Постанова № 30112522, 18.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/792/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання- Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача Вагієва Р.С.

представника відповідача Гавриленко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому просив суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000350222 від 18.10.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Висновки про порушення ТОВ "Промодяг" вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_4. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 16.01.2008 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.74)

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , ТОВ "ПРОМОДЯГ" має код 35587204. Основним видом діяльності за КВЕД є: 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Позивач знаходиться на податковому обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Основ"янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 06.02.2008 р. та має індивідуальний податковий номер 355872020380 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100095990 ( а.с. 77).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Основ"янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на підставі Наказу №1151 від 19.09.2012 р. проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "ПРОМОДЯГ" (код 35587204) з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) за період липень - вересень 2010 року та ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) за період серпень-вересень 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом № 3273/22-207 від 05.10.2012 р. (а.с. 9-23).

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "ПРОМОДЯГ" встановлено порушення вимог: п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 р. в сумі 4992,6 грн., а також неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ПРОМОДЯГ" з ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_4 та відповідно подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) .

На підставі висновків акту перевірки № 3273/22-207 від 05.10.2012 р. Основ"янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0000350222 від 18.10.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4993,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1248,15 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і винесення спірного податкового повідомлення - рішення виявився викладений в акті висновок відповідача про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ПРОМОДЯГ" з ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_4 та відповідно подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками взаємовідносин лише з одним контрагентом ФОП ОСОБА_3

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності факту реального вчинення ТОВ "ПРОМОДЯГ" фінансово-господарських операцій із платником податків та зборів ФОП ОСОБА_3 з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ПРОМОДЯГ" (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу №7/113 від 01.04.2010 р. (а.с. 25-26).

Відповідно до умов вказаного договору продавець, ФОП ОСОБА_3 зобов'язується відповідно до умов договору поставити (передати у власність) ТОВ "ПРОМОДЯГ" продукцію, а покупець, ТОВ "ПРОМОДЯГ", зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

В подальшому зобов'язання за договором сторонами були виконані належним чином та у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № РН-020802 від 02.08.2010 р. згідно якої було передано продукції на загальну вартість 29955,60 грн., у тому числі ПДВ - 4992,60 грн. (а.с. 28)

Від ФОП ОСОБА_3 позивачем отримано податкову накладну №2084 від 02.08.2010 р. (а.с. 27).

Продукція доставлялась згідно з умовами п.3.4 договору купівлі-продажу - за домовленістю сторін.

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ФОП ОСОБА_3 у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується рахунком-фактури №СФ-0208-4 від 02.08.2010 р. та платіжним дорученням №396 від 13.09.2010 р. на суму 29955,60 грн.(а.с.78-79).

У подальшому отриманий товар, а саме канцтовари - використані безпосередньо у господарській діяльності позивача, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи (а.с. 80-81).

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до висновку , що проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що на момент укладення договору №7/113 від 01.04.2010 р. , виписування відповідної податкової накладної контрагент позивача - ФОП ОСОБА_3 пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Більш детально поняття зміст господарської операції надає "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Так, відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і наді норми Закону в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачається заборона включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна, згідно з вимогами, передбаченими п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, встановлено, що позивач виконав вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не надав.

Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що вказані правочини визнані недійсними.

Суд, дослідивши договір №7/113 від 01.04.2010 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_3, вважає, що він укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам ч.1 ст. 205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. Виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто товар фактично було отримано та оплачено, договір між позивачем і ФОП ОСОБА_3 мав реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку Основ"янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в акті перевірки відсутні.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд дійшов висновку про те, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених позивачем угод, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ "ПРОМОДЯГ" сум податку на додану вартість до податкового кредиту у серпні 2010 р. у сумі 4992,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, в цій справі покладено на відповідача.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000350222 від 18.10.2012 р. не може вважатися законним і обґрунтованим, тому, на думку суду, є правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000350222 від 18.10.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ"( код ЄДРПОУ 35587204) судовий збір у розмірі 114,71 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 22.03.2013 року.