Ухвала суду № 30107523, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К-27904/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010

у справі № 2-а-2128/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс „Зелена

долина"

до Крижопільської міськрайонної державної податкової інспекції у

Вінницькій області,

Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій

області

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс „Зелена долина" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Крижопільської міськрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2009 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовну заяву задоволено зобов'язано Крижопільську міжрайонну державну податкову інспекцію Вінницької області надати управлінню державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області висновок із зазначенням податку на додану вартість в сумі 479 447 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, зобов'язане Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області відшкодувати податок на додану вартість в сумі 479447 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності. Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки № 880/23-08/32721857 від 15.12.2008 Крижопільська МДПІ підтвердила суму бюджетного відшкодування позивача за вересень 2008 року у розмірі 479447 грн.

Крижопільська МДПІ не направила в передбачений законом термін, висновок до Управління Державного казначейства у Томашпільському районі, мотивуючи проведенням позапланової документальної перевірки (службового розслідувані позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, підставі розпорядження Крижопільської МДПІ №1730 від 13.04.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №880/23-08/32721857 від 15.12.2008 яким підтверджено суму бюджетного відшкодування позивача за вересень 2008 року у розмірі 479447 грн.

У зв'язку з проведенням повторної позапланової документальної перевірки позивача висновок Крижопільської МДПІ на відшкодування податку на додану вартість надійшов на адресу Управління Державного казначейства у Томашпільському районі лише 13.05.2009.

20.05.2009 на вказаний висновок Управлінням Державного казначейства Томашпільському районі було відмовлено в проплаті по відшкодуванню податку на додану вартість на 479447 грн.

Відмова мотивована відсутністю опрацьованих Державним казначейством України, за зверненням регіональних Державних податкових адміністрацій, реєстрів списками платників податку на додану вартість, по яких передбачається відшкодування податку з державі бюджету у 2009 році, а також у зв'язку з закінченням терміну дії висновку податкового органу відповідно до „Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого спільним наказом ДПА України та ГУДК України №209/72 від 02.07.2007.

Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманим реєстром та висновками.

Висновок податкового органу №0000000003 від 29.05.2009 відізвано листом начальника Томашпільського відділення Крижопільської міжрайонної податкової інспекції Вінницької області №1774/10/19 від 02.076.2009.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявне кількаразове відкликання та повернення без виконання висновків податкового органу.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно зобов'язання Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області відшкодувати податок на додану вартість в сумі 479447 грн. позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі в частині зобов'язання Крижопільську міжрайонну державну податкову інспекцію Вінницької області надати управлінню державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області висновок із зазначенням податку на додану вартість в сумі 479 447 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів пп. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суд апеляційної інстанції не врахував, що заявлені позовні вимоги в цій частині не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений же підпунктами 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі в цій частині слід закрити.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині зобов'язання Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області надати управлінню державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області висновок із зазначенням податку на додану вартість в сумі 479 447 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс „Зелена долина" із закриттям провадження в іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010у справі № 2-а-2128/09/0270 скасувати в частині, зобов'язання Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області надати управлінню державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області висновок із зазначенням податку на додану вартість в сумі 479 447 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс „Зелена долина" із закриттям провадження.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 у справі № 2-а-2128/09/0270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко