Ухвала суду № 30108604, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Київ К/800/480/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2012р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р.

у справі № 2а-9219/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»(далі -позивач, ТОВ «Містечко інвалідів») звернулась до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522220/1483/10/22-50 від 30.03.2012р.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2011р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм процесуальним правом надати письмові заперечення проти доводів касаційної скарги не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №6397/2302/33054220 від 19.12.2011р. і встановлено порушення позивачем вимог пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, ст. 246, п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України (далі - ПК) і заниження податкових зобов'язань з екологічного податку за 1-2 квартали 2011р. на загальну суму 892,58 грн., у т.ч.: за 1 квартал 2011р. - 41,29 грн., за 2 квартал 2011р. - 851,29 грн.; а також про порушення пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК у зв'язку з не поданням податкових декларацій екологічного податку за 1 та 2 квартали 2011р.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000092302/375 від 12.01.2012 р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання про сплату екологічного податку в сумі 892,58 грн. та штрафні санкції у розмірі 342 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано рішенням ДПС у м. Києві від 26.03.2012р. №1585/10/12-314 в частині нарахування екологічного податку за розміщення твердих побутових відходів за 1, 2 квартали 2011р. на загальну суму 82,58 грн. (за 1 квартал 2011р. - 41,29 грн., за 2 квартал 2011р. - 41,29 грн.) та штрафних санкцій у сумі 1 грн. Після цього відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000522220/1483/10/22-50, що містить зменшені суми податкового зобов'язання - 810 грн. та штрафні санкції - 341 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивач не здійснював розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, то він не являвся платником екологічного податку за розміщення відходів і не ніс зобов'язань зі сплати податку та подання податкових декларацій, а відтак не допустив порушень пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, ст.. 246, п. 249.6 ст. 249, пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 240.1 ст. 240 ПК, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3).

За приписами пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу.

Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відходи», спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полі гони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Судами було прийнято до уваги те, що у постанові окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.0212р., яка залишена без змін, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі №2а-9217/12/2670 за позовом ТОВ «Містечко інвалідів»до ДПІ встановлено той факт, що позивач не мав спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому він не здійснював розміщення відходів у вигляді люмінесцентних ламп та в подальшому передавав їх спеціалізованим організаціям (а.с. 73-78).

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з екологічного податку є неправомірними.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000522220/1483/10/22-50 від 30.03.2012р., позовні вимоги були обґрунтовано задоволенні.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р. у справі № 2а-9219/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська