Ухвала суду № 30106889, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/4064/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кременчуцький хлібокомбінат» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У січні 2012 року позивач, публічне акціонерне товариство «Кременчуцький хлібокомбінат» (далі по тесту ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ) № 0004832301/1715 від 23.05.2011 року, яким підприємству за порушення п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) на загальну суму 677.886 грн., з яких 677.885 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» з питань взаємовідносин з ТОВ «Етна-постач» та ТОВ «Укрнадраресурси» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт № 2631/23-309/00376930 від 28.04.2011 року (т.1 а.с. 212-217), в якому зафіксовано порушення ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 677.885 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 2631/23-309/00376930 від 28.04.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004832301/1715 від 23.05.2011 (т. 1 а.с. 9).

Під час адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Кременчуцькою ОДПІ з 29.06.2011 року по 05.07.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» з питань взаємовідносин з ТОВ «Етна-постач» та ТОВ «Укрнадраресурси» за лютий 2011 року (з усіх оскаржуваних питань) та складено акт № 4757/23-309/00376930 від 08.07.2011 року (т. 1 а.с. 10-23), в якому підтверджено висновки акту перевірки № 2631/23-309/00376930 від 28.04.2011 року щодо порушення ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 677.885 грн.

ДПС України скаргу ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0004832301/1715 від 23.05.2011 - без змін.

Згідно матеріалів справи, зазначені вище висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються загалом на інформації, що міститься в:

- автоматизованих інформаційних систем АІС «Облік податків та платежів», АРМ «Платник податків», АІС «ТАХ», АС «Бест-Звіт», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПВ України»;

- інформаційній довідці, наданої ДПІ у м. Кіровограді, згідно якої при проведенні документальної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Етна-постач» не було надано інформації про наявність офісних та складських приміщень у підприємства, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про відсутність здійснення ТОВ «Етна-постач» господарської діяльності та як наслідок нікчемності укладених правочинів у тому числі і з ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат»;

- акті перевірки ТОВ «Укрнадраресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.11.2009 року по 31.12.2010 року № 985/233/36627473 від 12.03.2011 року, складеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, згідно якого на момент проведення перевірки встановлено відсутність ТОВ «Укрнадраресурси» за юридичною адресою та зроблено висновок про порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності та недійсності виписаних податкових накладних.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд встановлено, що зміст договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Укрнадраресурси» та ТОВ «Етна-постач» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Згідно з приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6. ст.198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач - ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрнадраресурси» та ТОВ «Етна-постач».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Етна-постач» укладено договір купівлі-продажу від 25.02.2011, відповідно до якого ТОВ «Етна-постач» зобов'язується передати у власність товар (цукор) у кількості 444,5 т, а ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» зобов'язується прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 49). На виконання умов договору позивачем отримано від контрагента вказаний товар (цукор), про що свідчить акт прийому передачі товару (т. 1 а.с. 209) та видаткова накладна (т. 1 а.с. 54). ТОВ «Етна-постач» виписано позивачу податкову накладну № 39 від 25.02.2011 на загальну суму 3.622.608,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 603.768,00 грн (т. 1 а.с. 53). Згідно з платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 144-147) позивачем здійснено часткову сплату за отриманий товар. Придбаний товар залишено на зберіганні у ТОВ «Етна-постач», що підтверджується договором зберігання від 25.02.2011 року (т. 1 а.с.50-51), актом прийому передачі на відповідальне зберігання (т. 1 а.с. 52), актами здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с.167-183) та платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 155-163), банківськими виписками. Отримання позивачем цукру від ТОВ «Етна-постач» та передачу його на зберігання для подальшого використання товару у своїй господарській діяльності відповідачем не спростовано.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору комісії від 15.10.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрнадраресурси», ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» (комітент) доручає, а ТОВ «Укрнадраресурси» (комісіонер) бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента договори, спрямовані на купівлю (поставку) у 2011 році природного газу (т. 1 а.с 37-38). Про виконання умов вказаного договору свідчать податкові накладні № 212, 213 від 28.02.2011 (т. 1 а.с.42,43) на загальну суму 444.701,02, у тому числі ПДВ - 74.116,84 грн., акти приймання-передачі на суму фактично використаного газу (т. 1 а.с. 39, 41), відомості обліку використання природного газу (т. 1 а.с. 44), лист ПАТ «Кременчукгаз» (т. 1, а.с.130-131). Проведення позивачем оплати за отриманий природний газ сторонами не спростовується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо підтвердження правомірності відображення позивачем у бухгалтерському обліку операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Укрнадраресурси» та ТОВ «Етна-постач».

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 ст. 184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Судом встановлено, що включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 677.885,00 грн. здійснено ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» на підставі виписаних ТОВ «Етна-постач» та ТОВ «Укрнадраресурси» податкових накладних № 39 від 25.02.2011 та № 212, 213 від 28.02.2011 відповідно, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача щодо незнаходження ТОВ «Укрнадраресурси» та ТОВ «Етна-постач» за юридичною адресою, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявні записи про підтвердження відомостей про юридичну особу, у тому числі і станом на дату здійснення господарських операцій із позивачем (т. 1 а.с. 67-76). Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Етна-постач» та ТОВ «Укрнадраресурси» на момент здійснення господарської операції судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41 ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі № 2а-1670/4064/12 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 березня 2013 року.