Постанова № 30114618, 15.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 березня 2013 року Справа № 2а-2027/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління", (вул. Кам"яномостівська, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200)

доПервомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (далі по тексту - «Первомайське ШРБУ», Підприємство, Позивач) звернулося до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ, Відповідач, контролюючий орган) з адміністративним позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення: №0000552302 від 28.03.2012 року, яким Позивачу донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 376331грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 94083 грн.; №0000562302 від 28.03.2012 року, яким Позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 395026грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 97174грн., посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, оскільки у Позивача на момент проведення перевірки були в наявності всі первинні документи, які надавали право останньому на віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту, а Відповідач не мав права самостійно визнавати угоди нікчемними.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правомірність проведеної контролюючим органом перевірки, за наслідками якої встановлено порушення Підприємством приписів податкового та цивільного законодавства, та обґрунтованість оспорюваних рішень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що основним видом діяльності ПрАТ «Первомайське ШРБУ» є будівництво доріг, аеродромів, капітальний та ямковий ремонт доріг та улаштування поверхні спортивних споруд.

В період з 15.02.2012 року по 05.03.2012 року ДПІ проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління», за наслідками якої складено акт №62/23/03331430 від 14.03.2012 року.

На підставі акта перевірки та розгляду заперечень до акта перевірки Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000552302 від 28.03.2012 року, яким Позивачеві донараховано податок на прибуток в сумі 376331грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 94083грн.; №0000562302 від 28.03.2012 року, яким позивачеві донараховано податок на додану вартість в сумі 395026грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 97174грн..

Підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок контролюючого органу про нікчемність правочинів між Позивачем та контрагентами ТОВ «Профстрой-2005» (операції позивача з придбання послуг по відновленню дорожнього покриття за серпень-вересень 2010 року), ПП «Клин-Маркет» (придбання мазуту в січні-березні 2011 року), ТОВ «Айвар-МС» (придбання бітуму та пічного палива), який в свою чергу грунтрується на твердженнях про непідтвердження Підприємством вчинення правочинів відповідними розрахунковими, платіжними та нішихми первинними документами, неможливість проведення перевірки ТОВ «Профстрой-2005» та ПП «Клин-Маркет», в зв'язку з незнаходженням вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою.

Відповідачем зазначено, що на порушення пп.7.4.5 п.7.4.,ст..7 ЗУ «Про податок на додану вартість» Позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 55068грн. шляхом внесення до декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Профстрой-2005» за серпень-вересень 2010 року (податкові накладні: від 11.08.2010 року за № 3708114, від 31.08.2010 року за №37083127, від 27.08.2010 року за № 3708278, від 30.09.2010 року за № 3709302. На порушення пп.7.4.5 п.7.4.,ст..7 ЗУ «Про податок на додану вартість» Позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 6334грн. шляхом внесення до декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту на підставі податкової накладної, отриманої від ПП «Клин-Маркет» за жовтень 2010 року (податкова накладна від 28.10.2010 року за №4249). На порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України Підприємством завищено податковий кредит на 6334грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з операції по придбанню мазуту у ПП «Клин-Маркет» (податкові накладні: від 28.01.2011 року №1258, від 04.02.2011 року №122, від 28.02.2011 року за №938, від 02.03.2011 року за №32). На порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України Позивачем завищено податковий кредит в сумі 322250грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості господарських операцій по придбанню бітуму та пічного палива у ТОВ «Айвар-МС». На порушення вимог пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9. п139.1 ст.139 Податкового кодексу України Позивачем занижено податок на прибуток в сумі 370588грн. за 3 квартал 2011 року, оскільки Підприємством безпідставно віднесено до валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «Айвар-МС», що не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, судом встановлено, що на виконання цивільно-правових угод між ТОВ «Айвар-МС» та ПрАТ «Первомайське ШРБУ» про постачання бітуму у кількості 200т., ТОВ «Айвар-МС» було поставлено на адресу ПрАТ «Первомайське ШРБУ» бітум в кількості 184,02т., пічне паливо в кількості 123,0т., на що були виписані видаткові накладні: №РН-0000734 від 02.08.2011р. бітум 30,670т на суму 230,0тис. грн. в т.ч. ПДВ 38333,33грн., довіреність № 104 від 02.08.2011 р.; №РН-0000752 від 04.08.2011р. бітум 30,670 т на суму 230,0тис. грн. в т.ч. ПДВ 38333,33грн., довіреність № 107 від 04.08.2011 р.; №РН-0000753 від 06.08.2011р. бітум 30,670 т на суму 230,0тис. грн. в т.ч. ПДВ 38333,33грн., довіреність № 108 від 06.08.2011 р.; №РН-0000754 в1д 08.08.2011р. бітум 30,670 т на суму 230,0тис.грн. в т.ч. ПДВ 38333,33грн., довіреність № 109 від 08.08.2011 р.; №РН-0000755 від 10.08.2011р. бітум 30,670т на суму 230,0тис. грн. в т.ч. ПДВ 38333,33грн., довіреність № 110 від 10.08.2011 р.; №РН-0000756 від 12.08.2011р. бітум 30,670 т на суму 230,0 тис. грн.; №РН-0000737 від 05.08.2011р. паливо пічне 28,630 т на суму 128835,00. грн. в т.ч. ПДВ 21472,50грн., довіреність № 101 від 05.08.2011 р.; №РН-0000738 від 09.08.2011р. паливо пічне 27,840т на суму 12883500. грн. в т.ч. ПДВ 21472,50грн., довіреність № 102 від 09.08.2011 р.; №РН-0000739 від 11.08.2011р. паливо пічне 23,580т на суму 106110,00. грн. в т.ч. ПДВ 17685,0 грн., довіреність № 103 від 11.08.2О11р.; № РН-0000740 від 16.08.2011р. паливо пічне 27,750 т на суму 124875,00. грн. в т.ч. ПДВ 20812,50 грн., довіреність № 105 від 16.08.2011 р.; №РН-0000741 від 19.08.2011р. паливо пічне 15,20 т на суму 68400,00грн. в т.ч. ПДВ 11400,00грн. та податкові накладні: №734 від 02.08.2011р на суму 230,0тис. грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн.; №752 від 04.08.2011р на суму 230,0 тис. грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн.; №737 від 05.08.2011р на суму 128835,00 грн., в т.ч. ПДВ 21472,50 грн.; №754 від 06.08.2011р на суму 230,0 тис. грн., в т.ч. ПДВ 38333,33грн.; №754 від 08.08.2011р на суму 230,0 тис. грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн.; №738 від 09.08.2011р на суму 125280,00грн., в т.ч. ПДВ 20880,00грн.; №755 від 10.08.2011р на суму 230,0тис.грн., в т.ч. ПДВ 38333,33грн.; №739 від 11.08.2011р на суму 106110,00грн., в т.ч. ПДВ 17685,00грн.; №756 від 12.08.2011р на суму 230,0тис.грн., в т.ч. ПДВ 38333,33грн.; №740 від 16.08.2011р на суму 124875,00грн., в т.ч. ПДВ 20812,50 грн.; .№741 від 19.08.2011р на суму 68400,00грн., в т.ч. ПДВ 11400,00грн..

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 цього Закону). Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно пп.7.7.1. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ). Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну». При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198. ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними».

Приписами п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту. Недобросовісність учасників господарських правовідносин не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Профстрой-2005» (операції позивача з придбання послуг по відновленню дорожнього покриття за серпень-вересень 2010 року), ПП «Клин-Маркет» (придбання мазуту в січні-березні 2011 року), ТОВ «Айвар-МС» (придбання бітуму, пічного палива) підтверджується цивільно-правовими угодами (договір купівлі-продажу бітуму, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «Айвар-МС» (продавець) та ін.) розрахунково-платіжними документами, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, звітом про витрати матеріалів в будівництві, реєстром отриманих та виданих податкових накладних. Матеріальні цінності, отримані Позивачем від постачальників, використані останнім у власній господарській діяльності (ремонт доріг та ін.) з метою отримання прибутку. Вартість використаних товарно-матеріальних цінностей позивачем віднесена до собівартісті виконаних робіт (наданих послуг) та була включена до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства. На підтвердження реальності та обґрунтованості формування витрат з придбання матеріальних цінностей та їх використання в господарській діяльності позивачем надані договори, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, журнал обліку довіреностей на отримання товарно матеріальні цінності, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки, платіжні доручення. Облік придбаних матеріальних цінностей проводився на підставі вищеперелічених документів шляхом формування відповідного звіту. Списання використаних в ході виконання позивачем як підрядником будівельних і ремонтних робіт (надання послуг) на користь замовників будівельних та інших матеріалів проводилося на підставі цивільно-правових угод, оформлених сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг), та шляхом складання позивачем наприкінці кожного кварталу матеріального звіту, який відповідав вимогам наказу Міністерства статистики України від 21 червня 1996р. № 193. До матеріального звіту позивачем додано прибуткові накладні і акти виконаних робіт з замовником.

Відсутність контрагентів (ТОВ «Профстрой-2005», ПП «Клин-Маркет») за юридичною адресою в 2012 році не є тією обставиною, яка могла б слугувати підставою для визнання господарських операцій, проведених до серпня 2011 року з зазначеними підприємствами безтоварними.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документа органом державної податкової служби (акта перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем не надано належних доказів відсутності у ТОВ «Профстрой-2005», ТОВ «Айвар-МС» і ПП «Клін-Маркет» спеціальної податкової правосуб'єктності на час укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платників податку на додану вартість була анульована на момент складання податкових накладних.

Посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних, що нібито свідчить про відсутність факту перевезення товару та не підтвердження руху товарів від продавця (постачальника) до покупця, в даному випадку не мають правового значення, оскільки, як встановлено при розгляді справи, товари, придбані позивачем у ТОВ «Айвар-МС» поставлялися за рахунок постачальника. До того ж, виписка товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, не залежить від волевиявлення покупця, який не є перевізником.

Надані для перевірки документи, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, не мали зауважень зі сторони відповідача.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що

- на момент здійснення правочинів між позивачем та контрагентами всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Стосовно суджень контролюючого органу про порушення контрагентами позивача приписів цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд вважає їх (висновки) невмотивованими, виходячи з наступного. На підставі наявних в матеріалах справи первинних документів в судовому засіданні встановлен, що зобов'язання за угодами, укладеними між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Профстрой-2005», ПП «Клин-Маркет» та ТОВ «Айвар-МС»), виконувались сторонами належними чином.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Із приписів статті 228 ЦК України слідує, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено. Посилання відповідача на ч.1, 5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, судження контролюючого органу про недійсність правочинів не може бути підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки про недійсність (нікчемність) правочинів або про застосування наслідків їх недійсності мають юридичну силу, якщо вони викладені в рішенні суду за провадженням, в якому приймали участь всі учасники цивільних правовідносин (сторони по угоді). При цьому, предметом розгляду є конкретна угода (договір), а висновок про недійсність може ґрунтуватися тільки при наявності недоліків конкретного договору, а не припущень про недійсність правочину без дослідження конкретної угоди та позицій (аргументів) обох сторін по договору. До того ж, господарська операція (термін що використовується податковому законодавстві) та правочин (угода) не є тотожними поняттями. Недійсність угоди не є обов'язковою умовою неправильності вчинення господарської операції і навпаки невірно оформлена господарська операція не вказує на недійсність угоди.

Крім того, діюче законодавство не надає права відповідачу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними. Статтею 20 Податкового кодексу України не визначено права органів ДПА України визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання, та імперативно застосовувати наслідки нікчемності правочинів.

Чинне законодавство не передбачає відповідальності платника податків за дії інших суб'єктів господарювання. Якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань зі сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України). Таким чином, будь-яких достатніх та допустимих доказів на підтвердження умовиводів про недійсність правочинів та наявність ознак фіктивності контрагентів, в тому числі рішень судів в кримінальному, цивільному, господарському або адміністративному судочинстві, відповідачем не надано. Зазначення в акті перевірки припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність правочинів є беззмістовними та грубо порушують приписи нормативних актів щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними).

В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства. Відповідач не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, а тому оспорювані рішення контролюючого органу про визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств не ґрунтуються на приписах законодавства.

З врахуванням того, що позивачем було надано контролюючому органу первинні документи, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди матеріальних цінностей та послуг (робіт) для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови вчинення господарських операцій та має всі документальні підтвердження розміру витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на достатніх та допустимих доказах.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 28.03.2012року №0000552302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 28.03.2012року №0000562302.

Стягнути судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" (код ЄДРПОУ 03331430).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний