Рішення № 30098884, 21.03.2013, Оболонський районний суд міста Києва

21.03.2013 Справа № 2605/20052/12

унікальний №2605/20052/12

провадження № 2/756/889/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маринченко М.М.,

при секретарі Яковлєвому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання переважного права на задоволення грошових зобов'язань за договором позики за рахунок автомобіля, звільнення автомобіля з-під арешту, виключення автомобіля з акту опису майна, припинення розшуку автомобіля,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання переважного права на задоволення грошових зобов'язань за договором позики від 15 листопада 2011 року за рахунок легкового автомобіля SUBARU, модель TRIBECA, 2007 року випуску, тип легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі-автомобіль), звільнення автомобіля з-під арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 лютого 2012 року, що винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - державним виконавцем); виключення автомобіля з акту опису майна від 29 листопада 2012 року, що складений державним виконавцем, та припинення розшуку автомобіля, оголошеного постановою державного виконавця від 18 жовтня 2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-6499/2010.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовуються тим, що 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 (заставодержатель) та ОСОБА_2 (заставодавець) укладено договір застави, за умовами якого заставодавець передав у заставу заставодержателю автомобіль в якості забезпечення виконання заставодавцем своїх зобов'язань за договором позики від 15 листопада 2011 року щодо повернення позивачу позики в розмірі 12000 грн.

23 лютого 2012 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа від 15 лютого 2012 року № 2-6499/2010, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення 4135176 грн. 29 коп.

29 листопада 2012 року державним виконавцем за участі представників ДАІ було примусово евакуйовано автомобіль та складено акт опису майна.

Позивач вказує, що оскільки договір застави було укладено ним до відкриття виконавчого провадження, у нього виникло першочергове (пріоритетне) право, порівняно з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на задоволення грошових зобов'язань за договором позики за рахунок автомобіля.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_2 просив позов задовольнити, посилаючись на те, що при укладенні договору позики та договору застави не існувало жодних перешкод для передачі позивачу в заставу автомобіля для забезпечення виконання за договором позики, автомобіль в заставі банку не перебуває, виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором перед банком забезпечено іншими договорами іпотеки, тому ОСОБА_1 має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» проти позову заперечував, посилаючись на те, що держаним виконавцем правомірно накладено арешт та майно боржника ОСОБА_2, яка не виконала рішення суду добровільно, а звернення стягнення на предмет застави заставодержателем та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є правом, а не обов'язком заставодержателя ОСОБА_1 Враховуючи, що станом на час звернення до суду позивач не реалізував свого права звернення стягнення на заставлене майно, і не вбачається порушення прав позивача з боку позичальника та заставодавця ОСОБА_2, оскільки строк повернення позики ще не настав, відсутні підстави для звільнення майна з-під арешту. Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє права заставодержателя на першочергове задоволення його вимог за рахунок заставленого майна. Крім того, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, що має місце в даному випадку.

Представник відповідача - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.

Заслухавши представників позивача, відповідача ОСОБА_2, банку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, за мовами якого, позикодавець передає позичальнику у користування грошові кошти у сумі 12000 грн. строком до 15 листопада 2013 року без сплати відсотків за користування, а позичальник зобов'язується повернути вказану суму у визначений договором строк.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 (заставодержатель) та ОСОБА_2 (заставодавець) укладено договір застави, за умовами якого заставодавець передає заставодержателю у заставу належний йому автомобіль SUBARU, модель TRIBECA, 2007 року випуску, тип легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого сторони оцінили в розмірі 80000 грн. Обтяження вказаного автомобіля заставою 15 листопада 2011 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП №31383255 з виконання виконавчого листа № 2-6499/2010, виданого 15 лютого 2012 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 4135746 грн. 29 коп.

Постановою державного виконавця від 23 лютого 2012 року при примусовому виконанні вказаного виконавчого листа накладено арешт та все майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення в розмірі 4135746 грн. 29 коп.

18 жовтня 2012 року постановою державного виконавця оголошено розшук автотранспортних засобів, що належать ОСОБА_2

29 листопада 2012 року державним виконавцем описано і накладено арешт та належний ОСОБА_2 автомобіль SUBARU, модель TRIBECA, 2007 року випуску, тип легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1.

З матеріалів справи № 2-6499/10 вбачається, що у липні 2009 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 січня 2008 року.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року позов задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 3132036 грн. 44 коп. У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 липня 2010 року заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4135746 грн. 29 коп. та судові витрати у розмірі 2372 грн.

У січні 2011 року ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на рішення суду. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Як встановлено судом, державним виконавцем, при проведенні виконавчих дій по виконанню виконавчого листа 2-6499/2010, виданого 15 лютого 2012 року Оболонським районним судом м. Києва, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2, в тому числі й на належний боржнику автомобіль SUBARU, модель TRIBECA, реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебуває у заставі у позивача відповідно до договору застави від 15 лютого 2011 року.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з договору позики та матеріалів справи, станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом строк повернення грошових коштів, отриманих позичальником ОСОБА_2 за договором позики, не настав, і позивач не звертався до боржника з вимогою про дострокове стягнення суми боргу.

Згідно пунктів 3, 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Оскільки право застави у позивача на підставі договору застави від 15 листопада 2011 року виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника ОСОБА_2 грошових коштів на користь банку (13 грудня 2010 року), а вартість предмета застави (80000 грн.) значно перевищує розмір забезпечених вимог позивача (12000 грн.), на вищезазначене майно боржника, відповідно до п.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який не є заставодержателем.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність накладення арешту на належний ОСОБА_2 автомобіль та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання переважного права на задоволення грошових зобов'язань за договором позики за рахунок автомобіля, звільнення автомобіля з-під арешту, виключення автомобіля з акту опису майна, припинення розшуку автомобіля.

Керуючись ст.ст. 572, 590 ЦК України, ст.ст. 11, 52, 54 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 60, 88, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України.

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання переважного права на задоволення грошових зобов'язань за договором позики за рахунок автомобіля, звільнення автомобіля з-під арешту, виключення автомобіля з акту опису майна, припинення розшуку автомобіля.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Маринченко