Ухвала суду № 30106868, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-12262/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач, суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту СПД ФО ОСОБА_1), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) від 30.03.2012 року за №0000081740, яким йому внаслідок порушень п.201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 розд. 5 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2.132,53 грн., з яких 2.131,53 грн. за основним платежем, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 19.03.2012 року №26/174/НОМЕР_1 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань взаєморозрахунків з перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» за період січень 2011 року та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за період березень 2011 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року адміністративний позов СПД ФО ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на неповне з'ясування та дослідження судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог СПД ФО ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_1 з питання взаєморозрахунків з перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» за період січень 2011 року та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за період березень 2011 року, за результатами якої складено акт №26/174/НОМЕР_1 від 19.03.2012 року (а.с. 24-36).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки №26/174/НОМЕР_1 від 19.03.2012 року податковим органом встановлено порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД ФО ОСОБА_1 з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року на загальну суму 10.657,66 грн., в т. ч. сума ПДВ 2.131,53 грн.; п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на загальну суму 10.657,66 грн., у тому числі ПДВ 2131,53 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються загалом на даних автоматизованих баз «АІС Облік податків та платежів» (ТАХ), АРМів «БЕСТ ЗВІТ», «ЦБД ДРФО» та інформації закріпленої в актах перевірок контрагентів позивача, а саме актах ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.04.2011 року № 546/23-03-05 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року» та від 30.06.2011 року № 1483/15-05-14/37093546 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бізнес-консалтиг плюс» (ЄДРПОУ 37093546) з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період березень 2011 року, квітень 2011року», яким встановлено, що правочини вчинені перевіряємими суб'єктами господарської діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року з покупцями (у тому числі і позивачем) є нікчемними, підтвердити товарність та реальність проведених операції перевіркою немає можливості.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова 30.03.2012 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000081740 (а.с. 6).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом встановлено, що зміст договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Промспец Консалтинг» та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивачем - СПД ФО ОСОБА_1 документально підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Промспец Консалтинг» та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», що обґрунтовано наявними в матеріалах справи первинними документами (37-45, 60-75ж, 106-115).

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року по справі № 2а-12262/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 18 березня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова