Рішення № 30110391, 18.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.13 р. Справа № 905/1068/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення 220 562,95 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Харцизова Т.В. за довіреністю

від відповідача - Герасимова Н.О. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - ТОВ «МІК») звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - ДП «Донецька вугільна енергетична компанія») про стягнення заборгованості на загальну суму 220562,95 грн., до якої входить: сума основного боргу 184002,00 грн., пеня у сумі 21712,24грн., 3% річних у сумі 1784,57грн., індекс інфляції у сумі 184,00грн., штраф у сумі 12880,14 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.3,6,11,207,208,625 ЦК України, ст.ст.174,181,231,232 ГК України.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Надала письмові заперечення, в яких зазначила, що сума заборгованості у розмірі 184002,00 грн. відповідачем визнана в повному обсязі, але не визнано нараховану пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору від 05.07.2012р. № 1306 та п.3 специфікації до нього, позивачем не надано акту прийому-передачі товару, підписаного обома сторонами, а отже, як вважає відповідач, строк сплати за поставлений товар не наступив. Крім того, зазначила, що позивач не вірно обраховує строк з якого нараховується пеня, 3 % річних та інфляційні, а саме не з 24.09.2012 року, як зазначено у позові, а з 25.09.2012р. Також відповідач не погоджується з розміром нарахованих позивачем штрафних санкцій, мотивуючи це тим, що вони перевищують граничний розмір нарахування пені передбачений п. 2 ст.343 ГК України..

У поясненні до відзиву на позовну заяву позивачем зазначено, що у зв'язку з тим, що постачання товару відбувалось у технічну одиницю відповідача, згідно специфікації, а представник відповідача Кошаров А.О. мав довіреність лише на отримання товару, а не на підписання акту приймання-передачи, йому було передано обидва примірника акту приймання-передачі оформлених належним чином, в свою чергу відповідачем не було зворотно передано підписаного акту. Позивач важає, що твердження відповідача, про те, що акт сторонами не підписано є спроба уникнути відповідальності за порушення господарського зобов'язання. Щодо позиції відповідача з приводу перевищення граничного розміру нарахування пені, позивач зазначив, що договір від 05.07.2012р. № 1306 є договором про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 31.05.2012р.), а відповідач є держаним підприємством, а отже нараховані сума пені та штрафу нормативно обґрунтовані п. 7.4.2.Договору та ч. 2 ст. 231 ГК України.

У судовому засіданні, позивачем надано пояснення до позовних вимог, в яких позивач просив вважати строк прострочення для нарахування штрафних санкцій як 118 днів з 25.09.2012р. по 21.01.2013р.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

05 липня 2012 року ТОВ «МІК» (Постачальник) та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (Покупець) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1306 (далі - Договір) (а.с.7-8). За умовами пунктів 1.1 та п. 1.2 цього Договору Позивач зобов'язується поставити Відповідачу товари, зазанчені в Специфікації, що є додатком № 1 до цього договору, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такі товари. Найменування товару бітум будівельний ББН90/10 марки М% ГОСТ 6617-76.

Згідно пункту 3.1 Договору ціна (сума) договору становить 299003,25 грн.

Відповідно до п 4.1, 4.2. Договору розрахунки провадяться шляхом: оплата Покупцем Товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення. До рахунку додається акт приймання передачі Товару підписаний двома сторонами.

Пунктом 5.4. встановлено, що датою поставки товару вважається, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при прийманні товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє, при належному виконанні обома сторонами свої обов'язків до 31.12.2012р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) свої зобов'язань до повного та належного виконання всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 184002,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-07/26/01 від 26.07.2012р.(а.с.11). Вказана видаткова накладна підписана представниками ТОВ «МІК» Беценко Р.В., Таранець О.М. та представником ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» Кошкаровим А.О., який отримав товар за довіреністю № 1934 від 24.07.2012р.(а.с.10). Претензій до якості та кількості товару Відповідачем не заявлено.

Відповідно до пункту 4.1 Договору та специфікації до нього відповідач був зобов'язаний оплатити товар на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

При прийманні товару 26.07.2012р. представниками ТОВ «МІК» передано представнику відповідача наступні товаросупроводжувальні документи, визначені п. 5.3. Договору, а саме: рахунок-фактура на товар, акт прийому-передачі товару, накладна на відпуск товару та податкова накладна, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача Кошкарова А.О. на видатковій накладній №РН-07/26/01 під текстом «Товар отриманий в повному обсязі. Претензій по кількості, якості та комплектності отриманого товару, а також, щодо відповідності його ГОСТу та ТУ не маю. Усі відповідні документи на товар отримані.»

Зазначена обставина не спростована відповідачем та крім того, визнано у судовому засіданні суму основної заборгованості у розмірі 184002,00 грн.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 184002,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 21712,24грн., штраф у сумі 12880,14 грн., 3% річних у сумі 1784,57грн. та інфляційні втрати у сумі 184,00грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.4.2 Договору від 05.07.2012р. № 1306 при порушені строків оплати товару Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі 0,1% вартості товару, від суми з якої допущено прострочення оплати за кожний день прострочення.

З огляду на вищевикладене, суд для стягнення пені застосовує приписи пункту 7.4.2 Договору, та норми ст. 231 ГК України, щодо стягнення штрафу у розмірі 7% від непоставленої вартості товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищевказані нарахування проведені позивачем за період з 25.09.2012 року (перший день прострочення грошового зобов'язання) по 21.01.2013 року (дата відправлення позовної заяви).

Перевіривши розрахунок пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3 % річних інфляційних нарахувань, судом встановлено за період з 25.09..2012 по 21.01.2013р.від простроченої суми 184002,00 грн.: розмір інфляційних нарахувань складає 552,01 грн., розмір 3 % річних - 1799,69 грн., розмір пені - 21896,24 грн. та штрафу 12880,14 грн.

Оскільки позивач не скористався своїм правом відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних, суд задовольняє заявлені у позові вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 21712,24грн., штраф у сумі 12880,14 грн., 3% річних у сумі 1784,57грн. та інфляційні втрати у сумі 184,00грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «МІК» до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» підлягають задоволенню.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення 220 536,95 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 69а, код ЄДРПОУ 30105738) - 220562 (двісті двадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 95 коп., яка складається з: суми основного боргу у розмірі 184002 (сто вісімдесят чотири тисячі дві) грн.,00 коп; суму пені у розмірі 21712 (двадцять одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 24 коп.; штрафу у розмірі 12880,14 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 14 коп., інфляційних втрат у розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн., 00 коп.; 3 % річних у розмірі 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 57 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 69а, код ЄДРПОУ 30105738) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 27 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 18 березня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.