Ухвала суду № 30117602, 20.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 910/1250/13 20.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" про стягнення 108 618,11 грн. Суддя Пукшин Л.Г

Представники сторін:

від позивача: Семак І.А. - представник за довіреністю б/н від 04.01.2013 р.від відповідача: Просалова О.Є. - представник за довіреністю б/н від 20.10. 2011р.;від третьої особи: Семак І.А. - представник за довіреністю б/н від 04.01.2013 р.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про стягнення 108618, 11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі договору фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.2008, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (відповідач) у останнього виникла заборгованість у розмірі 108618,11 грн. Договором від 02.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (позивачем) було відступлено право вимоги на несплачений борг. Оскільки, подана позивачем вимога від 04.01.2013 про погашення боргу не була задоволена відповідачем, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1250/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.02.2013.

Представник позивача та третьої особи в судове засідання, призначене на 13.02.2013 з'явився, вимоги ухвали суду від 23.01.2013 виконав у повному обсязі.

Відповідач явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 23.01.2013 не виконав, витребуваних судом документів не надав.

13.02.2013 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про припинення провадження у справі. В обґрунтування поданої заяви, відповідач посилається на пункт договору фінансового лізингу в якому зазначено, що спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за цим договором чи у зв'язку з ним, вирішуються остаточно в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України. Оскільки спір виник у зв'язку з невиконанням умов договору, то його розгляд, за угодою сторін, повинен вирішуватись в МКАС при Торгово-промисловій палаті України.

У відповідь на заяву про припинення провадження у справі, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для можливості надання письмових пояснень щодо вказаної заяви.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та з урахуванням заявленого позивачем клопотання, суд, керуючись ст. 77, 86 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.02.13.

В судовому засіданні 27.02.13 представник відповідача підтримав заяву про припинення провадження у справі, надав пояснення, що залучені судом до матеріалів справи. Відповідно до позиції відповідача, викладеної у заяві про припинення провадження у справі від 13.02.13 та пояснень до заяви про припинення провадження від 26.02.13, згідно позовної заяви борг утворився на підставі договору фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.08. Відповідно до п.15.2 договору фінансового лізингу № 737-LD всі спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за цим договором чи у зв'язку з ним, вирішуються остаточно в МКАС при ТПП України відповідно до регламенту цього Суду та чинного законодавства України. Оскільки спір в даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 737-LD, а саме неповернення коштів в сумі 108618,11 грн., які були сплачені за договором фінансового лізингу, то, відповідно, такий спір за угодою сторін повинен вирішуватись у МКАС при ТПП України. Арбітражна угода укладена у вигляді арбітражного застереження в договорі фінансового лізингу № 737-LD є дійсною і спір підвідомчий та підлягає вирішенню у МКАС при ТПП України.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, які містять заперечення проти клопотання про припинення провадження у справі, та зводяться до наступного. У додатку № 2 до договору відступлення права вимоги між позивачем та третьою особою передбачено, що цесіонарій не надає згоди на поширення на нього будь-яких арбітражних угод або застережень, які поширювались на цедента. Отже, між позивачем та відповідачем відсутня угода про передачу спору, який розглядається, на вирішення арбітражу. Крім того, за відсутності згоди позивача на арбітраж відмова суду розглянути позов була б грубим порушенням його права на судовий захист, гарантований ст.. 55 Конституції України і п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Судом було відкладено розгляд заяви відповідача про припинення провадження у справі та оголошено перерву в судовому засіданні до 06.03.13.

01.03.13 відповідач через загальний відділ діловодства суду надав пояснення, що залучені до матеріалів справи. Відповідно до позиції відповідача Додаток № 2 до договору про відступлення права вимоги від 02.01.13, що підписаний ТОВ «ІТЦ-Центр» як первісним кредитором та ТОВ «Авто-Лайн» як новим кредитором не є належним доказом досягнення згоди сторонами зобов'язання в письмовій формі, щодо зміни умов п.15.2 договору фінансового лізингу № 737-LD, оскільки ані первісним, ані новим кредитором не було дотримано законодавчо встановленого порядку внесення змін до договору фінансового лізингу, а саме: не було досягнуто згоди із ТОВ «УніКредитЛізинг» як другою стороною договору, яка є боржником у зобов'язанні за п.14.10 договору, щодо внесення змін до п.15.2 договору про прядок вирішення спорів. Відповідно викладений в Додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги від 02.01.13 порядок вирішення спорів може бути застосований лише до спорів, які виникають між позивачем та третьою особою.

В судове засідання 06.03.13 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, відповідач заяву про припинення провадження у справі підтримував, позивач проти припинення провадження у справі заперечував. Суд відклав розгляд заяви відповідача про припинення провадження у справі та оголосив перерву в судовому засіданні до 20.03.13.

14.03.13 позивач через загальний відділ діловодства суду надав письмові пояснення (доповнення № 2), що залучені до матеріалів справи.

В судове засідання представники сторін з'явились, свої позиції щодо можливості припинення провадження у справі підтримали.

Розглянувши заяву відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з підвідомчістю вказаного спору МКАС при ТПП України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі виходячи з наступного.

За загальним правилом, право сторін на передачу спорів на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу у якості альтернативи розгляду таких спорів державними судами прямо встановлено Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1964р. (ратифікована Україною 18.03.1963р.).

Як передбачено ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958р., ратифікована Україною 10.10.1960р. надалі - Нью-Йоркська конвенція), кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими договірними або іншими правовідносинами, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду". Як вбачається з вказаної Нью-Йоркської конвенції, термін «письмова угода» означає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, або яка міститься в обміні листами чи телеграмами. Крім того, відповідно до вказаної конвенції, суд договірної держави, якщо до нього подано позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражне застереження, передбачене даною статтею, повинен на вимогу однієї зі сторін направити сторони до арбітражу, якщо тільки не встановить, що вказана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Внаслідок наведеного, арбітражна угода, укладена сторонами у вигляді окремого договору про порядок вирішення спорів між такими сторонами, або викладена як арбітражне застереження в зовнішньоекономічному контракті сторін, є окремою незалежною угодою сторін, яка відображає волевиявлення саме тих сторін, які уклали вказану арбітражну угоду щодо вирішення спорів між такими сторонами альтернативним способом шляхом звернення до міжнародного комерційного арбітражу.

Арбітражна угода, як і будь-який інший двосторонній правочин, породжує права та обов'язки лише для сторін, що уклали таку угоду, і не може породжувати будь-які права та обов'язки для третіх осіб, які не є сторонами угоди.

Оскільки арбітражна угода сторін є окремою угодою, уклавши договір відступлення права вимоги від 02.01.13, позивач не став автоматично стороною арбітражного застереження відповідача та третьої особи.

Відповідно до п. 5 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - аd hос). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», викладено позицію Вищого господарського суду України щодо того, що спір повинен розглядатися господарським судом по суті, якщо буде встановлено неможливість виконання арбітражної угоди між сторонами.

Позивач, всупереч твердженню відповідача, не є стороною арбітражного застереження про передачу спорів між відповідачем та третьою особою за договором фінансового лізингу № 737-LD і, відповідно, домовленість відповідача та третьої особи про передачу спорів між цими юридичними особами до арбітражу не поширюється на позивача, який наполягає на розгляді спору в господарському суді.

Отже, суд приходить до висновку, що вказана арбітражна угода (застереження), укладена між відповідачем та третьою особою, не може бути виконана у даному спорі між позивачем (який не є стороною арбітражної угоди) та відповідачем.

Внаслідок наведеного, наявний спір між позивачем та відповідачем підлягає розгляду та вирішенню по суті господарськими судами України, а будь-які правові підстави для передачі спору на розгляд до арбітражу у господарського суду відсутні.

В судовому засіданні 20.03.13 представник відповідача подав заяву про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване наступним.

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/3270/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр", товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Предметом спору у справі № 190/1250/13 є стягнення заборгованості, що ґрунтується на договорі фінансового лізингу № 737-LD та договорі про відступлення права вимоги від 02.01.13, що укладений між позивачем та третьою особою.

Предметом спору у справі № 910/3270/13 є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.01.13, укладеного між ТОВ «Авто-Лайн» та ТОВ «ІТЦ-Центр», тобто, відповідач стверджує, що результат вирішення справи № 910/3270/13 вплине на результат вирішення даної справи № 190/1250/13.

Представник позивача вказане клопотання відповідача підтримав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п.3.16 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суд при вирішенні спору у справі № 190/1250/13 не має можливості самостійно встановити наявність чи відсутність обставин, що є предметом розгляду у справі № 910/3270/13, і зв'язаний черговістю розгляду вимог, оскільки питання про визнання недійсним договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, включає наявність підстав для задоволення позову про стягнення боргу.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, зупинити провадження у справі № 190/1250/13 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/3270/13.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 190/1250/13 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/3270/13, що розглядається Господарським судом м. Києва.

2. Зобов`язати сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення справи № 190/1250/13.

3. Ухвалу направити учасникам процесу.

Суддя Пукшин Л.Г.