Ухвала суду № 30107946, 05.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р.Справа № 1570/2131/2012

Категорія: 2.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Алєксєєва В.О. та Бітова А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Любашівської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби (далі ДПС) України, Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Любашівської МДПІ) з вимогами про зобов'язання ДПС України не вносити стосовно позивача інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; зобов'язання ДПС України зберегти за позивачем форму обліку платника податків (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації); зобов'язання Любашівської МДПІ здійснювати в подальшому облік позивача, як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання серії на номеру паспорту (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації); зобов'язання Любашівської МДПІ не вносити інформацію про позивача до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; зобов'язання Любашівської МДПІ проставити у паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач через свої релігійні переконання звернулася до податкового органу з заявою про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків, форми № 1-П, але отримана відповідь не містить відповіді по суті вимог, викладених в заяві.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач є релігійно віруючої та прихожанкою Свято Іоанно-Богословської церкви с. Покровка.

24 жовтня 2011 року позивач звернулась до Любашівської МДПІ із заявою, в якій зазначила, що вона за своїми релігійними переконаннями просить в подальшому здійснювати її облік, як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора (за прізвищем, ім'ям та по-батькові та за місцем проживання), не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, а також проставити у її паспорті (на стор. 7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без номера облікової картки та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

Також позивач звернулась до ДПС України із заявою, в якій зазначила про те, що вона за своїми релігійними переконаннями не може і не хоче користуватися електронним цифровим ім'ям - індивідуальним цифровим кодифікатором, відмовляється від цифрового кодифікатора та просить не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зберегти за нею форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по - батькові, роком народження), про що офіційно повідомила Любашівську МДПІ.

Любашівська МДПІ листом від 25 листопада 2011 року № 13360/9/31-018 та ДПС України листом від 21 листопада 2011 року № 1859/К/18-8017 повідомили позивача, що Податковим кодексом (далі ПК) України запроваджено облік всіх фізичних осіб-платників податків із використанням ідентифікаційних номерів. Фізична особа-платник податків, яка відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, для забезпечення її обліку як платника податків за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, має особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення про таку відмову, пред'явити паспорт та, у разі необхідності, інші документи.

Позивач надала до Любашівської МДПІ повідомлення за формою №1П фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від реєстраційного номера облікової картки платника податків.

У вказаному повідомленні не заповнено усі необхідні реквізити, а саме - рядки 25 - 31 ("Місце роботи", "Телефон", "Паспорт фізичної особи"). Крім того, позивач здійснив відмітку про те, що з дією ст. 63 та ст. 70 ПК України не згодна.

Листом Любашівської МДПІ від 01 лютого 2011 року №1178 було роз'яснено порядок та запропонована допомога для заповнення поданого Повідомлення з обов'язковим пред'явлення паспорта для внесення відповідної відмитки, що за своєю суттю є залишення Повідомлення без задоволення.

У зв'язку з тим, що листи ДПС України та Любашівської МДПІ не містили відповіді по суті вимог, викладених у заявах, позивач звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи справу, та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотрималася вимог, передбачених актами чинного податкового законодавства та не вчиняла дії, які пов'язані з реалізацією права на відмову від ідентифікаційного номеру, а тому порушення прав позивача з боку відповідачів відсутній.

Колегія вважає суддів ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70,71, 72 КАС України, ст. 63, 70 ПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказується, що відповідно до ст. 32 Конституції України вона категорично проти передачі даних про себе до державних органів, оскільки данні, які необхідно зазначити в повідомленні за формою №1П, є конфіденційною інформацією.

Колегія суддів не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Конституції України ніхто не можу бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитись від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом державної податкової служби (п.63.6 ст. 63 ПК України).

Пунктом 70.1 ст. 70 ПК України передбачено, що облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Таким чином, ПК України не передбачає можливість вилучення інформації з реєстру чи заборони її внесення щодо осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та проставлення у паспортах таких осіб відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а, навпаки, передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки та проставляння в паспортах таких осіб відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Також, абз.2 п.1 роз. ІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом ДПС України від 17 грудня 2010 року №954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1388/18683 визначено, що облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Відповідно до п.2 роз. ІІ зазначеного Положення визначено, що порядок проведення реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі включає, зокрема внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Фізична особа, яка раніше не подавала Облікову картку і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення за формою №1П (додаток 7), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України. У разі необхідності особа, крім паспорта громадянина України, пред'являє свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності) (абз.1,2 п.1 роз. VIII Положення).

Облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та надали до органу державної податкової служби повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків. Для заповнення повідомлення використовуються дані паспорта громадянина України та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних (пп.2, 4 роз. VIII Положення).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що механізм відмови особи від ідентифікаційного номеру передбачає подання заяви згідно з установленою формою, а саме повідомлення за формою №1П, для заповнення якої використовується паспорт особи та інші необхідні документи.

Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, позивач свідомо не вказала в повідомленні необхідні данні, та зазначила, що ці данні є конфіденційною інформацією, а тому у відповідності до ст. 32 Конституції України вона категорично проти передачі цих даних про себе до державних органів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що факт порушення прав позивача з боку відповідачів відсутній, а доводи позивача ґрунтується на помилковому застосуванні норм права, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий:

Судді: