Рішення № 30111668, 21.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2013 Справа № 917/258/13-г

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", пр. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135, юридична адреса: с. Мазанка, вул. Садова, 19, АР Крим, 97530

до Фізичної особи-підприємця Колодько Ганни Вадимівни, вул. Балакіна, 1/2, кв.6, м. Полтава, 36003

про стягнення 3465,33 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: Дементьєв О.І., довіреність від 27.02.2012 року № 01/17с-84;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 3465,33 грн. за договором № 24-000071/0071-524 від 22.11.2010 року, з яких: 3072,32 грн. - основна заборгованість; 304,88 грн. - неустойка, 88,13 грн. - три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару у визначений договором строк.

Відповідач в судові засідання не з'являвся. Ухвали суду направлялись йому на юридичну адресу: вул. Балакіна, 1/2, кв.6, м. Полтава, 36003, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2013 року не змінилась. Ухвала про порушення провадження у справі була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом, відомості про отримання відповідачем ухвали суду від 05.03.2013 року по відкладення слухання у справі в матеріалах справи відсутні.

Судом приймається до уваги наступне.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до роз'яснень ВГСУ (п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальну документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

22.11.2010 року сторони уклали договір поставки № 24-000071/0071-524 (далі -Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити товар (алкогольні та безалкогольні напої) в асортименті, партіями згідно накладних на умовах цього договору.

Позивач у лютому 2012 року здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 3072,32 грн.

Поставлений позивачем на виконання умов Договору товар було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості. Факт передачі товару на загальну суму 3072,32 грн. підтверджується видатковими накладними № РН-24-003405 від 16.02.2012року, № РН-24-002753 від 09.02.2012 року, № РН-24-002013 від 02.02.2012 року (а.с. 11-13) з підписамм уповноваженої особи відповідача за довіреністю від 01.02.2012 року (а.с. 10).

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продавалася за договором, узгоджувалися сторонами при підписанні накладної і вказувалися в ній згідно п. 2.1. Договору.

П. 2.9. Договору сторони узгодили, що покупець сплачує кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі. Таким чином, строк виконання зобов'язання відповідачем за накладною від 16.02.2012 року закінчився 23.02.2012 року, за накладною від 09.02.2012 року - 16.02.2013 року, за накладною від 02.02.2012 року - 09.02.2012 року.

Договірні зобов'язання щодо оплати товару відповідач не виконав. За розрахунком позивача основна заборгованість відповідача станом на момент розгляду справи в суді становить 3072,32 грн. Факт наявності вказаної заборгованості відповідачем визнається, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 24.01.2013 року (а.с. 9).

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач проти заявленої до стягнення суми боргу заперечень не надав. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 3072,32 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

На підставі зазначеної норми позивачем заявлено до стягнення 88 грн. 13 коп. - 3% річних за період з 10.02.2012 року по 06.02.2013року (розрахунки разом з уточненням періоду в матеріалах справи, а.с. 3, 29).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення 3 % відсотків річних суд визнає правомірними та такими, що підлягає задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку оплати покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Позивач просить стягнути 212,71 грн. пені, яку він нарахував з 10.02.2012 року по 23.08.2012 року - (розрахунки разом з уточненням періоду в матеріалах справи, а.с. 3, 28).

Суд задовольняє заявлену суму пені, оскільки її розмір та період нарахування є обґрунтованими, відповідає закону та договору.

Також сторони пунктом 4.1. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання зобов'язання щодо оплати понад 30 календарних днів, крім пені покупець повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 3 відсотків від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Позивачем заявлено до стягнення 92,17 грн. штрафу (3 відсотки від суми боргу 3072,32 грн.) за невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати переданого товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Судом приймається до уваги правова позиція Верховного Суду України з даного питання, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року по справі № 12/039. Згідно ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України , прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору тому задовольняються судом повністю.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82,-85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колодько Ганни Вадимівни, вул. Балакіна, 1/2, кв.6, м. Полтава, 36003, ідентифікаційний номер 2924322100 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", пр. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135, юридична адреса: с. Мазанка, вул. Садова, 19, АР Крим, 97530, код 36499654, п/р 2600716690 КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021 - 3072 грн. 32 коп. боргу; 212 грн. 71 коп. - пені; 92 грн. 17 коп. - штраф; 88 грн. 13 коп. - 3% річних від простроченої суми; 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І.ПУШКО