Постанова № 30112530, 21.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2013 р. № 820/1322/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просила суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0008551702 від 19.10.2012 року, яким їй донараховано податку на додану вартість в розмірі 7939,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0008561702 від 19.10.2012 року, яким їй визначено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6371,71 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1592,93 грн.

Свій позов позивач обґрунтувала тим, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП «Світ Кассандри-350» за період з 01.01.2011р. - 28.02.2011р.

За результатами перевірки складено акт №2034/17-207/НОМЕР_3 від 03.10.2012р. Згідно акту перевірки встановлено порушення: ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з зазначеними у акті перевірки постачальником; порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ФО-П ОСОБА_3 завищено податковий кредит в податкових деклараціях за січень - лютий 2011 року на суму ПДВ 7939,00 грн.; порушення п. 177.4 Податкового кодексу України - ФО-П ОСОБА_3 завищено витрати за січень - лютий 2011р. на суму - 39694,75грн., що привело до заниженню податку на доходи фізичних осіб на суму - 6371,71 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0008551702 від 19.10.2012 року та № 0008561702 від 19.10.2012 року

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені ДПІ у Київському районі м. Харкова податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 16.11.2004 року отримала свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про державну реєстрацію № 24800000000005877 від 16.11.2004 року, на податковому обліку перебуває у ДПІ у Київському районі м.Харкова з 26.11.2004 року за № 7153.

Також, судом встановлено, що позивач зареєстрована платником податку на додану вартість, вид діяльності - роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 20 по 26 вересня 2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП «Світ Кассандри-350» за період з 01.01.2011р. - 28.02.2011р.

За результатами перевірки складено акт №2034/17-207/НОМЕР_3 від 03.10.2012 року.

Даним актом встановлено порушення: ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з зазначеними у акті перевірки постачальником; порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ФО-П ОСОБА_3 завищено податковий кредит в податкових деклараціях за січень - лютий 2011 року на суму ПДВ 7939,00 грн.; порушення п. 177.4 Податкового кодексу України - ФО-П ОСОБА_3 завищено витрати за січень - лютий 2011р. на суму - 39694,75грн., що привело до заниженню податку на доходи фізичних осіб на суму - 6371,71 грн.

Згідно з висновками акту перевірки у позивача не виникає права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та витрат з податку на доходи фізичних осіб від товарів, придбаних у ПП «Світ Кассандри-350», оскільки не виникло об'єкту оподаткування, у зв'язку з тим, що це підприємство не мало можливості реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в установленому порядку, тому правочини, укладені від імені ПП «Світ Кассандри-350», є нікчемними, не створюють юридичних наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Такі висновки зроблено на підставі акту перевірки ПП «Світ Кассандри-350» №718/10-018/33677233 від 09.03.2011р., згідно якого: підприємство відсутнє за місцем реєстрації; зміни до установчих документів не вносилися; свідоцтво про держреєстрацію не замінювалося; загальна кількість працюючих - 3 особи; основні засоби, виробниче обладнання, транспорт та торгівельне обладнання, матеріали сировина), складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту; устаткування, наявні трудові ресурсі - відсутні.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0008551702 від 19.10.2012 року, яким підприємцю донараховано податку на додану вартість в розмірі 7939,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн. та № 0008561702 від 19.10.2012 року, яким підприємцю донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6371,71 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1592,93 грн.

Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до ДПС у Харківській області та до ДПС України.

Рішеннями ДПС у Харківській області та ДПС України скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також судом в судовому засіданні встановлено, 10.01.2011р. позивачем з ПП «Світ Кассандри-350» укладено договір поставки №10/01-1. На підставі цього договору позивачем отримано від постачальника згідно видаткових накладних автомобільні деталі та запчастини на загальну суму 39 694,75 грн. без ПДВ, сума ПДВ склала 7938,95 грн., на суму ПДВ постачальником було видано податкові накладні.

Матеріалами справи підтверджено, що кошти за реалізований товар надійшли на розрахунковий рахунок ПП «Світ Кассандри-350», що підтверджується виписками банку, щодо грошових коштів.

Суд вказує, що відповідно до п.п. а) п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування з ПДВ є операції платників податку з постачання товарів.

приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 177.4. ст.177 Податкового Кодексу України (в редакції, що діяла в період здійснення діяльності), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно Розділу III Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності (п. 138.1. ст.138 ПК України).

Також, згідно з п.п.138.1.1. п. 138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до п.138.6. ст.138 ПК України собівартість придбаних товарів формується відповідно до ціни їх придбання.

Таким чином, вартість придбаного у ПП «Світ Кассандри-350» товару в сумі 39 694,75 грн. складає витрати позивача та правомірно включена до складу витрат, а ПДВ в сумі 7938,95 грн. правомірно включена до складу податкового кредиту.

При цьому, судом встановлено, що позивач мала всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ПП «Світ Кассандри-350» та дають право на податковий кредит та витрати, що визнається податковим органом.

При цьому податковий орган визначає право на податковий, кредит з ПДВ та витрати в залежності від порядку здійснення господарської діяльності іншими платниками податків.

Проте питання здійснення господарської діяльності контрагентами, їх взаємовідносини з іншими особами не мають відношення до податкового обліку, так як право на податковий кредит з ПДВ та валові витрати від цих обставини не залежить та Податковим Кодексом України не передбачено. Крім того, згідно законодавства в обов'язки платника податків не входить перевірка та (або) контроль за додержанням цивільного, податкового або іншого законодавства іншими платниками податків та особливостями їх діяльності. Вищенаведені висновки податкового органу суперечать ст.61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що податковий орган визнає, що податковий кредит та витрати підтверджено оригіналами належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, та що в податковому обліку є усі необхідні документи, передбачені Податковим Кодексом України та які дають право на податковий кредит та витрати.

Будь яких підстав для неприйняття і невідображення у податковому обліку податкових накладних та інших первинних документів, отриманих від ПП «Світ Кассандри-?50», не існувало. Таким чином, позивачем обґрунтовано включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних та у валові витрати. Ці дії , на думку суду, не можуть вважатися порушенням податкового законодавства.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договору, видаткових накладних, банківськими виписками по рахункам, податковими накладними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо твердження про недійсність угод, укладених між позивачем та зазначеним вище контрагентом , суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів ФО-П ОСОБА_3 оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів, укладених позивачем, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вказує, що згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС №0008551702 та №0008561702 від 19 жовтня 2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) гривень 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 березня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко