Рішення № 30113818, 15.03.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/222/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року

Комсомольський районний суд м. Херсона

в складі: головуючого судді - Ігнатенко О.Й.,

при секретарі - Поскрьобишевій А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

його представника - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача - Івченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АкваТерм-Херсон» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв?язку із затримкою видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час затримки трудової книжки за період з 01.09.2012 року по день ухвалення судового рішення по справі, а також 20 000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Вточнив, що просить стягнути з відповідача на свою користь 7 687 грн. 07 коп. середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки. Крім цього, просить стягнути на свою користь з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., зазначивши, що моральна шкода заподіяна йому невидачею ТОВ «АкваТерм-Херсон» трудової книжки, що призвело до неможливості працевлаштування ОСОБА_1

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнавав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв??язку з пропуском строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. А саме, у день звільнення або, якщо працівник у день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем з 12.04.2012 року до 31.08.2012 року, звільнившись за власним бажанням. Зазначене підтверджується дослідженими судом наказами №6-К від 12.04.2012 року та №11-К від 31.08.2012 року (а. с. 57, 58), оригіналом трудової книжки ОСОБА_1 та записами у книзі реєстрації наказів ТОВ «АкваТерм-Херсон», копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 70-75).

Враховуючи переконливі дані, що містяться у зазначених письмових доказах, суд не може прийняти до уваги долучену до справи довідку №49/12 від 28.08.2012 року (а.с 5), згідно якої ОСОБА_1 дійсно працював водієм міжнародного сполучення на вказаному підприємстві з 27.10.2011 року. Також, судом не може бути прийнятий до уваги наказ про звільнення ОСОБА_1 (а.с 6), оскільки цей наказ належним чином не оформлений та не підписаний директором підприємства.

В день звільнення позивача його трудова книжка не була видана, що фактично не оспорюється і представником відповідача. Більш того, для огляду ця трудова книжка була надана при розгляді справи в суді саме представником відповідача. Таким чином, з боку відповідача мають місце порушення вимог ст. 47 КЗпП України.

З досліджених судом квитанцій, опису, повідомлення (а.с. 7,8) вбачається, що ОСОБА_1 04.10.2012 року звертався до ТОВ «АкваТерм-Херсон» з проханням вислати йому трудову книжку. При цьому, суд визнає непереконливими посилання представника відповідача про те, що зазначеного листа підприємством отримано не було, оскільки це спростовується відміткою про отримання поштового відправлення Шацькою, яка є уповноваженою на це особою, так як саме нею отримано судове повідомлення про призначення цієї справи до розгляду, направлені ТОВ «АкваТерм-Херсон».

Також, суд не може визнати переконливим посилання представника відповідача про те, що підприємством неодноразово на ім'я ОСОБА_1 надсилались листи-запрошення та повідомлялось про необхідність з'явитись на підприємство для отримання трудової книжки, оскільки жодного доказу на підтвердження отримання позивачем цих повідомлень суду не надано.

Згідно вимог ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно обов'язкових для всіх судів правових позицій, викладених в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-1389/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці», п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до наданої суду довідки ТОВ «АкваТерм-Херсон» (а. с 56) про отримані ОСОБА_1 кошти за період з квітня 2012 року до серпня 2012 року, сума заборгованості середнього заробітку за час затримки трудової книжки ТОВ «АкваТерм-Херсон» перед ОСОБА_1 розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а саме: (1 100 грн. - заробітна плата за червень 2012 року + 1 120 грн. - заробітна плата за липень 2012 року) : (152 годин робочого часу за червень 2012 року + 176 годин робочого часу за липень 2012 року) * 8 годин робочого часу на день = 54, 15 грн. середньоденної заробітної плати.

Виходячи з цього сума коштів за час затримки розрахунку по заробітній платі станом на день винесення рішення судом за період з 01.09.2012 року по 15.03.2013 року з урахуванням 20 робочих днів у вересні 2012 року, 23 робочих днів у жовтні 2012 року, 22 робочих днів у листопаді 2012 року, 21 робочого дня у грудні 2012 року, 21 робочий день у січні 2013 року, 20 робочих днів у лютому 2013 року, 10 робочих днів у березні 2013 року складає 7 418 грн. 55 коп. (54, 15 грн. * 137 днів), які підлягають стягненню.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, зміст якої було роз'яснено позивачу, на обґрунтування таких позовних вимог необхідно зазначати в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, зміст яких також було роз'яснено позивачу сторони зобов'язані надати докази, що підтверджують їх вимоги. Незважаючи на це, відповідних доказів на підтвердження позовних вимог щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди суду не надано.

Більше того, сам позивач не заперечував, що працевлаштований за кордоном, а доказів на підтвердження його стверджень про неможливість працевлаштування за фахом в Україні без наявності трудової книжки ОСОБА_1 не надано.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків пропущення строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише в момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення із ним остаточного розрахунку.

Конституційний Суд України визначив, що положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 233, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АкваТерм-Херсон» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв?язку із затримкою видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АкваТерм-Херсон» на користь ОСОБА_1 7 418 грн. 55 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв?язку із затримкою видачі трудової книжки.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АкваТерм-Херсон» в дохід держави (р/р 31218206700004, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, отримувач УДКСУ у м. Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

СуддяО. Й. Ігнатенко