Ухвала суду № 30104982, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-11097/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Варавіна Ю.В.

представника відповідача Тетянчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-11097/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0003051702, №0003061702 від 15.06.2012 року та № 0005561702 від 16.10.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та рішення про результати розгляду скарги №1621/Р/10.2-17 від 29.08.2012 року прийняте Державної податковою службою у Харківській області, на підставі якого збільшено податкове зобов'язання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0003061702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 36894,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9223,50 грн., та № 0003051702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 419487,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104871,80 грн., та № 0005561702 від 16.10.2012р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 2225,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 556,27 грн.

Скасовано рішення про результати розгляду скарги №1621/Р/10.2-17 від 29.08.2012 року, прийняте Державною податковою службою у Харківські області, в частині збільшення на 2871.34 грн. суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15.06.12р. № 0003051702 з податку на доходи фізичних осіб.

Стягнуто з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції пп. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.2 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державною податковою службою Харківської області також подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 123.1 ст. 123, п.137.1 ст. 137, пп. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.2 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби, проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 28.05.2012 № 1757/17-217/НОМЕР_4, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- пп. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого у 2011 році було занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 419487,19 грн.;

- п.п. 7.4.2 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого у вересні 2010 року було занижено податок на додану вартість у розмірі 36894,00 грн.;

- п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент виникнення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених від імені ФО-П ОСОБА_4 у 2011 році з зазначеним в акті перевірки покупцем ДП "Ілліч-Агро Донбас". Перевіркою зазначено нікчемність угод по реалізації сільгосппродукції ДП "Ілліч-Агро Донбас" на загальну суму 354690,00 грн., в т.ч. ПДВ -59115,00 грн. ( у жовтні 2011 року на загальну суму 280676,00 грн., у т.ч. ПВ-46779,33 грн.,; у листопаді 2011 року на загальну суму 74014,00 грн., у т.ч. ПДВ 12335,67 грн. грн.) та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України;

- п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених від імені ФО-П ОСОБА_4 у 2011 році з зазначеними в акті перевірки постачальниками. Перевіркою встановлено нікчемність угод з придбання сільгосппродукції та послуг ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнесконсалтинг Плюс", та ФО-П ОСОБА_5 на загальну суму 442874,60 грн., в т.ч. ПДВ -73812,43 грн. у жовтні 2011 року з ТОВ "Промтехногопт" на суму 238113,29 грн., в т.ч. ПДВ - 39685,55 грн. у жовтні 2011 року з ФО-П ОСОБА_5 на суму 28053,60 грн., у т.ч. ПДВ 4675,60 грн., у листопаді 2011 року з ТОВ "Промтехноопт" на суму 61707,71 грн., в т.ч. ПДВ 10284,62 грн., у листопаді 2011 року з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" на суму 70000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; у грудні 2011 року з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн.) та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.2 п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

15.06.2012 року на підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003061702 яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 36894,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9223,50 грн., та № 0003051702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 419487,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104871,80 грн.

Позивач 03.07.2012р. подав скаргу до Державної податкової служби у Харківській області.

Рішенням про результати розгляду скарги від 29.08.2012 № 1621/р/10.2-17 встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова при донарахуванні податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік було допущено арифметичну помилку, а саме, за даними перевірки сума оподатковуваного доходу за 2011 рік - 2505493,17 грн. та сума податку на доходи фізичних осіб - 423675,55 грн., за даними платника сума оподатковуваного доходу за 2011 рік - 13088,57 грн. та сума податку на доходи фізичних осіб - 1963,29 грн., в зв'язку з чим, сума заниження податку на доходи фізичних осіб повинна становити 421712,26 грн., а не 419487,19 грн., як зазначено в акті. У зв'язку з чим збільшена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього на 2871,3 грн. визначеного податковим повідомленням рішенням від 15 червня 2012 року №0003051702.

На виконання цього рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005561702 від 16.10.2012р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 2225,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 556,27 грн.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки суб'єкта владних повноважень про безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних контрагентами, вказаними в акті перевірки, та віднесення до складу витрат, оскільки правочини з ними є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реального вчинення господарських операцій за період вересень 2010 року, жовтень, листопад, грудень 2011 року ФО-П ОСОБА_4 з його контрагентами та дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття відповідачами спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що застосуванню при наданні оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР. При цьому, формування податкового кредиту у жовтні, листопаді та грудні 2011 року регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній станом на вересень 2010 року, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку №165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пп. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пп. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

У відповідності до пп. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. (пп. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 у вересні 2010 року придбав у ТОВ СТК "Юпітер" олію соняшникову на загальну суму 221 364,00 грн., в т.ч. ПДВ 36894,00 грн.

ТОВ СТК "Юпітер" було виписано на адресу позивача податкову накладну від 01.09.2010 року № 0109158 на загальну суму 221364,00 грн., в т.ч. ПДВ 36894,00 грн.

Передача придбаних позивачем у ТОВ СТК "Юпітер" ТМЦ здійснена на підставі видаткової накладної від 01.09.2010 року № 0109158 на суму 221364,00 грн.

На підставі податкової накладної від 01.09.2010 року № 0109158, ФОП ОСОБА_4 було включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ у вересні 2010 року суму ПДВ у розмірі 36894,00 грн. та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Крім того, 02.02.2011 року між ФО-П ОСОБА_4 (у якості Покупця) та ПП "Сканто" (у якості Продавця) укладено договір купівлі-продажу № 0202/11 від 02.02.2011 р. (далі - Договір), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар - жмих соняшника, загальна кількість якого складає 1 000 тонн. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар в порядку та на умовах цього договору.

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових та видаткових накладних, рахунки-фактури. ( т. 1, а.с. 113-122).

Оплата за придбаний товар здійснена у безготівковій формі, шляхом перерахування на користь ПП "Сканто" коштів, а саме: 21.02.2011 року на суму 103 672, 80 грн., 09.03.2011 року на суму 1000 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку ФОП ОСОБА_4 ( т. 3 а.с. 156, 157).

01.03.2011 року між позивачем - ФОП ОСОБА_4 (у якості Покупця) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (у якості Продавця) укладено Договір купівлі-продажу № 010311 від 01.03.2011 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати цей товар на умовах даного договору. Товар: олія соняшникова, макуха соняшникова.

На підставі видаткових та податкових накладних позивачем прийнято Товар та сформовано валові витрати та податковий кредит. ( т. 1 а.с. 126, 128, 129, 131).

На виконання умов Договору ( п.п. 4.3) та відповідних рахунків-фактур № 1003-01 від 10.03.2011 р., № 1703-01 від 17.03.2011 року, позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Промспец Консалтинг", за придбаний товар, здійснено платежі від 10.03.2011 року на суму 120 000,00 грн., від 17.03.2011 року на суму 160 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ФОГП ОСОБА_4 ( т. 3 а.с. 157-158).

01.06.2011 року між позивачем - ФОП ОСОБА_4 (у якості Покупця) та ТОВ "Промтехноопт" (у якості Продавця) укладено Договір купівлі-продажу № 010611, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар - жмих соняшника, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар в порядку та на умовах цього договору.

На підтвердження факту реального виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, рахунки фактури. ( т. 1 а.с. 134-232).

Оплата за придбаний у ТОВ "Промтехноопт" товар здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування на користь контрагента позивача безготівкових коштів: 10.06.11 р. на суму 158 067,00 грн., 20.06.11 р. на суму 144 222,00 грн., 25.06.11 р. на суму 142 003,20 грн., 18.07.11 р. на суму 169 606,80 грн., 22.07.11 р. на суму 246 922,00 грн., 29.07.11 р. на суму 47 202,80 грн., 11.08.11 р. на суму 100 000,00 грн., 17.08.11 р. на суму 156 921,50 грн., 18.08.11 р. на суму 260 753,40 грн., 25.08.11 р. на суму 104 640,00 грн., 31.08.11 р. на суму 152 580,00 грн., 12.09.11 р. на суму 139 135,20 грн., 26.09.11 р. на суму 241 672,00 грн., 30.09.11 р. на суму 235 000,00 грн., 17.10.11 р. на суму 30 000,00 грн., 01.11.11 р. на суму 102 946,40 грн., 07.11.11 р. на суму 105 000,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що в подальшому придбаний у вищезазначених контрагентів товар ФОП ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу № 2507 від 13.12.2010 року та договору поставки № 3372 від 24.05.2011 року, було реалізовано ДП "Ілліч-Агро Донбас", про що свідчать надані до матеріалів справи копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорів, специфікацій, гарантійних листів, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, (т. 1 а.с. 244-250, т. 2 а.с. 1-60, 76-250, т. 3 а.с. 1-22).

З метою транспортування придбаного товару на адресу ДП "Ілліч-Агро Донбас", між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір № 1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2011 р. (т. 3 а.с. 41-44).

Транспортування зазначеної продукції на адресу ДП "Ілліч-Агро Донбас" було здійснено відповідно до товарно-транспортних накладних, відповідно до яких вантажоодержувачем є ДП "Ілліч-Агро Донбас", що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем в акті перевірки ( т. 3 а.с. 77-82, 111-149).

ФО-П ОСОБА_5 на адресу ФО-П ОСОБА_4 виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати.

На підтвердження реального виконання умов договору перевезення № 1 від 01.07.2011 року, позивачем надано до матеріалів справи копії: рахунків фактур, актів здачі-прийняття робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. ( т. 3 а.с. 23-40, 49,50, 53-60, 65, 66, 74-82, 111-149).

Крім того, 03.10.2011 року між ФОП ОСОБА_4 (у якості Замовника) та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" (у якості Виконавця) укладено договір № 0210У про надання послуг, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання оказувати послуги консультування з питань господарської діяльності Замовника, а саме аналіз ринку олії соняшникової, олії соєвої, жмиха соняшникового, жмиха соєвого, щодо ринкових цін на дану групу товарів, ринків збуту та придбання продукції, аналіз міжнародних цін, та можливості заключення угод с постачальниками та покупцями даної групи товарів, інформаційно-консультативні послуги з прогнозування ринку олії рослинної на жовтень-грудень 2011 року по областях України. ( т. 1 а.с. 233-234).

На виконання умов Договору, 03.10.2011 року сторонами погоджено перелік послуг та її договірну ціну та на виконання п. 3.1. Договору, відповідно до якого, по закінчені робіт (послуг) сторонами укладається акт приймання-передачі робіт, сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2011 року, від 29.12.2011 року на загальну вартість 78300,00 грн. та 45000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Оплата за отримані послуги відбувалась у безготівковій формі, шляхом перерахування на користь ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" коштів на суму 78300,00 грн. 21.11.2011 року та на суму 45000 грн. 05.12.2012 року ( т. 3 а.с. 176, 177).

01.11.2011 року між ФОП ОСОБА_4 (у якості Замовника) та ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" (у якості Виконавця) укладено договір на надання послуг № 1/11Ю від 01.11.2011 року, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання юридичних послуг, пов'язаних з господарською діяльністю Замовника, а також супровід перевірок господарської діяльності замовника з боку правоохоронних і контролюючих органів, що полягають в особистій присутності представників Виконавця під час проведення таких перевірок з метою контролю за законністю дій співробітників вищеперелічених органів.

На виконання умов Договору про надання послуг сторонами 01.11.2011 року погоджено перелік послуг та її договірну ціну.

На виконання п. 4.1. Договору, сторонами складено та підписано акт прийому - передачі виконаних робіт від 23.11.2011 року на загальну вартість 70000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно умов п. 3.1. Договору, на підставі рахунку-фактури № 1611 від 16.11.2011 року, позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" здійснено платежі від 16.11.2011 року на суму 70 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (т. 3 а.с. 175).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами спірних договорів первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договорами купівлі-продажу та про надання послуг, укладеними позивачем з ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за участю позивача із ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ДП "Ілліч-Агро Донбас", ТОВ "СТК Юпітер" та ФО-П ОСОБА_5

Колегія суддів зазначає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними контрагентами в акті перевірки від 28.05.2012 № 1757/17-217/НОМЕР_4 ґрунтується виключно на підставі актів перевірок контрагентів позивача, зокрема, актами від 13.09.11 № 9/23-02-05/37092055 (за червень 2011 року), від 21.10.11 № 111/23-02- 05/37092055 (за липень - серпень 2011 року), від 14.12.11 № 324/23-03-05/37092055 (за вересень - жовтень 201 1 року) ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Промтехноопт" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків встановлено, що стан платника податків ТОВ "Промтехноопт" "10" - запит на встановлення місцезнаходження (на 14.06.11), " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (на 27.06.11); чисельність працюючих становить - 1 особу (керівна посада), статутний фонд - 3 тис. грн. З отриманих пояснень від 12.09.11 ОСОБА_6 (засновника, директора та головного бухгалтера підприємства) вбачається її необізнаність з питань ведення господарських операцій ТОВ "Промтехноопт". Товариство має наступні ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності: відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів. Враховуючи вищевикладене, у ТОВ "Промтехноопт" відсутній факт реального вчинення господарських операцій з червня по жовтень 2011 року.

Згідно із актами Харківської ОДП1 документальних позапланових невиїзних перевірок ПП "Сканто" від 10.06.11 № 1258/234/36875101 за період з 01.02.11 року по 28.02.11 року та від 17.03.11 року № 385/234/36875101 за період з 21.12.09 року по 31.12.10 року було встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185 -203 Податкового кодексу України та ст. 3, ст.4, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ПП "Сканто" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Сканто" з постачальниками та покупцями.

Актом ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг" з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість від 01.06.11 № 1253/15-05-14/37091549 за період з 01.02.11 по 31.03.11 встановлено, що чисельність працюючих - 1 особа; підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Із пояснень директора (засновника) підприємства ОСОБА_7 вбачається, що з обставинами здійснення господарської діяльності ТОВ "Промспец Консалтинг" він обізнаний лише в загальних рисах; детальні пояснення щодо змісту господарських операцій, обставин укладання угод, місць прийому передачі товарів (робіт, послуг), їх транспортування та зберігання надавати відмовився, що свідчить про необізнаність ОСОБА_7 щодо проведення ТОВ "Промспец Консалтинг" господарських операцій. На балансі ТОВ "Промспец Консалтинг" немає власного автотранспорту та складських приміщень. Наведені обставини свідчать, що за лютий - березень 2011 року діяльність ТОВ "Промспец Консалтинг" має наступні ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, відсутні основні фонди, у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням. Враховуючи зазначене, перевіркою зроблено висновок щодо неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення - п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПК України.

Актом № 968/1702/НОМЕР_5 від 06.04.2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" та ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.06.11 по 31.08.11 встановлено, що основними постачальниками послуг ФОП ОСОБА_5 є ТОВ "Промспец Консалтинг" та ТОВ "Промтехноопт", встановлено, що фактично ФОП ОСОБА_5 здійснювала діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому документи контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

В актах ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 26.01.12 № 43/15-02-36/37093546 перевірок ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" та від 20.02.12 №97/23-03-05/37093546 за листопад - грудень 2011 року зазначено, що товариство має стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; кількість працюючих на підприємстві -1 особа. ТОВ "Бізнес Консалтінг Плюс" не підтвердило жодним первинним документом здійснення фінансово-господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків. Вищевикладене, свідчить про неможливість реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Бізнес-Консалтінг" за листопад, грудень 2011 року. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості.

Згідно з проведеним аналізом податкової звітності ТОВ "СТК Юпітер" за 2010 рік товариство має стан " 1 1" - припинено, але не знято з обліку (кор. не пусті); кількість працюючих на підприємстві - 1 особа, основні фонди відсутні, у тому числі: транспортні засоби, відсутній рух активів у процесі господарських операцій. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "СТК Юпітер" від 05.08.10 № 100296171 анульовано 11.10.11 р. Згідно з базами даних на рівні ДПС України встановлено, що ТОВ "СТК Юпітер" надало до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова уточнену податкову декларацію (вх. від 29.03.11 № 9001613726). згідно з якою зменшена сума податкових зобов'язань за вересень 2010 року по операціям з ФОП ОСОБА_4 у розмірі 36984 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що правочини з ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ДП "Ілліч-Агро Донбас", ТОВ "СТК Юпітер" та ФО-П ОСОБА_5 не спричиняють реального настання наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства - є нікчемними по ланцюгу.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ДП "Ілліч-Агро Донбас", ТОВ "СТК Юпітер" та ФО-П ОСОБА_5, відповідачем в акті перевірки від 28.05.2012 № 1757/17-217/НОМЕР_4 не вказано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми вартості придбаних від ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ДП "Ілліч-Агро Донбас", ТОВ "СТК Юпітер", ФО-П ОСОБА_5 товарів та послуг на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання у контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання, наявність у останніх взаємовідносин з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, відсутність за місцезнаходженням, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання позивачу послуг, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманих у ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ТОВ "СТК Юпітер", ФО-П ОСОБА_5 товарів та послуг сторонами не заперечується. Також, документально підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів (послуг), отриманих за договорами, укладеними з вказаними контрагентами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ДП "Ілліч-Агро Донбас", ТОВ "СТК Юпітер", ФО-П ОСОБА_5 на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ДП "Ілліч-Агро Донбас", ТОВ "СТК Юпітер", ФО-П ОСОБА_5 були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки від 13.09.2011 року № 694/17/НОМЕР_7 висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ДП "Ілліч-Агро Донбас", ТОВ "СТК Юпітер", ФО-П ОСОБА_5 викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

При цьому, відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_4 правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату отриманих товарів та послуг від ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ТОВ "СТК Юпітер", ФО-П ОСОБА_5, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.05.2012 № 1757/17-217/НОМЕР_4.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 28.05.2012 № 1757/17-217/НОМЕР_4 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0003051702, №0003061702 від 15.06.2012 року та № 0005561702 від 16.10.2012 року належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0003051702, № 0003061702 від 15.06.2012 року та № 0005561702 від 16.10.2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відносно прийнятого ДПС у Харківської області рішення про результати розгляду скарги № 1621/Р/10.2-17 від 29.08.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.п. 56.1-56.3 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.60.6 Податкового кодексу - якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Вказані приписи Податкового кодексу України знайшли своє відображення і в положеннях Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1440/18735 (далі за текстом - Порядок).

Згідно з п. 3.4 Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено правомірність формування ФОП ОСОБА_4 валових витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді за реальними господарськими операціями з контрагентами - ПП "Сканто", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ТОВ "СТК Юпітер", ФО-П ОСОБА_5 та безпідставне донарахування ФО-П ОСОБА_4 податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.06.2012 року № 0003061702 та № 0003051702, від 16.10.2012 року № 0005561702, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийнятого Державною податковою службою у Харківській області рішення про результати розгляду скарги від 29.08.2012 року № 1621/Р/10.2-17, а отже наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-11097/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.02.2013 р.