Рішення № 30111644, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1949/13 18.03.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: Великородний А.О за довіреністю № 62-1-4/38-Ю від 25.12.2012 р..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.02.2013 р. до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» (позивач) до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 689,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-74/11.007 від 21.01.2011 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Hyundai Accent», реєстраційний номер ВС 0056 АІ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер ВС 2672 СМ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/5410623), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 508,25 грн. та 3 % річних у розмірі 101,93 грн.

В результаті автоматичного розподілу вказаної позовної заяви, остання була передана для розгляду судді Гумезі О.В.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р., у зв'язку із перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному, позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 689,25 грн. було передано на розгляд судді Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. суддя Ониськів О.М. порушила провадження у справі і призначила розгляд справи на 25.02.2013 р. об 11:30 год.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р., у зв'язку із виходом судді Гумеги О.В. з лікарняного, справу № 910/1949/13 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 689,25 грн. було передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. справу № 910/1949/13 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. і призначено розгляд справи на 25.02.2013 р. об 11:30 год.

22.02.2013 р. через відділ діловодства суду надійшов лист у відповідь на запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-5-4402 від 19.02.2013 р. з додатком про страхове покриття.

25.02.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він звертає увагу суду на те, що вимоги позивача щодо стягнення пені є незаконними, з огляду на положення п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В судове засідання, призначене на 25.02.2013 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвал суду від 08.02.2013 р. та 11.02.2013 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.02.2013 р., з'явився, наддав усні заперечення протии заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р., враховуючи положення ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 18.03.2013 р. об 11:10 год.

18.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким позивач просив суд, у звязку з неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні, розгляд справи проводити без участі представника позивача на підставі наявних доказів в матеріалах справи, а також повідомив суд, що позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі. В якості додатків позивач надав суду для долучення до матеріалів справи наступні документи: копії даних з Єдиного державного реєстру підприємств то організацій України стосовно позивача та відповідача від 22.02.2013 р.

В судове засідання, призначене на 18.03.2013 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.02.2013 р. виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомленя про відсутність представника позивача в судовому засіданні 18.03.2013 р.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.03.2013 р. без участі представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 18.03.2013 р., надав усні заперечення стосовно заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданий ним 25.02.2013 р. через відділ діловодства суду, та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.03.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.01.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГАРАНТІЯ» (позивач, страховик) та Білик Юрієм Дем'яновичем (страхувальник) було укладено договір № 5-74/11.007 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Hyundai Accent», реєстраційний номер ВС 0056 АІ. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 06.02.2011 р. до 05.02.2012 р.

05.11.2011 р. в м. Львові на проспекті Чорновола сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Hyundai Accent», реєстраційний номер ВС 0056 АІ, який належить Білик Юрію Дем'яновичу та автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер ВС 2672 СМ, яким керував Смялка Андрій Петровмч. Наведене підтверджується довідкою, виданою на запит Білик Юрія Дем'яновича, про дорожньо-транспортну пригоду ВЗ ДСП ДПС при ГУ МВС України у Львівській області № 3966 від 09.11.2011 р.

ДТП сталася в результаті порушення Смілко Андрієм Петровичем п. 10.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 21.11.2011 р. у справі № 3-2641/2011 р., відповідно до якої Смялка Юрія Андрія Петровича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля Hyundai Accent», реєстраційний номер ВС 0056 АІ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 69 про визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля, що складений 17.11.2011 р. спеціалістом авто товарознавцем, аварійним комісаром Прокопчуком Святославом Володимировичем (сертифікат суб'єкта оцінюючої діяльності № 8897/09 від 11.09.2009 р.) становить 8 110,88 грн. (надалі - звіт № 69 про визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля від 17.11.2011 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № НТ0872/11 від 03.01.2012 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 7 940,88 грн., в якому зазначений порядок виплати страхового відшкодування, а саме: 6 589,07 грн. - відповідно до висновку спеціаліста та 1 351,81 грн. - після надання підтверджуючих документів про проведення відновлюваного ремонту. Виплата позивачем 6 589,07 грн. - відповідно до висновку спеціаліста підтверджується платіжними дорученнями № 12 від 06.01.2012 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.11.2011 р.) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. не представлено договору (полісу № АА/5410623) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять роздруківку з централізованої бази даних МТСБУ стосовно умов даного полісу, надану на запит суду.

Відповідно до полісу № АА/5410623, який є договором І типу, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначена Токар Наталія Романівна, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза -в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 13.08.2011 р. до 13.08.2012 р.

Отже, поліс № АА/5410623 є договором І типу, при цьому відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 21.11.2011 р. у справі № 3-2641/2011 визнано Смялка Андрія Петровича. При цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що транспортним засобом - автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер ВС 2672 СМ, під час спірної ДТП керувала особа, що експлуатувала його не на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АА/5410623, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 69 про визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля від 17.11.2011 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким звітом та страховим актом.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 6 079,07 грн., оскільки франшиза за полісом № АА/5410623 дорівнює 510,00 грн.

Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 6 079,07 грн. (6 589,07 грн., сума матеріального збитку підтверджена звітом № 69 про визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля від 17.11.2011 р., страховим актом № НТ0872/11 від 03.01.2012 р.) - 510,00 грн. (франшиза) = 6 079,07 грн.).

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011 р. та яка застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.11.2011 р.), відповідно до ст. 35 (п. 35.1) Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 589,07 від 30.03.2012 р., яка отримана відповідачем 02.04.2012 р. (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6 589,07 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 079,07 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 6 079,07 грн.

В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню та 3 % річних.

В відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства суду 25.02.2013 р., представник відповідача звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Однак вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Вищенаведені доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд приймає до уваги з огляду на наступне.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах та судової палати у цивільних справах від 26.09.2012 р. (справа № 4/17-3520-2011), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволені позову в частині стягнення пені у розмірі 508,25 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Зобов'язання відповідача про здійснення страхового відшкодування позивачу виникло з 02.07.2012 р.

З огляду на вищевикладене та наявність, станом на час вирішення спору, прострочення відповідачем перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 6 079,07 сума 3 % річних за період з 03.07.2012 р. по 21.01.2013 р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, керуючись положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що вірним періодом нарахування суми 3 % річних, є з 03.07.2012 р. по 21.01.2013 р. (а не як визначено позивачем з 02.07.2012 р.).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 101,93 грн. за визначений позивачем період з 02.07.2012 р. по 21.01.2013 р. підлягає задоволенню лише частково у сумі 101,43 грн. за період з 03.07.2012 р. по 21.01.2013 р. В іншій частині вимоги стосовно стягнення 3 % річних позивачу належить відмовити з огляду на допущену позивачем помилку при визначенні періоду прострочення.

При цьому суд наводить вірний розрахунок суми 3 % річних за встановлений судом вірний період з 03.07.2012 р. по 21.01.2013 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів6079.0703.07.2012 - 21.01.20132033 %101.43Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГАРАНТІЯ» (01601, м. Київ, Печерський Узвіл, 3; ідентифікаційний код 14229456) 6 079,07 грн. (шість тисяч сімдесят дев'ять гривень 07 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 101,43 грн. (сто одну гривню 43 коп.) 3 % річних, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.03.2013 р.

Суддя Гумега О. В.