Ухвала суду № 30107435, 21.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року справа №805/1007/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Борисова А.А.,

за участі представника позивача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку апеляційну скаргу Макіївської державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі № 805/1007/13-а за позовом Макіївської державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Макіїввугілля» про визнання неправомірними дії щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 18.03.2011 року майно, яке знаходиться у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі, до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 18.03.2011 року майно, яке знаходиться в податковій заставі, а саме, будівлю котельної теплиці (інв.. № 16502).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову Макіївської державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Макіїввугілля» про визнання неправомірними дії щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 18.03.2011 року майно, яке знаходиться у податковій заставі відмовлено.

Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що за витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкова застава на все майно ДП «Макіїввугілля» зареєстрована 04.10.2002 року, проте у витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, наданого Центрально-Міським ВДВС Макіївського міського управління юстиції, зазначена дата виникнення обтяження у ВДВС - 05.08.2005 року, у зв'язку з чим пріоритетне право, як обтяжувача, який раніше зареєстрував заставу на майно ДП «Макіїввугілля» є у Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 2003 року на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення з ДП «Макіїввугілля» грошових коштів на користь фізичних (регресні вимоги, заробітна плата, одноразова допомога тощо) та юридичних осіб (Управління Пенсійного Фонду України, Фонди соціального страхування тощо) за судовими рішеннями, прийнятими у 1993-2003 роках. Зазначені обставини позивачем не заперечуються.

27.01.2004 року державним виконавцем Центрально-міського відділу виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все майно ДП «Макіїввугілля» та оголошено заборону на його відчуження, про що внесено запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 2259351 від 05.08.2005 року.

19.12.2005 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у відношенні ДП «Макіїввугілля» на підставі п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ДП «Макіїввугілля» увійшло до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

За змінами до вказаного Закону дія реєстру паливно-енергетичного комплексу продовжено до 01.01.2013 року.

Таким чином, виконавчі провадження, за якими стягувачем є Макіївська ОДПІ залишаються зупиненими до 01.01.2013 року, що позивачем не заперечується.

Разом з тим, 28.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» щодо порядку погашення заборгованості, згідно якого виконавчі документи про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими правовідносинами не підлягають зупиненню у порядку п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі чого державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження по даній категорії стягнень.

12 червня 2011 року набрали законної сили аналогічні зміни до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» набрали чинності щодо рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

У зв'язку з поновленням виконавчого провадження по вказаним категоріям справ 23.03.2011 року на адресу ДП «Макіїввугілля» спрямовано запит з проханням надати перелік майна, яке не задіяне у виробничому процесі та не забезпечує господарську діяльність підприємства, з метою його подальшої примусової реалізації, оскільки грошових коштів від фінансування з боку держави недостатньо для повного погашення заборгованості за трудовим правовідносинам.

10.11.2011 року від ДП «Макіїввугілля» на адресу відповідача надано перелік надлишкового майна, на яке можливо звернути стягнення. 30.11.2011 року складено акти опису та арешту майна боржника, згідно наданого переліку, в тому числі щодо спірного нерухомого майна.

18 березня 2011 року позивачем складений акт опису майна у податкову заставу № 2, за яким, зокрема, описані і спірні об'єкти, а саме, будівля котельної теплиці (інв. № 16502).

22 березня 2011 року за № 30730919 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано відповідний запис про додавання об'єктів згідно акту опису майна від 18 березня 2011 року № 2. (а.с. 145).

Апелянт посилається на положення статей 11, 12, 14, 24, 38, 39, 40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», проте слід зазначити, що за преамбулою до останнього цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Таким чином, вказаним Законом може встановлюватись пріоритет лише щодо обтяжень, які зареєстровані відповідно саме до цього Закону, а не до всіх інших видів обтяжень.

Оскільки вказаний Закон не регулює відносини, пов'язані з нерухомим майном, то застосування його положень, якими встановлюється певний пріоритет, до обтяжень, зареєстрованих у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, а відповідно і до спірних правовідносин є безпідставним.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на спільні накази Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України від 07.02.2003 року № 9/5/59, Інструкцію про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі рухомого майна, затвердженою наказом Мінюсту України від 26.02.1999 № 13/5 та зареєстрованою в Мінюсті України 26.02.1999 року за № 123/3416, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки зі змісту запису № 34266108 від 4 жовтня 2002 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що об'єктом застави є саме рухоме, а не нерухоме майно ДП «Макіїввугілля».

До того ж навіть реєстрація податкових застав нерухомого майна до створення Державного реєстру податкових застав у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, як це передбачено зазначеними наказами Мінюсту та ДПА України, не може визначати пріоритет податкової застави над іншими видами обтяжень, зокрема зареєстрованими у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки за статтею 90 ПК України такий пріоритет встановлюється відповідно до закону, а вказаний закон на теперішній час не прийнятий.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вказана податкова застава розповсюджувалась на нерухоме майно ДП «Макіїввугілля» і зокрема на майно, яке позивач просить виключити з акту опису.

До зазначених висновків щодо необхідності доведення факту розповсюдження права податкової застави на певне майно колегія суддів приходить з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24 березня 2005 року, яким положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, з 24 березня 2005 року відсутні правові підстави для розповсюдження податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Таким чином, податкова застава повинна чітко визначати перелік майна платника податків та суму податкової застави.

Вказане відповідає і положенням статті 89 Податкового Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Крім того, згідно підпункту 87.3.1 Податкового Кодексу України не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно останнього, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

Зазначене положення кореспондується з вимогами частини 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, зокрема, виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Оскільки судові рішення, для примусового виконання яких державним виконавцем був проведений опис спірного нерухомого майна, прийняті протягом 1993-2003 років, тобто в будь-якому випадку до виникнення щодо вказаного майна за доводами позивача права податкової застави, то дії державного виконавця по опису цього майна та передачі його для реалізації є правомірними і не суперечать вимогам діючого законодавства.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а потому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі № 805/1007/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю. Чумак