Рішення № 30118300, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/6299-2012 18.03.13

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсівдо1. Київської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСо»провизнання незаконним та скасування рішеньСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Сьомочкіна О.С.від відповідача 1:Ткаченко А.Т.від відповідача 2:не з'явився від прокуратури:Лядецька Л.В.

Обставини справи:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСо» про визнання незаконним та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо» передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у м. Києві, у тому числі: площею 0,05 га за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення; площею 0,03 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, а також рішення Київської міської ради № 1156/4594 від 08.07.2010 р., яким внесено зміни до вищевказаного рішення, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки при їх прийнятті були порушені норми чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. провадження у справі №5011-57/6299-2012 припинено на підставі того, що рішенням Київської міської ради №191/8475 від 20.09.212 р. скасовано рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. №1098/1759 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо» земельної ділянки для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у Голосіївському районі міста Києва» та рішення від 08.07.2010 р. за № 1156/4594 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. за № 1098/1759 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСО» земельної ділянки для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у Голосіївському районі міста Києва», а відтак предмет спору відсутній.

Постановою київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. скасовано в частині припинення провадження у справі щодо визнання незаконними рішень Київської міської ради №1098/1759 від 12.07.2007 р. та №1156/4594 від 08.07.2010 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-1/102 від 20.02.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №5011-57/6299-2012 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р. прийнято до провадження справу №5011-57/6299-2012, розгляд справи призначено на 18.03.2013 р.

В судове засідання представники прокуратури та позивача з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення №23327957.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо» у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у м. Києві, у тому числі: площею 0,05 га за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення; площею 0,03 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що на підставі листа-згоди Державного підприємства завод «Побутмаш» від 15.09.2004 р. за № 122, припинено право користування зазначеним підприємством частиною земельної ділянки площею 0.05 га та віднесено її до земель запасу промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення.

Рішенням Київської міської ради № 1156/4594 від 08.07.2010 р. внесено зміни п. 3 рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. а саме: термін оренди ділянки збільшено до 10 років та виключено річну орендну ставку в розмірі 10%.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку прокурора, прийняті рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. та № 1156/4594 від 08.07.2010 р. є незаконними та підлягають скасуванню.

Зокрема, прокурор зазначає, що відповідач не мав повноважень на передання спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо», оскільки право власності на таку земельну ділянку належало державі, а тому розпорядження такими земельними ділянками мали здійснювати органи приватизації.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, до повноважень Київської міської ради як органу місцевого самоврядування належить право розпорядження землями комунальної власності.

В той же час, згідно з частинами 1 та 2 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до п. ж) ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Згідно з приписами ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (чинного, на момент прийняття спірних рішень) при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 2 рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. встановлено, що на підставі листа-згоди Державного підприємства завод «Побутмаш» від 15.09.2004 р. за № 122, припинено право користування зазначеним підприємством частиною земельної ділянки площею 0.05 га та віднесено її до земель запасу промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, на спірній земельній ділянці загальною площею 0,08 га, за адресою: вул. Ямській, 72 у м. Києві, знаходилося Державне підприємство завод «Побутмаш», а тому на підставі положень п. ж) ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України «про розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) така земельна ділянка не могла бути передана в комунальну власність.

За таких обставин, рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. та № 1156/4594 від 08.07.2010 р. є такими, що прийняті всупереч положенням ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», оскільки на момент прийняття таких рішень Київська міська рада не мала повноважень на припинення права користування Державного підприємства «Побутмаш» спірною земельною ділянкою.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову прокурора в частині визнання незаконними рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо» земельної ділянки для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у голосіївському районі м. Києва» та рішення Київської міської ради № 1156/4594 від 08.07.2010 р. «Про внесення змін до рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо» земельної ділянки для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у голосіївському районі м. Києва».

Крім того, провадження у справі в частині скасування рішень Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. та № 1156/4594 від 08.07.2010 р. припинено ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р., залишеною в цій частині без змін постановою київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України №445/2011 від 08.04.2011 р., державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Враховуючи викладене, Заступник прокурора м. Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Державного агентства земельних ресурсів.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо» земельної ділянки для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у голосіївському районі м. Києва».

3. Визнати незаконним рішення Київської міської ради № 1156/4594 від 08.07.2010 р. «Про внесення змін до рішення Київської міської ради № 1098/1759 від 12.07.2007 р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ТіСо» земельної ділянки для будівництва виробничо-складських будівель на вул. Ямській, 72 у голосіївському районі м. Києва».

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСо» (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; ідентифікаційний код 23536097) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2013 р.

Суддя В.П. Босий