Ухвала суду № 30100071, 13.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1 інстанції: Ясинський О.В.

Категорія 51 Доповідач: Мальований Ю.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Пономарьової О.М.,

суддів: Березкіної О.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі: Саєнко В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Селидіввугілля» подало апеляційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Селидіввугілля» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та є таким, що не відповідає діючому законодавству. Крім того, зазначає, що відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується особою, яка причинила шкоду або власником, не застосовуються до осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, а позивачка є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ДП «Селидіввугілля» в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ДП «Селидіввугілля» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно копії свідоцтва про одруження ІІІ-УР № 599954. виданого 01 лютого 1963 року Романковською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 01 лютого 1963 року, актовий запис № 3 (а.с. 13).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 з 01 березня 1982 року працював гірничим робочим з ремонту гірничих копалень на шахті «Селидівська». Наказом 425к ОСОБА_2 звільнено 01 вересня 1994 року з ДП «Селидіввугілля» за станом здоров'я (а.с. 40 - 42).

На підставі копії акту розслідування професійного захворювання ОСОБА_2, складеного 08 серпня 1990 року, за участю завідуючого відділенням гігієни охорони праці Селидівської міської санепідемстанції, головного інженера шахти «Селидівська» в/о «Селидіввугілля», голови ГІК, встановлено, що ОСОБА_2 протягом 17 років працював в умовах запиленості гірничоробочим з ремонту гірничих копалень, йому встановлено діагноз: коніотуберкульоз, антрако- сілікоз І ступеню, інтерсціальна форма, очаговий туберкульоз. Дихальна недостатність І ступеню (а.с. 39).

На підставі копії довідки МСЕК серії ДОН-02 № 138117 ОСОБА_2 06 березня 2003 року встановлено першу групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням (а.с. 11).

Згідно з копією довідки серії 2-18 АВ № 053120 ОСОБА_2 оглянуто 06 березня 2003 року та встановлено безстроково стійку втрату професійної працездатності 90 % (а.с. 12).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 виконкомом Української міської ради м. Селидове Донецької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 роки.

Висновком МСЕК встановлено причинно-наслідковий зв'язок з професійним захворюванням та смертю ОСОБА_2 (а.с. 14).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2011 року встановлено, що ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, втратила джерело існування.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Згідно з вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган. Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного підприємства «Селидіввугілля», суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалий характер, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, яких вона зазнала у зв'язку із втратою чоловіка і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування професійного захворювання, довідки МСЕК, копія свідоцтва про смерть, висновок МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок захворювання та смертю ОСОБА_2

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди, у зв'язку із втратою її чоловіка та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.

Керуючись статтею 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» - відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді