, ніж за один місяць, але позивачем цього зроблено не було.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Функції державного контролю за використанням та охороною земель покладені на Державну інспекцію сільського господарства.

Нормативним актом, який регламентує порядок проведення перевірок з державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства є «Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» (далі Порядок), затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 (зареєстровано в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544).

Так пунктом 4.1. «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ним осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ним осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Вищевказаним Порядком передбачено, що матеріали перевірки складаються з наступних матеріалів:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

При цьому, факт вчинення особою порушення вимог земельного законодавства має підтверджуватись всіма матеріалами перевірки в їх сукупності.

Таким чином, наявність акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акту обстеження земельної ділянки є необхідними доказами порушень вимог щодо використання лісової ділянки за цільовим призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2011р., 05.11.2012р. інженером з охорони лісу було складено акти перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП "Лісна Дубрава", якими встановлено, що вказана лісова ділянка має паркан з металевої сітки з натягнутим колючим дротом, яким відокремлені по периметру від суміжніх ділянок. На територію лісових ділянок наданих в довгострокове тимчасове користування ПП "Лісна дубрава" перевіряючих не допущено. При візуальному огляді ділянки ПП "Лісна дубрава" по периметру було виявлено факт будівництва будинку з цегли на фундаменті, а також на ділянці розміщений у значній кількості будівельний матеріал та проведена мережа електропостачання з залізобетонними опорами. Територія засмічена відходами будівництва. Довгостроковому тимчасовому користувачу ПП "Лісна дубрава" ДП "Вовчанське ЛГ" погоджень на будівництво будівель та споруд не давало. Територія використовуються з порушенням вимог Лісового та Земельного Кодексу України.

Враховуючи зазначене, акти перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП "Лісна Дубрава" від 08.07.2011р., 05.11.2012р. складені інженером з охорони лісу та надані позивачем в якості доказу порушень відповідачем вимог щодо використання лісової ділянки за цільовим призначенням не відповідають наведеним вимогам Закону та не можуть свідчити про порушення відповідачем вимог щодо використання лісової ділянки за цільовим призначенням, оскільки проведені перевірки здійснені не компетентними на це особами та не дотримано відповідного порядку.

Тому, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем факту порушень вимог щодо використання лісової ділянки за цільовим призначенням цілком обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам та обставинам справи.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на відсутність належним чином доведеного факту порушень Приватним підприємством «Лісна дубрава» вимог щодо використання лісової ділянки за цільовим призначенням та інших вимог стосовно підстав для розірвання договору, визначених ст. 78 Лісового кодексу України та договором, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору довгострокового користування лісовою ділянкою №16 від 28.08.2007 року, укладеного між Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» та Приватним підприємством «Лісна дубрава».

Стосовно стягнення з відповідача збитків за нецільове використання земельної ділянки в сумі 53300,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, суд зазначає, що на підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 зазначено, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обгрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача, якими завдано шкоду, та самою шкодою.

Згідно п. 4.3. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. N 312 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1223/8544 "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор зобов'язаний встановити, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, про що зазначено в п. 6.1. Наказу.

За таких обставин, факт завдання відповідачем шкоди, безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача, якими завдано шкоду, та самою шкодою, та саме факт нецільового використання відповідачем лісової ділянки не підтверджено належним чином. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог позивача щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16, укладеного між сторонами 28.08.2007 року та стягнення з відповідача збитків.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 року у справі №5023/5438/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 року у справі №5023/5438/12 без змін.

Повний текст постанови складено 18.03.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя РоссоловВ.В.