Постанова № 30112479, 21.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.03.2013 р. справа №5009/3877/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.секретаря Федорової Ю.І.за участю представниківвід позивача:Ковальська Я.М., представник за дов. від 03.01.13р. № 62/27від відповідача:не з»явивсявід третьої особи: не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід19.12.2012 рокуу справі№ 5009/3877/12 (суддя Хуторной В.М.)за позовомКонцерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м. Запоріжжядо відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжяза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» м.Запоріжжяпростягнення 12853,13грн. ВСТАНОВИВ:

16.10.2012 року до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м.Запоріжжя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2009р. по квітень 2012р. у розмірі 12853,13грн. (а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2012р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с.137-139).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог через відсутність договору купівлі-продажу теплової енергії у спірний період, актів обстеження системи теплопостачання та недоведеність належним чином вартості послуг та застосованого тарифу.

Позивач, Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м.Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував положення Наказу Мінбуду України №4 від 22.11.2005р. «Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води», а також норми ст.ст. 382, 383 ЦК України та п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач в спірному періоді не звертався до позивача за погодженням будь-яких переобладнань та реконструкцій в системі теплопостачання, отже, змін в системі теплопостачання відповідача не відбувалось.

Крім того, апелянт зазначає, що розрахунок відпущеної теплової енергії по особовому рахунку відповідача №704329 містить в собі порядок, методику та вихідні дані для визначення обсягу поставленої в спірному періоді теплової енергії.

В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2012р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.161-167).

Представник апелянта у судове засідання з»явився, доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, наданим їм процесуальним законом правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалися.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутністю зазначених сторін, оскільки відповідно до ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін не визнавалася обов»язковою.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Запорізької міської ради «Про створення Комунальних підприємств теплових мереж» від 11.01.2002р. №17 створено Концерн «Міські теплові мережі».

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121458), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с. 61, 62-63).

Згідно п.2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі» основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та довідкою з ЄДР (а.с.59-60).

З матеріалів справи вбачається, 17.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатин» (за договором - продавець) та ОСОБА_6 (за договором - покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого, продавець продає, а покупець купує (приймає у власність) 4/5 частин нежилого приміщення, підвалу та цокольного поверху літ.А-5, загальною площею 285,7кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і сплачує за нього ціну, визначену цим договором (а.с.23-24.

З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" №16155704 від 03.10.2007р. вбачається, що ОСОБА_6 на підставі рішення суду №2-1983/07 від 18.09.2007р. Заводського районного суду м.Запоріжжя, є власником нежилого приміщення, цокольного поверху літ.А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії посилався на ті обставини, що він здійснював постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ».

Ухвалою суду від 05.12.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» м.Запоріжжя ( а.с.133).

Як зазначає позивач, за письмовою заявою відповідача від 05.11.2007р. (а.с.31) в приміщенні було проведено обстеження та встановлені вихідні дані для здійснення розрахунку теплового навантаження. Оскільки договір купівлі-продажу теплової енергії у спірний період з відповідачем укладений не був, нарахування по теплопостачанню проводились по особовому рахунку НОМЕР_2 на підставі "Розрахунку теплового навантаження на опалення" № 6520/14 від 17.12.2007р. щодо об'єкту: магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, та "Розрахунку теплових втрат розвідними трубопроводами системи опалення житлового будинку" № 4396/14-1 від 22.07.2008р. щодо об'єкту: житловий будинок по АДРЕСА_1.

Концерном «Міські теплові мережі» на адресу відповідача було відпущено теплової енергії за період з жовтня 2009 року по квітень 2012 року на загальну суму 12853грн.13коп., що підтверджується рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії від 16.08.2012р. про донарахування по особовому рахунку відповідача №704329, а саме: за жовтень 2009р. - 73,28грн., за листопад 2009р. - 378,51грн., за грудень 2009р.- 610,56грн.., за січень 2010р. - 765,18грн., за лютий 2010р. - 577,53грн., за березень 2010р. - 501,69грн., за квітень 2010р. - 38,44грн., за травень 2010р. - 44,66грн., за червень 2010р. - 44,66грн., за липень 2010р. - 44,66грн., за серпень 2010р. - 44,66грн., за вересень 2010р. - 44,66грн., за жовтень 2010р. - 301,94грн., за листопад 2010р. -296,05грн., за грудень 2010р. - 576,57грн., за січень 2011р. - 764,14грн., за лютий 2011р. - 743,78грн., за березень 2011р. - 586,55грн., за квітень 2011р. - 254,70грн., за травень 2011р. - 50,61грн., за червень 2011р. - 50,61грн., за липень 2011р. - 50,61грн., за серпень 2011р. - 50,61грн., за вересень 2011р. - 50,61грн., за жовтень 2011р. - 337,67грн., за листопад 2011р. - 917,53грн., за грудень 2011р. - 918,49грн., за січень 2012р. - 1214,77грн., за лютий 2012р. - 1441,29грн., за березень 2012р. - 977,75грн. та за квітень 2012р. - 100,36грн. (а.с.38-41).

Як доказ подачі теплової енергії у вказану будівлю, за адресою по АДРЕСА_1, позивач надав суду листи КП «ВРЕЖО №4: №1250/03-08 від 30.10.2009р., №2723/03-08 від 20.10.2010р., №3417/03-05 від 01.11.2011р. про початок опалювальних сезонів 2009-2010 р.р, 2010-2011 р.р., 2011-2012 р.р. (а.с.27-30).

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість за період з жовтня 2009 року по квітень 2012 року у розмірі 12853,13грн.

Позивач з посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України направив на адресу відповідача вимогу від 29.08.2012р. №4125/27, в якій просив на протязі семи днів сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 12853,13грн., яка була залишена відповідачем без задоволення (а.с.57).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2009р. по квітень 2012р. у розмірі 12853,13грн, з посиланням на ст. ст. 387, 1212, 1213 ЦК України.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення позивачем суми боргу за використану теплову енергію.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875).

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Законом України № 2633-1У також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України № 1875 споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)

Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що передбачена Законом.

Наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704337 від 28.08.2012р. не стосується спірного періоду.

Доводи позивача з приводу ухилення споживача від укладання обов»язкового в силу Закону договору купівлі-продажу теплової енергії жодним чином не підтверджено.

Як встановлено колегією суддів та вбачається із тексту позовної заяви договір купівлі-продажу теплової енергії, в період заявлений позивачем, між сторонами не укладався.

Колегія суддів дослідивши наявні у справі документи дійшла до висновку про те, що матеріали справи не містять актів про підключення та відключення приміщень відповідача до опалення, а листи КП «ВРЕЖО №4» про підключення будинку АДРЕСА_1 до теплоносія в опалювальних періодах взагалі не можна приймати як належні докази подачі теплоносія до нежитлового приміщення відповідача. Ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не було надано документальне підтвердження зазначеного. Крім того, в матеріалах справи немає документів, які б підтверджували подачу теплової енергії в зазначеному в рахунку за теплову енергію від 16.08.2012р. обсязі.

Факт споживання відповідачем теплової енергії без достатніх підстав в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_1 не підтверджено жодним актом обстеження теплопостачання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доводи апелянта про відсутність технічної можливості відключення приміщення відповідача від централізованої системи теплопостачання спростовуються наявним в матеріалах справи Актом-розпорядженням № 4 від 23.01.2012р., який складено представниками філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району, де зазначено, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 розташоване в цокольному поверсі житлового будинку; система опалення відособлена, встановлено тепло лічильник «Ultraheat»(а.с.88).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог за їх недоведеністю.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2012 року у справі №5009/3877/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2012 року у справі №5009/3877/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В. Зубченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.