Ухвала суду № 30108590, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року м. Київ К/9991/67625/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р.

у справі № 2а-3520/11/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

третя особа - Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»(далі -позивач, ТОВ «Айнхель Україна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ, відповідач), за участю третьої особи - Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі -ОДПІ, третя особа), про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 07.07.2011 р. №№ 0002502311/0, 0002512311/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р., у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом надати письмові заперечення проти доводів касаційної скарги не скористався. Третя особа письмових пояснень по скарзі не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.06.2008 р. між позивачем та ТОВ «Інсайд Групп»було укладено договір купівлі-продажу № 2, відповідно до умов якого, останній взяв на себе зобов'язання систематично поставляти побутову техніку, аксесуари та інші товари згідно конкретних замовлень, а ТОВ «Айнхель Україна» зобов'язувалось оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

За здійсненими господарськими операціями позивач відніс до валових витрат витрати на придбання товару у ТОВ «Інсайд Групп»у розмірі 649 667,25 грн. та сформував податковий кредит на підставі податкових накладних у розмірі 108 277,88 грн.

З 30.05.2011 р. по 03.06.2011 р. ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Інсайд Групп»за період липень, серпень, жовтень 2008 р., за результатами якої складено акт №6941/23-11/34189256 від 10.06.2011 р. і встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. (далі - Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 108 278 грн. та п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 135 347 грн.

На підставі зазначеного акту 07.07.2011 р. відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0002502311/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135 348 грн., з яких 108 278 грн. за основним платежем, 27 070 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0002512311/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 169 184 грн., з яких 135 347 грн. за основним платежем, 33 837 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні відносини позивача з його контрагентом ТОВ «Інсайд Групп»є безтоварними і лише документально оформленими. Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну поставку товарів та реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані договори є нікчемними відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із аналізу положень статті 7 Закону № 168/97-ВР випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги матеріали кримінальної справи за № 201201100006, яка порушена відносно невстановлених слідством осіб за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Під час проведених оперативно-розшукових заходів посадовими особами СВ ПМ ДПА в Одеській області встановлено, що одним з фіктивних суб'єктів господарської діяльності, задіяних у незаконній схемі, є ТОВ «Інсайд Групп». Зазначене підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

У ході розслідування кримінальної справи у якості свідка було допитано директора ТОВ «Інсайд Групп»ОСОБА_5, який повідомив, що ніяких документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ «Інсайд Групп»він не підписував, договорів не укладав, печаткою ніколи не користувався і в нього вона не знаходилась. ТОВ «Інсайд Групп»шляхом обману і за грошову винагороду було зареєстроване на його ім'я. Директором він є лише формально.

Як на доказ реального здійснення господарських операцій по поставці товарів, позивач посилався на наявність договору купівлі-продажу №2 від 20.06.2008 р., платіжних доручень, податкових накладних, прибуткових та видаткових накладних, які були оформлені на виконання зазначеного договору, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані документи підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Інсайд Групп», про що свідчать пояснення ОСОБА_5

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути доказами реального виконання спірних господарських операцій.

Отже податковий орган належним чином довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій безпідставне формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з боку позивача.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено відповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 07.07.2011 р. №№ 0002502311/0, 0002512311/0, у задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначених актів було обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р. у справі № 2а-3520/11/1070

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська