Постанова № 30117028, 06.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року 12:47 810/168/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Сервісний центр "Макет" до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "Сервісний центр "Макет" (далі-позивач, підприємство) до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2013 №0000012201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що правочин, укладений між ТОВ «Мегабуд-Холдинг» та Приватне підприємство "Сервісний центр "Макет" на проведення ремонтних робіт не спричинив реального настання правових наслідків, оскільки за твердженням податкового органу директор ТОВ «Мегабуд-Холдинг» ніяких документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності, не готував та не підписував. Податковий орган стверджує, що ним встановлено факт відсутності господарських операцій між ТОВ «Мегабуд-Холдинг» та позивачем у зв'язку з неможливістю здійснення зазначених робіт та відсутністю первинних документів, що є підставою заниження податку на додану вартість. Позивач зазначає, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і ТОВ «Мегабуд-Холдинг» мали реальний характер. Просить суд податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити. У судовому засіданні представник відповідача послався на те, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», які встановлено за результатами перевірки на підставі Акта №437/22/30693520 від 21.12.2012. При складанні акту перевірки податковим органом було використано матеріали, надані листом УПМ ДПС у Київській області від 03.10.2012, зокрема, пояснення директора ТОВ «Мегабуд-Холдинг» ОСОБА_1 та висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Київській області від 03.09.2012. На думку податкового органу позивачем завищено суму податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Мегабуд-Холдинг» по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Приватне підприємство «Сервісний центр «Макет» є юридичною особою, що зареєстрована 27.12.1999 виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області. Діяльність підприємства відповідно до КВЕД є діяльність зв'язку, діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, ремонт і технічне обслуговування офісної техніки, ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням. Перебуває на обліку платника податків в Державній податковій інспекції у м. Славутич з 01.07.2008.

УПМ ДПС у Київській області направлено лист від 03.10.2012 до ДПІ у м. Славутичі разом з поясненнями директора ТОВ «Мегабуд-Холдинг» ОСОБА_2 та висновком експертного дослідження підписів ОСОБА_2, для вирішення питання щодо проведення позапланової перевірки ПП «Сервісний центр «Макет» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ТОВ «Мегабуд-холдинг».

Податковим органом на адресу позивача направлено лист від 22.11.2012 про надання інформації та копій відповідних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Мегабуд-Холдинг» з конкретним переліком документів.

На підставі направлення від 10.12.2012 №134 відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Приватного підприємства «Сервісний центр «Макет» з питань правильності визначення та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Мегабуд-Холдинг» за період з 01.12.2009 по 30.04.2010.

За результатами перевірки складено Акт №437/22/30693520 від 21.12.2012, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 348636,84 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. - 52800 грн. та квітень 210 р. - 295836,84 грн.

При складанні акту перевірки використано матеріали, надані УПМ ДПС у Київській області, а саме пояснення гр. ОСОБА_2, який був директором ТОВ «Мегабуд-Холдинг» та висновок спеціаліста Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру УМВС України в Київській області від 03.09.2012.

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_2 останній зазначив, що підприємство ТОВ «Мегабуд-Холдинг» ним зареєстровано за винагороду. Ніяких документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства, він не готував та не підписував.

У висновку спеціаліста в ході проведення почеркознавчого дослідження актів виконаних робіт, податкових накладних, видаткової накладної та договору з додатками встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у зазначених документах, виписаних ТОВ «Мегабуд-Холдинг», виконані не гр. ОСОБА_2, а іншою особою.

Як убачається з акта перевірки, оформлені документи по взаємовідносинах з ПП «Сервісний центр «Макет» не відповідають дійсності, встановлено відсутність здійснення господарських операцій, зазначених у первинних документах у зв'язку з неможливістю здійснення зазначених робіт послуг саме ТОВ «Мегабуд-Холдинг», відсутністю первинних документів, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 348636,84 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. - на суму 2800 грн. та за січень 2010 р. - на суму 295836,84 грн.

У ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ПП «Сервісний центр «Макет» із ТОВ «Мегабуд-холдинг» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Позивачем до податкового органу направлено заперечення на акт перевірки, але листом від 03.01.2013 ДПІ у м. Славутичі висновок акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акта перевірки №437/22/30693520 від 21.12.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 03.01.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 435796,05 грн., у т.ч. за основним платежем 348636,84 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 87159,21 грн.

Судом встановлено, що в березні 2009 р. ТОВ «Мегабуд-холдинг» (підрядник) уклало з позивачем (замовник) договір про проведення ремонтних робіт лінійно-кабельних споруд телевізійної мережі.

Відповідно до умов цього Договору підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту телевізійної мережі, проведення будівельно-монтажних робіт на основі волоконно-оптичних кабельних мереж з широким спектром використання, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. До договору укладено додатки 1, 2 та 3, в яких зазначено, що підрядник використовує своє обладнання, а також матеріали, надані замовником.

Вартість робіт за цим договором складає 2091821,04 грн. Факт виконання роботи по ремонту оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином податкові накладні на загальну суму 2091821,04 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 348636,84 грн.) у кількості 5 шт. та одну видаткову накладну, які позивачем у подальшому було надано на перевірку.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

Здача замовником робіт підтверджується на основі підписаних 4 актів прийому-передачі робіт, які в подальшому були надані на перевірку податковому органу.

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь ТОВ «Мегабуд-холдинг» перерахував грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, які також було надано відповідачу для проведення перевірки.

Листом від 15.04.2009 ВАТ «Укртелеком» повідомляє позивача, що ВАТ «Укртелеком» не заперечує проти проведення ремонтних робіт по заміні кабелю в каналізації ВАТ «Укртелеком» м. Славутич підприємством ТОВ «Мегабуд-холдинг».

01 квітня 2008 року між ВАТ «Укртелеком» та ЗАТ «Макет» було укладено договір про надання в користування каналів кабельної каналізації. Із квітня 2008 року рахунки-фактури виставлялись позивачу на користування за вказану довжину кабельної каналізації.

Між ЗАТ «Макет» (виконавець) та ПП «Сервісний центр «Макет» (замовник) укладено договір на технічне обслуговування № 20/12/08 від 20.12.2008, відповідно до якого виконавець бере на себе оренду кабельної каналізації ВАТ «Укртелеком» з подальшою компенсацією цих витрат замовником. У жовтні 2008 р. ПП «Сервісний центр «Макет» уклало трудовий договір на розроблення проекту реконструкції телевізійної мережі з ОСОБА_3

Виконання робіт по цьому договору підтверджується підписаними актами виконаних робіт та здійсненням відповідних розрахунків.

До проекту надавалась пояснювальна записка, де було відмічено, що довжина кабелю волоконно-оптичної лінії зв'язку складає 44.021 км., що відповідає довжині кабелю, прокладеного при реконструкції ТОВ «Мегабуд-холдинг» переданих замовником виконавцю.

У 2010 р. після закінчення реконструкції кабельних мереж, виконаних ТОВ «Мегабуд-холдинг», ПП «Сервісний центр «Макет» уклав самостійно договір оренди кабельної каналізації з ВАТ «Укртелеком».

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт формальної наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Мегабуд-холдинг».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та іншим законодавством.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Мегабуд-холдинг» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Мегабуд-холдинг» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Мегабуд-холдинг», які засвідчують факт здійснення ремонтних робіт, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Мегабуд-холдинг», які не мали реального характеру.

У цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-холдинг» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ТОВ «Мегабуд-холдинг» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Мегабуд-холдинг» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що податковим органом в акті перевірки не міститься жодного посилання на досліджені та доведені обставини, які необхідні при встановленні нікчемності правочину.

Стаття 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

В акті перевірки відповідачем здійснено посилання на отримання документи від УПМ ДПС у Київській області, а саме: пояснення громадянина ОСОБА_2, який був директором ТОВ «Мегабуд-холдинг» та висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Київській області.

Суд відкидає посилання відповідача на експертний висновок спеціаліста та на пояснення ОСОБА_2, оскільки відповідно до вимог КПК України ці документи містять лише попередньо встановлену дослідчою перевіркою інформацію, відомості щодо порушення кримінальної справи та результатів її розслідування відсутні, за цим фактом вироку суду, який набрав законної сили, немає, а тому зазначений висновок та пояснення ОСОБА_2 не є належними і допустимими доказами і не можуть використовуватися як безперечне підтвердження нібито фіктивної діяльності ТОВ «Мегабуд-холдинг». При цьому суд враховує й те, що ТОВ «Мегабуд-холдинг» отримувало ліцензію провайдера програмної послуги.

Суд зазначає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності, а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів, надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни отримання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг і товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції не мали реального характеру, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Мегабуд-холдинг» за грудень 2009 та січень 2010, та неврахування сум за грудень 2009 та січень 2010 років в складі податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 03.01.2013, видане Державною податковою інспекцією у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Сервісний центр "Макет" судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 лютого 2013 р.