Рішення № 30110372, 19.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.13 р. Справа № 905/407/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Павленко М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення 17 933 грн. 18 коп.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В. за довіреністю;

від відповідача: Бердичевська М.Н. за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення 17 933 грн. 18 коп., з яких 6 998 грн.83 коп. - сума пені, 9 579 грн. 74 коп. - сума інфляційних нарахувань, 1 354 грн. 61 коп. - сума 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу №14/312/11 від 31.01.2011р., на приписи ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що розрахунок за вказаним договором здійснювався ПАТ «Макіївкагаз» з порушенням строків у зв'язку із відсутністю коштів у відповідача на розрахункових рахунках. Зазначив, що у позовній заяві та доданому до неї розрахунку сум інфляційних, 3% річних, пені позивач помилково зазначає дату з якої здійснює нарахування в порушення умов пункту 6.1 Договору, яким встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім того у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що згідно квитанції про поштове відправлення (а.с.5) позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за порушення зобов'язань за січень 2011 року лише 04 січня 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності. Заявою від 19.03.2013р. представник позивача просив, застосувати строки позовної давності для обчислення суми пені, оскільки вимоги позивача, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.03.2013р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 01.04.2013 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

31 січня 2011 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-Продавець) та Публічним акціонерим товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (далі-Покупець) було укладено договір №14/312/11 купівлі-продажу природного газу для (далі-Договір) (а.с.35-39).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві в 2011 році імпортований природний газ виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 Договору.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня2011 року і діє у частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, протягом січня-грудня 2011 року та січня-вересня 2012 року поставив, а Відповідач прийняв природний газ обсягом 676,99 тис. куб. м. на загальну суму 1 111 987,42 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.11р., 28.02.11р., 31.03.11р., 30.04.11р., 31.05.11р., 30.06.11р., 31.07.11р., 31.08.11р., 30.09.11р., 31.10.11р., 30.11.11р., 31.12.11р., 31.01.12р., 29.02.12р., 31.03.12р., 30.04.12р., 31.05.12р., 30.06.12р., 31.07.12р., 31.08.12р., 30.09.12р.

Проте, Відповідач зобов'язання за договором поставки природного газу виконував з простроченням умов, передбачених Договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 17 933 грн. 18 коп. з яких 6 998 грн.83 коп. - сума пені, 9 579 грн. 74 коп. - сума інфляційних нарахувань, 1 354 грн. 61 коп. - сума 3% річних.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на порушення строків оплати основного грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 17 933 грн. 18 коп., з якої 6 998 грн.83 коп. - сума пені, 9 579 грн. 74 коп. - сума інфляційних нарахувань, 1 354 грн. 61 коп. - сума 3% річних.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що відповідач несвоєчасно проводив розрахунки за поставлений газ у спірному періоді, проте, зазначив, що позивач звернувся до суду за стягненням пені після спливу строку позовної давності та відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені нарахованої за період до січня 2012 року.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення пені за порушення зобов'язань за період січень-грудень 2011 року, січень 2012 року за договором №14/312/11 у січні 2013 року (04.01.2013р.), то згідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України перебіг строку позовної давності щодо стягнення пені за цей період закінчився 04.01.2012 року.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що згідно квитанції про поштове відправлення (а.с.5) позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за порушення зобов'язань за січень-грудень 2011 року лише 04 січня 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності і про застосування позовної давності заявлено відповідачем, а також відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, суд дійшов висновку, що сплив позовної давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові в частині стягнення пені нарахованої за порушення зобов'язань за січень-грудень 2011 року.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 6831,05 грн., нарахованої за порушення зобов'язань за січень-грудень 2011 року.

Судом перевірено розрахунок сум пені за січень 2012 року та встановлено, що моментом виникнення заборгованості за зобов'язаннями, згідно пункту 6.1 Договору є 15 число кожного календарного місяця, за який необхідно обчислювати санкції, а не 14 число як помилково визначено позивачем.

Оскільки за актом приймання передачі газу за січень 2012 року (а.с.63) на суму 66028,42 грн. відповідач розрахувався 20.02.2012 року, сума пені, що підлягає стягненню згідно пункту 7.2 Договору складає 139,81 грн.

З урахуванням вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Макіївкагаз» пені у сумі 139,81 грн.

Враховуючи приписи ч.2 ст. 625 ЦК України, а також те, що відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов`язання по договору №14/312/11., суд провівши перерахунок сум 3% річних за періоди січень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року, дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1303,76 грн.:

- за зобов'язаннями січень 2011 року в сумі 454,29 грн.;

- за зобов'язаннями лютий 2011 року в сумі 485,4 грн.;

- за зобов'язаннями березень 2011 року в сумі 270,21 грн.;

- за зобов'язаннями квітень 2011 року в сумі 59,28 грн.;

- за зобов'язаннями травень 2011 року в сумі 1 грн.;

- за зобов'язаннями жовтень 2011 року в сумі 6,45 грн.;

- за зобов'язаннями січень 2012 року в сумі 27,13 грн.

Решта позовних вимог в частині стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат на суму у розмірі 9579,74 грн., зроблених позивачем, враховуючи наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Позивач при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не врахував вищезазначених вимог.

Суд перевіривши розрахунки інфляційних втрат здійснені на суми основного боргу, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань проведених за актами прийманні передачі газу(а.с.50,51) за січень 2011 року у сумі 3367,59 грн. та за лютий 2011 року у сумі 3623,92 грн. на загальну суму 6991,51 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 2588,23 грн., обчислених за інші місяці спірних періодів слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки в кожному із зазначених періодів прострочка платежу складала менше одного місяця, а таке порушення не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивач не довів у повному обсязі заявлену до стягнення суму, а відтак позовні вимоги не визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення 17 933 грн. 18 коп. - задовольнити частково.

Стягнути Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька обл., м. Макіївка, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 20316900) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у сумі 8435 (вісім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 35 коп., яка складається із: 139 грн.81 коп. - сума пені, 6991 грн. 51 коп.. - сума інфляційних нарахувань, 1303 грн. 76 коп. - сума 3% річних.

Стягнути Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька обл., м. Макіївка, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 20316900) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 809 (вісімсот дев'ять) грн. 28 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 19 березня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2013 року

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.