Рішення № 30118312, 18.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.13 Справа№ 914/164/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Знаюбудінвест», м. Львів

про стягнення 129 359грн. 33коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Соляр Н.М.

від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія „Український стандарт" до Приватного підприємства „Знаюбудінвест" про стягнення 129359грн. 33коп. заборгованості. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачем неоплачено поставлений позивачем бетон цементний та вапняний розчин за договором поставки товарів №0109/01 від 01.09.2011р.

Ухвалою суду від 16.01.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.02.2013р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 19.02.2013р. відкладено розгляд справи на 07.03.2013р. З метою витребування у сторін додаткових доказів у справі, ухвалою суду від 07.03.2013р. відкладено розгляд справи на 18.03.2013р.

В судовому засіданні 18.03.2013р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, однак не виконав вимогу суду щодо надання доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату суми боргу. В судовому засіданні зазначив про здійснення поставки товару (бетону та цементного і вапняного розчину) на загальну суму 137110грн. 00коп. на підставі договору поставки товарів №0109/01 від 01.09.2011р., за який відповідач розрахувався частково в сумі 7750грн. 67коп. Стверджує, що підписані видаткові накладні на суму боргу в розмірі 129359грн. 33коп. (залишок заборгованості) свідчать про визнання відповідачем боргу. Також позивач зазначає про те, що намагання позивача в досудовому порядку врегулювати спір, позитивних результатів не дали. Як доказ часткового погашення заборгованості в сумі 7750грн. 67коп., долучив до матеріалів справи виписку по рахунку від 29.04.2011р.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2013р. явку повноважного представника не забезпечив, в судовому засіданні 07.03.2013р. проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 07.03.2013р. (зареєстрований канцелярією суду 07.03.2013р. за №6400/13) просив відмовити в задоволенні позовних вимог покликаючись на те що з укладеного між сторонами договору не випливає обов"язок відповідача негайного виконання зобов"язання, оскільки договором не встановлено строку виконання зобов"язання та не визначено строку виконання вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.09.2011р. між Приватним підприємством „Знаюбудінвест" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Український стандарт" (продавець) укладено договір поставки товарів № 0109/01 відповідно до умов якого постачальник зобов"язується постачати покупцеві товар (розчин цементний М75, розчин вапняний), а покупець зобов"язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.

На виконання умов договору позивачем по видаткових накладних № РН-3012-1 від 30.12.2011р., № РН-3011-1 від 30.11.2011р., №РН-1101-1 від 11.01.2012р., поставлено відповідачу товар на загальну суму 122650грн. 00коп.

Відповідач за отриманий товар в сумі 122650грн. 00коп. не розрахувався, стверджуючи, що в договорі №0109/01 поставки товарів від 01.09.2011р. сторонами не встановлено строку оплати поставленого товару та не визначено строку виконання вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч.1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за договором № 0109/01 від 01.09.2011р. в сумі 122650грн. 00коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем за видатковими накладними № РН-0212-1 від 02.12.2010р., № РН-2904-2 від 29.04.2011р., №РН-3103-1 від 31.03.2011р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14460грн. 00коп. Вказана поставка товару була здійснена позивачем до укладення між сторонами договору. Оскільки, відповідач вказаний товар оплатив частково в сумі 7750грн. 67коп., заборгованість відповідача за вказаними видатковими накладними становить 6709грн. 33коп. Розглянувши вказану вимогу, суд прийшов до висновку залишити позов в цій частині без розгляду, оскільки позивачем не представлено суду доказів звернення до відповідача з вимогою про погашення суми боргу за вказаними видатковими накладними.

Відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 122650грн. 00коп. є обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог позивача про стягнення 6709грн. 33коп. бездоговірної заборгованості, позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43 33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Знаюбудінвест", м.Львів, вул.В.Великого, 63/257 (ідентифікаційний код 22369421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Український стандарт", м.Львів, вул.Рудненська,14 А (ідентифікаційний код 32409719) 122650грн. 00коп. основного боргу та 2453грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 22.03.2013р.