Ухвала суду № 30106531, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-12226/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Жигилія С.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-12226/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. позов ТОВ "Слобожанський миловар" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС №0000610044 від 17.10.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Слобожанський миловар", зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість у жовтні-грудні 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "ТБ "Східна Україна", за результатами якої складено акт перевірки від 04.10.2012 р. № 437/44-008/30357250.

За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 "в"ст. 201, п. 201.10 ст.201, п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011 року на суму 18 753, 00 грн. в зв'язку формуванням податкового кредиту підприємством позивача за листопад 2011 року на підставі дефектних податкових накладних, виписаних ТОВ "ТБ "Східна Україна".

17.10.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000610044, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 18 753, 00 гривень та накладено штрафні (фінансові санкції) у розмірі 9 376,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не підтвердженні належними доказами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких висновків, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова суду переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 20.12.2011 р. та 20.01.2012 р. позивачем до відповідача надано податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2011 року відповідно.

До розшифровки зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та, у наступному, до суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (грудень 2011 року) позивачем зокрема включено сплачений ним ПДВ в ціні товарів (послуг) на користь ТОВ "ТБ "Східна Україна" у розмірі:

- 15 420,00 грн. за податковою накладною №271001 від 27.10.2011 р. до податкового кредиту за листопад 2011 року (згідно рядка 130 (ІПН 340154120349) Додатку № 5 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту"до декларації з ПДВ за листопад 2011 року), яка заявлена у загальній сумі до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23 або 23.1 декларації з ПДВ за грудень 2011 року);

- 3 333, 33 грн. за податковою накладною № 241102 від 24.11.2011 р. до податкового кредиту за листопад 2011 року (згідно рядка 131 (ІПН 340154120349) Додатку №5 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту" до декларації з ПДВ за листопад 2011 року), та була заявлена у загальній сумі до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23 або 23.1 декларації з ПДВ за грудень 2011 року).

Вказані суми відповідачем поставлені під сумнів відповідачем у зв'язку із тим, що податкові накладні, за якими суми ПДВ включені позивачем до суми бюджетного відшкодування не містять обов'язкового реквізиту - скороченої назви контрагента, натомість в них наявна описка: замість зазначення скороченої назви ТОВ "ТБ "Східна Україна" зазначено ТОВ "ТД "Східна Україна", що тлумачиться відповідачем як порушення п.201.1 "в" ст. 201 ПК України.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів /послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) пункт 201.7. статті 201 Податкового кодексу України)

Згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що позивач та ТОВ «ТБ Східна України» на час укладання угод були платниками податку на додану вартість .

Судом також встановлено, що 23.10.2011 р. та 25.10.2011 р ТОВ "Слобожанський миловар" та ТОВ "ТБ "Східна Україна" уклали договори № 23/10-11 та №25/10-11, предметом яких є виготовлення та поставка на користь позивача товару згідно специфікації (скруббер, змійовик відповідно).

На підтвердження реальності виконання угод позивачем до податкової перевірки та суду надано документи первинної бухгалтерської та податкової звітності: видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, технічні паспорти, акт приймання-передачі давальницьких матеріалів, акт повернення невикористаних залишків давальницького матеріалу, договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом та надання транспортних - експедиційних послуг, платіжні доручення на оплату послуг транспортування товарно - транспортні накладні на перевезення ТМЦ, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, дорожні листи, довіреність на отримання товару.

Вказані документи досліджені податковим органом під час перевірки, заперечень з приводу форми або змісту (крім податкових накладних) в акті перевірки не зазначено.

Доводи податкового органу про дефектність податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит за листопад 2011 року за операціями з ТОВ "ТБ "Східна Україна", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки помилка в зазначені літери назви підприємства «зазначено ТД» замість «ТБ» не свідчить про невірне формування податкового кредиту.

Крім того згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 06.12.2005 у справі № 21-105сво05, недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність у деяких з них порядкового номера, в інших - одиниці виміру, адреси одержувача (позивача у справі); не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду першої та другої інстанцій, зробленого в результаті оцінки всіх доказів згідно з вимогами ст. 43 ГПК України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Згідно даних за ЄДРПОУ повне найменування контрагенту позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Східна Україна", скорочене найменування - ТОВ "ТБ "Східна Україна".

З матеріалів справи встановлено, що в податкових накладних зазначено скорочене найменування - ТОВ "ТД "Східна Україна", тобто замість літери "Б" зазначена літера "Д".

Інші реквізити, невизнаних відповідачем податкових накладних за угодами з позивачем, надають можливість ідентифікувати контрагента позивача при формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками проведених сторонами операцій, тим більше, вказаний недолік не спростовує встановленого та підтвердженого у судах обох інстанцій факту здійснення поставок та проведення розрахунків за них, тобто, виконання угод між позивачем та його контрагентом.

Доводи апеляційної скарги щодо зайвого включення позивачем до податкового кредиту (бюджетного відшкодування за грудень 2011 р.) сум ПДВ по податковим накладним, що отримані позивачем від ТОВ "ТБ "Східна Україна", з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 721/2201/34015418 від 10.08.2012 р., яким щодо контрагента позивача встановлено відсутності складських приміщень, транспорту та як наслідок висновок про неможливість реального здійснення господарських операцій за період липень - грудень 2011 року січень-червень 2012 року, відсутність господарюючого суб'єкта за юридичною адресою, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду.

Колегія суддів зазначає, що зазначений акт про неможливість про ведення зустрічних звірок по контрагенту позивача не є належними/достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність господарських операцій.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод, укладених між цим контрагентом та позивачем, оскільки висновки податкового органу про порушення (дотримання) платником вимог законодавства має ґрунтуватися на безпосередньому дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів такого платника за відповідний період.

За умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не була, первинні документи податковим органом під час проведення звірки, не перевірялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Господарська діяльності контрагента позивача, не вимагає від нього безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Тим більше, судовим розглядом встановлено та підтверджено наявність у позивача матеріальної бази, щодо якої здійснювалися роботи за договорами, і доказів протилежного відповідачем не надано.

Доводи податкового органу щодо не звітування (неналежне звітування) контрагентом позивача по податках з посиланням на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, як про підставу висновку щодо не підтвердження валових витрат позивача, колегія суддів вважає такими, що не позбавляють позивача права на формування податкового кредиту. Крім того у разі невиконання обов'язків платника податку щодо звітування негативні наслідки виникають саме щодо такого платника, тому відповідальність має індивідуальний характер.

Натомість судом встановлено, що відповідачем проводились перевірки:

-законності декларування від'ємного значення з ПДВ по деклараціям за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, за результати якої був складений акт від 17.02.2012 року № 118/44-016/30357250 (далі - акт перевірки від 17.02.2011 року № 118/44-016/30357250).

-з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року за результатами, якої було складено акт перевірки від 03 травня 2012 року №90/44-0/30357250.

Згідно п.п.3.2.2., п.п.3.2.4. акту перевірки від 17.02.2011 р. № 118/44-016/30357250 та висновку - суми ПДВ сплачені позивачем у складі вартості придбаного товару у ТОВ "ТБ "Східна Україна"у розмірі 18 753, 33 гривень підтверджені, порушень за операціями з ТОВ "ТБ "Східна Україна"не встановлено.

Відповідно до висновку акту перевірки від 03.05.2012 р. № 90/44-0/30357250 порушень за операціями з ТОВ "ТБ "Східна Україна" перевіряючими не виявлено, порушень щодо залучення у ході формування податкового кредиту за листопад 2011 року податкових накладних, що виписані ТОВ "ТБ "Східна Україна", податковим органом так само не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не засновані на доказах, крім відхилених судами обох інстанцій.

Суд першої інстанції прийшов до правильних висновків у даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-12226/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.