Постанова № 30099004, 25.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2013 року Справа № 2а-4887/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Гульцо О.І., за участю:

представників позивача: Старцевої Ю.В., Геращенко Т.Б.,

представника відповідача - Горбатенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Корона»до треті особи: проБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.10.2012 № 0021661720.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7860 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1671 грн. 67 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 25 січня 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Треті особи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань третіх осіб про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності третіх осіб за наявними у ній матеріалами та доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Бориспільській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з діяльністю готелів, ресторанів, наданням послуг мобільного харчування та таксі. Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Управління статистики у Бориспільському районі серії АБ № 471673.

У жовтні 2012 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» у період з 01.06.2009 по 15.06.2012 вимог законодавства під час оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати та інших виплат, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами.

За результатами перевірки складено акт від 03.10.2012 № 426/17-36229943, в якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 та пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7860 грн. 00 коп.

Так, у ході проведення контролюючого заходу органом державної податкової служби прийнято до уваги наявність письмових пояснень 6-ти громадян України про перебування у трудових відносинах з позивачем без їх документального оформлення, надходження яких до податкового органу стало підставою для ініціювання перевірки позивача.

Зокрема, громадянин ОСОБА_8 у своїх письмових поясненнях повідомив податковому органу про те, що працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» у період з листопада 2009 року по червень 2010 року та отримував заробітну плату у розмірі 800 грн. 00 коп. щомісячно.

За письмовими поясненнями громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вони працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» у період з червня 2009 року по вересень 2009 року та отримали заробітну плату за цей період у розмірі, відповідно, 6000 грн. 00 коп. та 13500 грн. 00 коп.

Про перебування у трудових відносинах з позивачем без їх офіційного оформлення повідомили також громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, за поясненнями яких розрахунки по оплаті праці проведені з ними наступним чином: ОСОБА_10 - 5000 грн. 00 коп. за період роботи жовтень 2009 року - грудень 2010 року; ОСОБА_5 - 8000 грн. 00 коп. за період роботи серпень 2009 року - березень 2011 року; ОСОБА_9 - 13500 грн. 00 коп. за період роботи лютий 2011 року - травень 2012 року.

Зважаючи на відомості, що викладенні у поясненнях ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідач дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» по відношенню до вказаних осіб є податковим агентом, який в силу приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV та Податкового кодексу України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» при нарахуванні наведеним особам доходів у вигляді заробітної плати у загальному розмірі 52400 грн. 00 коп. не утримано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем у період з червня 2009 року по травень 2012 року податкового зобов`язання з цього податку на суму 7860 грн. 00 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до податкового органу заперечення, в яких зазначено, що висновки відповідача стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» правопорушення є помилковими, письмові пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 містять неправдиві відомості, оскільки підприємство у трудових відносинах з ними у період, що зазначений у їх поясненнях, не перебувало, трудових угод не укладало та не виплачувало на їх користь будь - які доходи.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.10.2012 № 0021661720, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 127 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 9531 грн. 67 коп., з яких: 7860 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1671 грн. 67 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.

Так, принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов'язки і відповідальність платників та порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) до 1 січня 2011 року визначались законами України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991, що був чинний до 01.01.2011, та статті 9 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (який до 01.01.2011 визначав порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету), платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Доходом з джерелом його походження з України в силу приписів пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV визнається будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Згідно з приписами підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент.

Податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (пункт 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV).

Аналогічні за змістом положення також передбачені підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пунктом 162.1 статті 162 та пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, що до 01.01.2011 була визначена статтею 7 цього Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, а з 01.01.2011 - статтею 167 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV та пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Аналогічний порядок перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб передбачено підпунктами 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168 Податкового кодексу України.

У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV та пункт 127.1 статті 127 Податкового кодексу України).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як вже зазначалось судом вище, підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7860 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про виплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» доходу (заробітної плати) працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у загальному розмірі 52400 грн. 00 коп. без утримання та сплати цього податку до бюджету.

Єдиною підставою, на яку посилається податковий орган як на доказ існування трудових відносин між позивачем і наведеними вище громадянами, є письмові пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які містять інформацію стосовно періоду роботи на підприємстві позивача, виду робіт, що виконувались, та розміру отриманої заробітної плати.

У свою чергу, позивач категорично заперечує використання найманої праці ОСОБА_4 у період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року, ОСОБА_5 у період з серпня 2009 року по березень 2011 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з червня 2009 року по серпень 2009 року, ОСОБА_8 у період з листопада 2009 року по червень 2010 року та ОСОБА_9 у період з лютого 2011 року по травень 2012 року, а також виплату їм доходу у цей період.

Позивач звертає увагу на те, що протягом 2009 та 2010 років фінансово - господарська діяльність Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» не проводилась, у зв`язку з чим працівники на роботу не наймались. На підтвердження зазначених обставин, представниками позивача надано суду належним чином засвідчені копії декларацій з податку на прибуток підприємств за 2009 та 2010 роки, податкових розрахунків комунального податку за I-IV квартали 2009 року та I-IV квартали 2010 року, фінансових звітів станом на 31.12.2009 та 31.12.2010, розрахунків суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, показники яких («кількісний склад працівників за базовий звітний період», «річний фонд оплати праці», «витрати на оплату праці») свідчать про відсутність будь - яких зобов`язань з оплати праці найманим працівникам за цей період.

Необхідність у залученні трудових ресурсів виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» з початком провадження ним господарської діяльності у січні 2011 року, у зв`язку з чим позивачем укладено трудові угоди з громадянами, у тому числі з ОСОБА_4 (дата прийняття на роботу - 01.01.2011, дата звільнення - 17.04.2012) та ОСОБА_5 (дата прийняття на роботу - 08.04.2011, дата звільнення - 14.05.2012).

Позивач зазначає, що відносини трудового найму з працівниками, що прийняті на роботу, документуються підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства, податкові зобов`язання, що виникають у зв`язку з виплатою на користь таких працівників доходу, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» у повному обсязі. На підтвердження зазначених обставин представниками позивача долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наказів про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, заяв працівників про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, штатних розписів, книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, розрахунково-платіжних відомостей, відомостей про виплату грошей, журналів - ордерів, оборотно-сальдових відомостей, податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

За наведених вище обставин, висновки податкового органу про перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у трудових відносинах з позивачем без їх офіційного оформлення у період, що зазначений в їх поясненнях, та про виплату вказаним особам заробітної плати у загальному розмірі 52400 грн. 00 коп., позивач вважає такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності визначення податковим органом податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою тієї обставини чи є позивач по відношенню до платників податків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 податковим агентом.

Як вже зазначалось судом вище, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку його працедавцем відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

В силу приписів статті 2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 24 цього Кодексу передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до приписів статті 21 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Джерелом коштів на оплату праці працівників є частина доходу підприємства та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Обов`язковість ведення обліку доходів і витрат підприємства закріплена приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Так, статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (стаття 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, пов`язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Пунктом 6 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 № 984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зі змісту акта перевірки від 03.10.2012 № 426/17-36229943 вбачається, що у ході проведення контролюючого заходу посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби аналіз первинних документів податкового, бухгалтерського та кадрового обліку позивача на предмет їх відповідності та повноти відображення усіх показників не здійснювався.

Зокрема, податковим органом під час встановлення обставин виплати заробітної плати неоформленим офіційно працівникам не перевірено отримання підприємством у цей період доходу, з якого могла бути виплачена така заробітна плата, та факти його приховування з метою мінімізації об`єктів оподаткування податками та зборами, у тому числі податком на доходи фізичних осіб.

За відсутності належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують факти перебування у трудових відносинах з позивачем ОСОБА_4 у період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року, ОСОБА_5 у період з серпня 2009 року по березень 2011 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з червня 2009 року по серпень 2009 року, ОСОБА_8 у період з листопада 2009 року по червень 2010 року та ОСОБА_9 у період з лютого 2011 року по травень 2012 року, твердження відповідача на достовірність інформації, що міститься у поясненнях вказаних осіб, у тому числі стосовно періоду їх роботи на підприємстві та розміру виплаченої їм заробітної плати, є лише припущеннями податкового органу, не підкріпленими документально.

У свою чергу, представниками позивача на спростування обставин, що викладені у поясненнях вказаних осіб, у тому числі поясненні громадянки ОСОБА_5 з приводу її працевлаштування позивачем у період з серпня 2009 року по березень 2011 року, подано суду належним чином засвідчену копію особової картки працівника типової форми № П-2, відповідно до даних якої ОСОБА_5 до прийняття 08.04.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» її на роботу працювала на іншому підприємстві - готелі «Lillyland».

Крім того, допитаний судом у якості свідка громадянин ОСОБА_11, який є єдиноосібним засновником підприємства, пояснив, що він будучи власником будинку за адресою: АДРЕСА_1, частину вказаного приміщення передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Готель Корона», а в іншій частині проживав разом зі своєю сім`єю та як фізична особа використовував працю найманих осіб ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Зокрема, ОСОБА_8 виконував обов`язки його водія, ОСОБА_9 - обов`язки по догляду за дитиною. У свою чергу ОСОБА_7 лагодив у його будинку (у тій частині приміщення, яка не передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Готель Корона») електричну мережу, а його дружина ОСОБА_12 проживала разом з ним у цьому будинку у період виконання чоловіком вказаних робіт.

Свідок ОСОБА_13, у судовому засіданні пояснила, що у період з 21.03.2011 по 26.12.2011 вона займала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» та особисто приймала на роботу ОСОБА_5 у квітні 2011 року. Що стосується ОСОБА_4 свідок повідомив, що вказана особа працювала на підприємстві позивача з січня 2011 року по квітень 2012 року, обставини, що свідчать про використання позивачем найманої праці ОСОБА_4 у період до січня 2011 року, їй не відомі. Крім того, свідок зазначив, що у період її перебування на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» ОСОБА_9 трудову функцію на підприємстві позивача ніколи не виконувала.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що згідно з вимогами частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, в силу приписів статті 256 Цивільного процесуального кодексу України факти, що мають юридичне значення, у тому числі факти перебування у трудових відносинах, встановлюються в судовому порядку.

На момент розгляду даної справи доказів наявності рішень судів, якими встановлено факти перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» у наведений вище період, представником відповідача суду не надано.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи представником відповідача не доведено у належний спосіб обставин, що свідчать про наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4 у період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року, ОСОБА_5 у період з серпня 2009 року по березень 2011 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з червня 2009 року по серпень 2009 року, ОСОБА_8 у період з листопада 2009 року по червень 2010 року та ОСОБА_9 у період з лютого 2011 року по травень 2012 року, а також про виплату їм заробітної плати у цей період у загальному розмірі 52400 грн. 00 коп., зважаючи на те, що письмові пояснення вказаних осіб, на дані яких спирається відповідач, не є належними та достатніми для висновку про існування трудових відносин, їх тривалість, умови, розмір оплати праці тощо, твердження податкового органу про наявність у позивача обов`язку сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 7860 грн. 00 коп. суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.10.2012 № 0021661720, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7860 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1671 грн. 67 коп., суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 111 грн. 80 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.10.2012 № 0021661720, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Корона» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 30 січня 2013 року.