Постанова № 30113120, 06.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 809/322/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дмитрашко О.М.

за участю:

представника позивача - Олексина О.В.

представника відповідача - Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000431504/0 від 26.12.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

28.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - ТзОВ "Карпатнафтохім") звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-Калуська оДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000431504/0 від 26.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення №0000431504/0 від 26.12.2012 року, прийняте з порушенням закону та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначив, що правомірність проведення перевірки згідно наказу податкового органу № 226 від 29.05.2012 року позивачем оскаржено в судовому порядку, рішення по даному питанню не набрало законної сили. Позивачем правомірно подано уточнюючий розрахунок № 9046541138 податкових зобов'язань за вересень 2012 року у зв'язку виправленням самостійно помилок згідно якого збільшено суму ПДВ з послуг отриманих від фірми "Appliet Market Information Ltd" на суму 5 189,00 грн. та правомірно сформовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову. Суду пояснив, що за результатами позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000431504/0 від 26.12.2012 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 5 189,00 грн. Підставою винесення даного повідомлення-рішення слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача, відповідно до яких встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 5189,00 грн. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Калуською оДПІ, відповідно до вимог п.п. 200.11 ст. 200 ПК України проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Карпатнафтохім" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року, згідно із планом-графіком перевірки по декларації з податку на додану вартість поданій за вересень 2012 року (вх. № 9064246446 від 18.10.2012 року) із врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2012 року (вх. № 90745643903 від 26.11.2012 року).

Наказ № 226 від 29.05.2012 року на проведення даної перевірки позивачем оскаржено в судовому порядку, рішення суду не набрало законної сили.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 5189,00 грн .

Податковим повідомленням-рішенням №0000431504/0 від 26.12.2012 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 189 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2595,00 грн. (а.с.11).

Підставою для прийняття такого висновку стало те, що позивачем неправомірно було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням помилок у поданій декларації за вересень 2012 року шляхом збільшенням податку на додану вартість з послуг отриманих від нерезидента, місце постачання якого визначено митну територію України (фірма "Appliet Market Information Ltd").

Суд погоджується з таким висновком відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Згідно із п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до вимог п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Однак, відповідно до підпункту "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 186.2 ст. 186 ПК України визначено, що місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів....; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Окрім цього, згідно підпункту 186.3. ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі із використанням комп'ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Пунктом 187.8 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ "Карпатнафтохім" в березні 2012 року відповідно до договору № 01-А201200968 від 23.02.2012 року проведено попередню оплату фірмі "Applied Market Information Ltd" в розмірі 25 943,82 грн., сума ПДВ - 5 188,76 грн. за участь головного технолога, технолога ПВХ та ведучого перекладача у конференції з питань виробництва на тему "PVC Formations".

Зазначена сума податку на додану вартість не була відображена у складі податкових зобов'язань (р.7 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року), а TзOB "Карпатнафтохім" 06.08.2012 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2012 року за № 9046541138, згідно якого збільшено ПДВ з послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України в сумі 5189 грн. під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування TзOB "Карпатнафтохім" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року.

Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Судом встановлено, що згідно висновків акту перевірки від 19.11.2012 року №2468/15-4/33129683 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Карпатнафтохім" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2012 року та показників уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок поданих за червень, липень 2012 року" встановлено порушення позивачем п.187.8 ст. 187, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення суми податкового кредиту з серпень 2012 року в розмірі 5 189,00 грн. по послугах, отриманих від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, оскільки актом перевірки від 19.11.2012 року №2468/15-4/33129683, контролюючим органом встановлено завищення ТОВ "Карпатнафтохім" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту серпня 2012 року на 5 189,00 грн., то позивачем в порушення вимог п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2012 року на 5 189,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача щодо неправомірності дій податкового органу щодо невзяття до уваги первинних документів та зазначає, що первинні документи відповідачем під час перевірки оглядались та їм надавалася оцінка.

Відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно з пунктом 7.3. статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З цього приводу суд зазначає, що представником позивача в судовому засіданні не доведено фактів, на які останній посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України, суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

В частині третій статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В контексті наведеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а податкове повідомлення-рішення №0000431504/0 від 26.12.2012 року є таким, що винесене на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України і не підлягає до скасування.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 11.03.2013 року.