Рішення № 30112474, 21.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Справа № 925/323/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», м. Умань, вул. Тищика, 12А

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» м. Умань, вул. Ленінської «Іскри», 1/24

про стягнення 37259,47 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Чорний С.Г. - за довіреністю;

від відповідача: участі не брали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «Граніт» з вимогою про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію згідно договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 01.12.2009р. №216 в розмірі 37259,47 грн., в тому числі 33 128,15 грн. основного боргу, 1210,46 грн. -3 % річних, 830,23 грн. інфляційних, 2090,63 грн. пені, та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав.

Відповідач вимоги не заперечив. Повноважного представника в засідання суду не направлено. Суд вважає, що відповідач належним чином і своєчасно був повідомлений про час і місце розгляду спору - ухвала суду від 01.03.2013р. про порушення провадження у справі вручена уповноваженому представнику відповідача 05.03.2013р., про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні. Відповідач мав достатньо часу для підготовки та надання суду мотивованих заперечень проти позову чи надання доказів сплати боргу. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Інших доказів сторонами не подано.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.12.2009р. між Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» в особі директора Коваля В.М., та ТОВ «Граніт» в особі директора Бойка В.В. було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення №216 (а.с. 9-11).

За період з листопада 2010р. по січень 2013р. позивачем поставлено відповідачу на опалення його приміщень 11434,68 Гкал тепла на суму 33128,15 грн.

Строк сплати визначений п. 5.2 договору - не пізніше 10 числа наступного за споживанням місяця. Саме відсутність оплати за спожите тепло стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

На наявну заборгованість позивачем з посиланням на норми ст.ст. 546, 549 ЦК України нараховано 2090, 63 грн. пені; з посиланням на норми ст. 625 ЦК України нараховано 830,23 грн. інфляційних збитків та 1210,46 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони спірного договору є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання в частині отримання та оплати послуг.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини теплопостачання через приєднану мережу на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору. За правовою природою договір від 01.12.2009р. №216 є змішаним договором теплопостачання та послуг і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 01.12.2009р. №216 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Продавець зобов'язаний надати послугу та передати теплоносій за адресою - вул. Ленінської «Іскри», 1/24 - п. 1.1 договору. Позивач за період з листопада 2010р. по січень 2013р. передав відповідачу на опалення його приміщень 11434,68 Гкал тепла на суму 33128,15 грн. Передача тепла підтверджена виданими рахунками-фактурами на оплату (а.с. 12-37), та не спростована і не заперечна відповідачем в належний спосіб.

Суд враховує застосування позивачем тарифу 163,22 грн./Гкал (з ПДВ) для населення - постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 14.12.2010р. №1737, що набрала чинності з 01.01.2011р. Суд враховує обов'язковість застосування нового тарифу на опалення, що затверджений Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України для позивача.

Факт наявності заборгованості підтверджується копією Договору, копією рахунків на оплату та відсутністю оплати, що підтвердив позивач. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отримане тепло за спірний період 2010-2012р., в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. 5.2 договору - оплата не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Отже, Відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки до 11.01.2013р. включно.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки тепла, недопоставки тепла чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлене тепло за період жовтня 2010р. - грудня 2012р. у розмірі 33128,15 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 1210,46 грн. - 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.12.2010р. по 11.01.2013р., та просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно, оскільки суд враховує перебіг строку порушення зобов'язання з 11.12.2010р. - з моменту прострочення оплати тепла за листопад 2010р. Стягненню підлягає 1210,46 грн. - 3% річних з простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 830,23 грн. інфляційних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р., та просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно, оскільки суд враховує перебіг строку порушення зобов'язання з 11.12.2010р. по 31.12.2012р. - з моменту прострочення оплати тепла за листопад 2010р. Стягненню підлягає 830,23 грн. - інфляційних з простроченої суми.

У відповідності до п. 6.2 договору №216 від 01.12.2009р. та положень ст.ст. 546, 549-552 ЦК України позивач нараховує відповідачу 2090,63 грн. пені від суми боргу - з мотивів прострочення оплати. Представник позивача вимоги підтримує.

Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді пені укладено в письмовому виді відповідно до норм ЦК України (ст. 546). Вимоги обґрунтовані. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно. Суд враховує обґрунтування позивача. Стягненню підлягає 2090,63 грн. пені з урахуванням скороченого строку позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права. Відповідач не подавав суду заяв та доказів про об'єктивну неможливість заперечити позовні вимоги.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт», м. Умань, вул. Ленінської «Іскри», буд. 1/24, код ЄДРПОУ 30626432, рахунок №26003301885700 в Уманському відділенні Промінвестбанку, МФО 354381

на користь Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», м. Умань, вул. Тищика, буд. 12А, код ЄДРПОУ 02082675, рахунок №26005490344565 в філії Черкаське ОУ АТ «Ощадний банк України», МФО 354507

33128,15 грн. боргу, 1210,46 грн. - 3 % річних, 830,23 грн. інфляційних, 2090,63 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 21.03.2013р.

Суддя Г.М. Скиба