Ухвала суду № 30107529, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року м. Київ К-27561/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010

у справі № 2-а-2378/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссигнал ОЛК"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Транссигнал ОЛК" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень: № 0002312310/0, № 0002302310/0 від 22.04.2008.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Транссигнал ОЛК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 з податку на додану вартість за період з 01.06.2008 по 31.12.2008 та складено акт № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0002302310/0 від 22.04.2009, яким позивачу нарахована сума податку на додану вартість 119000 грн., з яких основний платіж - 79333 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39667 грн.; № 0002312310/0 від 22.04.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі по декларації № 226147 за 10 міс. 2008 року, зареєстрованої 20.11.2008 на 11057 грн., по декларації № 272220 за 12 міс. 2008 року, зареєстрованої 20.01.2009 на 33365 грн., а всього на загальну суму 44422 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 44422 грн., в т.ч.: за жовтень 2008 року - 11057 грн., за грудень 2008 року - 33326 грн.; п. 4.1. ст. 4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", у результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з податку на додану вартість на 79333 грн. за червень 2008 року; п. 4.1. ст. 4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", у результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року у розмірі 2261 грн.

Позивачем при визначені бази оподаткування по податку на додану вартість операцій з поставки автотранспортних засобів, нових та бувших у використанні на митній території України використано продажну вартість автотранспортних засобів, встановлену на основі договорів з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", який доповнено абзацом наступного змісту: "у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20 %, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами".

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 пп. 1.20.1 цього пункту.

Згідно з положеннями Наказу Державна митна служба від 09.07.1997 № 307 „Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної, але нижчою від митної, база обкладення податку на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2-а-2378/09/0270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2-а-2378/09/0270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко