Рішення № 30100112, 20.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Радченко В.Є.

Категорія 53 Доповідач Мальований Ю.М.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Біляєвої О.М., суддів Березкіної О.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сєверної селищної ради у м. Сніжному Донецької області на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Сєверної селищної ради у м. Сніжному Донецької області про стягнення вихідної допомоги, заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Сніжнянського міського суду Донецької області з позовом, в якому зазначила, що 01 січня 1992 року вона була прийнята на роботу завідуючою клубом ім. Лесі Українки у с. Сєверне.

02 березня 2011 року її було звільнено за прогул без поважних причин. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 04 травня 2012 року це звільнення визнано неправильним. Тим же рішенням її було звільнено у зв'язку з ліквідацією установи.

У позові ОСОБА_2 просила стягнути вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку відповідно до положень ст. 44 КЗпП України, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 04 травня 2011 року по час його фактичного виконання , а також стягнути 1000 грн. на відшкодування заподіяної порушенням її прав моральної шкоди.

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з Сєверної селищної ради у м. Сніжному Донецької області на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі 1 191 грн. 05 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04 травня 2012 року по 24 грудня 2012 року у сумі 13 388 грн. 82 коп., а також грошове відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 200 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Сєверна селищна рада у м. Сніжному Донецької області просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що між тими самими сторонами, стосовно того ж предмету спору, по тим же обставинам апеляційним судом Донецької області від 04 травня 2012 року було ухвалене рішення, яким позивачку було звільнено з виплатою допомоги. Крім того зазначає, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому не вправі здійснювати виплату заробітної плати.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Сєверної селищної ради у м. Сніжному Донецької області - Санковська Л.М. підтримала апеляційну скаргу, представник позивачки ОСОБА_4 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення апеляційного суду Донецької області від 04 травня 2012 року ОСОБА_2 визнано такою, що перебувала на посаді директора клубу ім. Л.Українки, власником якого була Сєверна селищна рада у м. Сніжному Донецької області, та звільнена з посади з 04 травня 2012 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією установи (Клубу ім. Лесі Українки Сєверної селищної ради у м. Сніжному).

Цим же рішенням суд стягнув з Сєверної селищної ради у м. Сніжному на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 березня 2011 року по 04 травня 2012 року в сумі 24 149 грн. 16 коп. та грошову компенсацію завданої моральної шкоду у сумі 300 грн. Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1 191 грн. 05 коп. допущено до негайного виконання. Вирішено питання судового збору (а.с. 6- 9).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд відзначає, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 04 травня 2012 року встановлено факт трудових відносин між сторонами, з огляду на що факт правомірності притягнення Сєверної селищної ради у м. Сніжному у якості відповідача у цій справі доведенню не підлягає.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

З огляду на це вимоги позивачки про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку ґрунтуються на законі, а рішення суду в цій частині є обґрунтованим.

Згідно зі ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до роз'яснень, викладених в ч. 5 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24 грудня 1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначені розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 13 388 грн. 82 коп., виходячи із часу затримки починаючи з 04 травня 2012 року по 24 грудня 2012 року із розрахунку 163 робочих днів помножене на середньоденну заробітну плату позивачки у розмірі 82 грн. 14 коп.

Однак, суд першої інстанції не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України з цього питання та не взяв до уваги істотність невиплаченої ОСОБА_2 вихідної допомоги в розмірі 1191 грн. 05 коп. при звільненні порівняно з середнім заробітком за час затримки, з огляду на що, керуючись принципом співмірності, апеляційний суд на підставі п. 3 ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду в цій частині, визначивши розмір до відшкодування в сумі 1200 грн.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Сєверної селищної ради у м. Сніжному Донецької області задовольнити частково.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року в частині стягнення з Сєверної селищної ради у м. Сніжному Донецької області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку та розміру судових витрат - змінити.

Стягнути з Сєверної селищної ради у м. Сніжному Донецької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04 травня 2012 року по 24 грудня 2012 року у розмірі у сумі 1 200 грн. та 321,90 грн. судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: