Ухвала суду № 30108025, 05.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 р.Справа № 2-а-2241/10/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинській А.М.

за участю представника позивача - Бєломитцев Є.І. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державного підприємства „Очаківське лісомисливське господарство" на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року по справі за позовом державного підприємства „Очаківське лісомисливське господарство" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.03.10 р. № 0000172300/0, -

встановиЛА:

Позивач, державне підприємство „Очаківське лісомисливське господарство", звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.03.10 р. № 0000172300/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у задоволені позову державному підприємству „Очаківське лісомисливське господарство" відмовлено.

Державне підприємство „Очаківське лісомисливське господарство" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що з 26 січня до 18 лютого 2010 р. відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 1 жовтня 2008 р. до 30 вересня 2009 р., валютного та іншого законодавства за той же період, за результатами якої склав акт від 25 лютого 2010 р. № 8/23/00993567 (далі - акт перевірки) (а. с. 17-25).

У висновку акту перевірки відповідач вказав на порушення позивачем ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.6., ст. 11 п. 11.3. пп. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся на загальну суму 65943,0 грн., у тому числі за 2008 р. на суму 34693,0 грн. та за 3 квартал 2009 р. на суму 31250,0 грн. (а. с. 24).

Підставою для такого висновку ОДПІ стало безпідставне, як на думку відповідача, включення позивачем до складу валових витрат безкоштовно отриманих від МОУЛМГ саженців дерев на суму 56382,0 грн., дизпалива і дизмастила на суму 28011,50 грн., інших матеріалів на суму 19990,54 грн.

За результатами перевірки, 9 березня 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172300/0 (а. с. 8), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 65943,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23597,0 грн.

Фактично між сторонами існує спір з приводу правової оцінки такої обставини, як віднесення до складу валових доходів чи валових витрат вартості безоплатно отриманих саженців дерев: у той час, як позивач зазначає, що вартість цих об'єктів повинна бути включена до складу валових витрат, відповідач вважає, що вартість саженців повинна була включатись до складу валових доходів підприємства.

Визначення терміну «валові витрати» надається ст. 5 п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент проведення перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

З огляду на вищенаведені норми, валові витрати слід розуміти як витрачання підприємством власних ресурсів на придбання товарів (робіт, послуг). За правилами ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до них включаються цінності, які добровільно перераховуються до Державного бюджету України. У той же час, позивач не є підприємством, яке передало цінності (саженці) до Державного бюджету України, а навпаки позивач є їх отримувачем (набувачем) за договором і ці саженці були спожиті (витрачені) ним під час виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно ст. 11 п. 11.3. пп. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше ... дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, відповідач в акті перевірки зробив правильний висновок про те, що вартість безоплатно отриманих саженців дерев повинна була включатись позивачем до складу валового доходу, а не валових витрат, як то вважав позивач, так як під валовими витратами Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміє витрачання підприємством ресурсів, у той час, як позивач навпаки не витратив, а набув товар - саженці, тобто відбулись зміни у структурі його активів шляхом їх збільшення, тобто позивач отримав доход (прибуток).

Статтею 4 п. 4.2. пп. 4.2.2. «б» Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.3. того ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства „Очаківське лісомисливське господарство" на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року по справі № 2-а-2241/10/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року по справі за позовом державного підприємства „Очаківське лісомисливське господарство" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.03.10 р. № 0000172300/0, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 05 березня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль