Ухвала суду № 30107276, 19.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року справа №812/875/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 р. у справі № 812/875/13-а (головуючий І інстанції Лагутін А.А.) за позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправним та скасування рішення №1181 від 07.11.2012 року, -

ВСТАНОВИВ :

21 січня 2013 року Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправним та скасування рішення № 1181 від 07.11.2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 30.07.2012 року по 28.09.2012 року в загальному розмірі 672666,58 грн., з яких 586429,88 грн. - штрафна санкція, 86236,70 грн. - пеня.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року адміністративний позов Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправним та скасування рішення №1181 від 07.11.2012 року, був залишений без руху, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, у розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції від 22 січня 2013 року, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права та просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправним та скасування рішення № 1181 від 07.11.2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 30.07.2012 року по 28.09.2012 року в загальному розмірі 672666,58 грн., з яких 586429,88 грн. - штрафна санкція, 86236,70 грн. - пеня.

Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано платіжне доручення № 7 від 14.01.2013 року про сплату судового збору в сумі 33,06 грн., за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру. На думку суду першої інстанції, позивач звернуся з позовом майнового характеру, для чого позивачеві слід надати суду квитанцію про сплату суми судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно вимогам ч.1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст.. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Колегія суддів зазначає, що ст..106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється па публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

За практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майновою характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

На підставі викладеного, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Тобто, в даному випадку згідно матеріалам справи позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами, щодо скасування рішення № 1181 від 07.11.2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в загальному розмірі 672666,58 грн., яке відповідно до вищевикладеного створює безпосередні наслідки для позивача, а саме випливає на зміну складу майна позивача.

Колегія суддів не приймає посилання позивача в апеляційній скарзі, на те, що рішення про застосування фінансових санкцій №1068 від 03.08.2012 року з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, не відноситься до майнових вимог, не є спором матеріально-правовим, оскільки позивач не оскаржує суму нарахованих штрафних санкцій а оскаржує недійсність рішення, а тому позов слід розглядати, як позов немайнового характеру, оскільки, як зазначалось вище, мова йде саме про будь яке рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, вимоги якого, створюють наслідки зміни складу майна позивача. Крім того, зі змісту позову вбачається, що позивач поміж іншого незгоден саме порядком та підставою нарахування фінансових санкцій.

Щодо, посилання апелянта на норми ЦК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно матеріалам справи позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами щодо визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій. Тобто, як зазначалось, зазначене рішення про застосування фінансових санкцій створює наслідки зміни складу майна позивача та вказане рішення в подальшому буде підставою для стягнення вказаних фінансових санкцій.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати який складає 1147 грн.

Відповідно до матеріалів справи позивачем подано адміністративний позов до суду першої інстанції разом з платіжним дорученням № 7 від 14.01.2013 року про сплату судового збору в сумі 33,06 грн., за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру.(а.с.3)

Колегія суддів на підставі вищевикладеного, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач в разі задоволення його позову не позбавлений права у відповідності до ст. 94 КАС України, відшкодувати з Державного бюджету України витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 195, 196, 199, 197, 199, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 р. у справі № 812/875/13-а залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 р. у справі № 812/875/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва