Ухвала суду № 30107805, 06.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р.

Справа № 2-а/1570/1333/2011

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Одеський олійножировиий комбінат» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одеси подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Постановою від 07 квітня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одеський олійножировиий комбінат» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001261620/0 від 10 серпня 2010 року, № 0001261620/2 від 19 листопада 2010 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 152 637,17 грн., за штрафними санкціями – 45 791,15 грн., - всього 198 428,23 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також апелянт посилається на те, що правочини, укладені з контрагентом позивача по першому ланцюгу постачання ПП «АБІСАЛЬ» мають ознаки нікчемності, оскільки податкова декларації контрагента за травень 2010 року не визнана як податкова звітність, у ПП «АБІСАЛЬ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, що підтверджено Довідкою ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 8778/15-2 від 28 липня 2010 року.

Апелянт посилається на те, що контрагент позивача виписував податкові накладні, які не були включені до складу його податкових зобов’язань, не відображені у податковій звітності, а податки фактично не сплачені до бюджету.

Відкрите акціонерне товариство «Одеський олійножировиий комбінат» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені постанову – без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що в період з 28 по 29 липня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведена документальна невиїзна перевірка правомірності формування податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за травень 2010 року ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат», поданої до податкового органу 18 червня 2010 року.

За результатами перевірки складений акт № 478/16-2/00376509/86 від 29 липня 2010 року.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001261620/0 від 10 серпня 2010 року про визначення податкового зобов’язання позивачу з ПДВ в сумі 198 428,32 грн. (152 637,17 грн. за основним платежем, 45 791,15 за штрафними санкціями).

17 серпня 2010 року позивач подав первинну скаргу, рішенням відповідача від 08 жовтня 2010 року у задоволені якою було відмовлено.

22 жовтня 2010 року позивач подав повторну скаргу, яка рішенням ДПА в Одеській області від 10 листопада 2010 року залишена без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001231620/0 від 19 листопада 2010 року на ту саму суму з тих самих підстав.

На податкові повідомлення-рішення № 0001261620/0 від 10 серпня 2010 року, № 0001231620/0 від 19 листопада 2010 року позивач подав повторну скаргу до ДПА України, яка рішенням від 26 січня 2011 року залишена без задоволення, а оскаржені податкові-повідомлення-рішення – без змін.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого відбулось заниження податку на додану вартість у травні 2010 року на загальну суму 152 637,17 грн.

Висновку про заниження податку на додану вартість відповідач дійшов у зв’язку з тим, що позивач мав взаємовідносини з ПП «АБІСАЛЬ», у якого, відповідно до довідки № 8778/15-2 від 28 липня 2010 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ ПП «АБІСАЛЬ» за травень 2010 року, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому угоди, укладені ПП «АБІСАЛЬ» із своїми контрагентами, в тому числі і з позивачем, мають ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції встановив, що 25 травня 2010 року між ПП «АБІСАЛЬ» та ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат» укладений договір купівлі-продажу № 216, за яким продавець - ПП «АБІСАЛЬ» зобов’язано передати покупцю - ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат» товар – олію рослинну, нерафіновану, у кількості тисячі тон, а покупець зобов’язаний оплатити вартість товару, яка скала 7 000 000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 166 666,67 грн.

ПП «АБІСАЛЬ» поставило ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат» вантаж – олію рослинну, згідного товарно-транспортних накладних № 12 ААА від 24 травня 2010 року та від 26 травня 2010 року.

На зазначений вантаж ПП «АБІСАЛЬ» виписало податкові накладні № 48250501 від 25 травня 2010 року на суму 457744 грн. (в т.ч. ПДВ 76 290,67 грн.), та № 48270501 від 27 травня 2010 року на суму 458 079 грн. (в т.ч. ПДВ 76 346,50 грн.).

Загальна сума ПДВ, що підлягала сплаті становить 152 637,17 грн.

Суд першої інстанції встановив, що розрахунок між ПП «АБІСАЛЬ» та ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат» за поставлений товар проведений в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи – витягом з банківського рахунку позивача.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач не довів факту відсутності поставки товару від ПП «АБІСАЛЬ» до ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат», не використання отриманого товару у подальшій господарській діяльності позивача, та не довів, що зміст правочину, укладеного між позивачем та ПП «АБІСАЛЬ», суперечить вимогам ЦК України чи іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції встановив, що на момент вчинення правочину сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, та у встановленому порядку зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку в податкових органах.

Відповідач не довів, що волевиявлення учасників правочину було не вільним та це не відповідало їх внутрішній волі. Суд першої інстанції встановив реальність, платність, товарність правочину, укладеного між позивачем та ПП «АБІСАЛЬ».

Суд першої інстанції встановив, що довідка № 8778/15-2 від 28 липня 2010 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ ПП «АБІСАЛЬ» за травень 2010 року, є одним з видів доказів, яка не містить відомостей про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «АБІСАЛЬ».

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, щодо угоди з поставки товару – олії рослинної, укладеної між ПП «АБІСАЛЬ» та ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат», її фактичне виконання (реальність, платність, використання придбаного товару в господарській діяльності та ін.), що також підтверджено матеріалами справи (а.с.43-45, 46, 47-54, 55, 56, 57-85).

Апелянт посилається на те, що правочин вчинений ПП «АБІСАЛЬ» та ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат» має ознаки нікчемності.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат», як платник податку на додану вартість мав господарські відносини з контрагентом - ПП «АБІСАЛЬ», угода з яким, згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України підпадають під визначення нікчемних, оскільки у ПП «АБІСАЛЬ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, що в свою чергу позбавляло позивача на отримання відшкодування ПДВ, сплаченого постачальнику товарів за цими угодами.

З урахуванням вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Суд першої інстанції правильно зауважив на неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків та складання актів з такими висновками, що вже визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Також апелянт посилається на те, що позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у ціні товару у розмірі 152 637,17, за договором ПП «АБІСАЛЬ», яка, зазначена у податковій декларації ПП «АБІСАЛЬ» за травень 2010 року, яка, у свою чергу не була визнана податковою звітністю.

Враховуючи положення п.п. 198,3, 198,6 ст. 198 ПК України, для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту, не передбачена умова про сплату цих сум до бюджету постачальниками товару/послуг.

Невиконання ПП «АБІСАЛЬ» своїх зобов’язань по сплаті податків, в тому числі не включення ними до податкової декларації сум податкових зобов’язань по вчиненим правочинам, не сплата сум ПДВ до державного бюджету та вчинення інших податкових порушень, не свідчить про відсутність у них цих податкових зобов’язань та не є підставою для позбавлення ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат» права на включення нарахованих та сплачених ним сум податків на додану вартість до податкового кредиту.

Порушення податкової дисципліни ПП «АБІСАЛЬ» не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічні висновки містяться також у судових рішеннях Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року у справі № 21-593во06, від 11 грудня 2007 року в справі № 21-1376во06, від 09 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року в справі № 21-47а10.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи положення п.201.10 ст. 201, п.14.1.181 ст. 14, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВАТ «Одеський олійножировиий комбінат» виконало всі передбачені законом умови щодо включення цих сум до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова – без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. ст. 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 14 березня 2013 року

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П.Шеметенко