Постанова № 30112592, 20.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 5023/4294/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: Шевцов О.М. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 23 листопада 2012 року Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 рокуу справі№ 5023/4294/12за позовомказенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова"доприватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор"про стягнення 127 791, 57 грн.ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 127 791,57 грн., з яких 120 610, 25 грн. - основний борг, 4 614,46 грн. - пеня, 2 566, 86 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2012 р. (суддя - Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 р. (головуючий - Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.), позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" на користь казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" 120 610,25 грн. основного боргу, 4 601, 42 грн. пені, 2 559,99 грн. 3% річних та судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 09.11.2010 р. між КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (постачальник) та ТОВ "Клінта" (споживач) було укладено договір № 1617-ХКБМ купівлі-продажу теплової енергії, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити теплову енергію споживачу в період з листопада 2010 року по квітень 2011 року до приміщень споживача за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, а споживач - прийняти та своєчасно оплати за поставку теплової енергії.

У зв'язку з несплатою за теплову енергію у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 180 610,25 грн.

07.11.2011 р. між ТОВ "Клінта" (первісний боржник), ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (новий боржник) і КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 1326-ХКБМ. Договір було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток сторін.

Згідно умов договору про переведення боргу № 1326-ХКБМ, первісний боржник зобов'язався перевести заборгованість у розмірі 180 610,25 грн. за договором № 1617-ХКБМ, а новий боржник - прийняти на себе зобов'язання по сплаті відповідної заборгованості кредитору.

Пунктом 5 договору № 1326-ХКБМ передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

24.11.2011 р. між ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" і КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" було укладено угоду про розстрочку виконання грошового зобов'язання № 1327-ХКБМ, згідно п. 1 якої угода регулювала порядок виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 180 610,25 грн. за договором № 1617-ХКБМ від 09.11.2010 р.

Відповідно до п. 2 угоди, відповідач зобов'язався сплатити позивачу заборгованість трьома частинами, а саме: 60 000,00 грн. в строк до 05.12.2011 р.; 60 000,00 грн. в строк до 20.12.2011 р.; 60 610,25 грн. в строк до 15.01.2012 р.

Договір про переведення боргу № 1326-ХКБМ та угода про розстрочку виконання грошового зобов'язання № 1327-ХКБМ від імені ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" були підписані директором Гриценко С.М.

Статтею 65 ГК України передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Частиною 1 ст. 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з копіями банківських виписок, відповідач перерахував на рахунок позивача 60 000,00 грн., тобто зобов'язання за договором та угодою виконав частково, а відтак висновок господарських судів про те, що правочин, вчинений директором Гриценко С.М. в подальшому був схвалений відповідачем є законним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 1478/2 від 13.04.2012 р. про погашення заборгованості в повному обсязі, однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором та угодою, у відповідача утворився основний борг у розмірі 120 610,25 грн., який і було правомірно стягнено господарськими судами.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 п. 3. угоди передбачено, що за порушення строку виконання грошового зобов'язання згідно п. 2. угоди, боржник за кожень день прострочки платежу зобов'язаний сплатити кредитору пеню у розмірі, виходячи із розміру облікової ставки Національного банку України, дійсної на момент прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня.

Отже, з урахуванням умов укладених правочинів, вимог ст. 625 ЦК України та проведеного перерахунку позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій також прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 4 601,42 грн. - пені, 2 559,99 грн. - 3% річних.

Крім того, висновок господарських судів про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 5023/4936/12 про визнання недійсним договору № 1326-ХКБМ від 07.11.2011 р. є законним та обґрунтованим.

Також, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку щодо безпідставності посилання відповідача на те, що при розгляді справи місцевий суд вийшов за межі позовних вимог у справі, оскільки господарський суд відповідно до вимог ст. 43 ГПК України розглянув надані сторонами докази, надав їм належну юридичну оцінку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року у справі за № 5023/4294/12 - без змін.

Головуючий, суддя П. ГончарукСуддя І. КондратоваСуддя Л. Стратієнко