Ухвала суду № 30097849, 21.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/11829/2012 Провадження № 22-ц/795/788/2013 Головуючий у I інстанції -Сапон А. В. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Бечка Є.М.,

суддів - Острянського В.І., Смаглюк Р.І.,

при секретарі - Зоценко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Красножона Володимира Сергійовича від 19.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження,

В с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 06 лютого 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Красножона Володимира Сергійовича від 19.10.2012 року про відкриття провадження було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2013 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги її скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом не повністю встановлені обставини справи, неправильно застосовані положення ст. ст. 18, 25, 26 Закону України « Про виконавче провадження», оскільки судовий наказ від 22.07.009 року, який є виконавчим документом, не містить ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, як цього вимагають положення ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», хоча у матеріалах справи достатньо доказів про наявність у стягувача такого коду і відсутність у змісті наказу строку для його пред'явлення неможна вважати формальністю.

В своїх запереченнях державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Красножон В.С. заперечував проти скарги ОСОБА_1, вказуючи на те, що дана постанова винесена під час повторного розгляду заяви стягувача щодо відкриття виконавчого провадження. Згідно відміток на виконавчому документі судовий наказ щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Моя Родина» тричі перебував на виконанні в Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції та повертався на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та, що боржник не одноразово був ознайомлений з матеріалами виконавчих проваджень та з судовим наказом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін з таких підстав.

По справі встановлено, що на виконанні у державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Красножона Володимира Сергійовича дійсно перебуває виконавче провадження № 34819462 з приводу примусового виконання судового наказу № 2-н-489/09, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 22.07.2009 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Моя родина» 4996,61 грн. боргу.

19.10.2012 року суб'єктом оскарження винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що судовий наказ від 22.07.009 року, який є виконавчим документом, дійсно не містить ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, як цього вимагають положення ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте суд вважає, що відсутність таких відомостей у виконавчому документі не може бути підставою для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною, оскільки п.3.ч.1 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає зазначення вказаних даних, лише якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ.

Згідно до п.6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі також повинен зазначатися строк пред'явлення його до виконання, однак, вказаний вище судовий наказ неодноразово перебував на виконанні в Новозаводському відділі державної виконавчої служби, повертався у зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, при цьому у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначався строк, протягом якого виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання.

Звертаючись зі скаргою на вказану постанову ОСОБА_1, всупереч положенням ст. 383 ЦПК України не довела, що оскаржувана постанова держвиконавця порушила її права і свободи.

Судовий наказ, відповідно до ст. 95 ЦПК України, є особливою формою судового рішення і у відповідності до частини 3 вказаної статті, підлягає виконанню за правилами для виконання судових рішень.

Згідно зі ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Суду не було надано доказів про скасування судового наказу № 2-н-489/09, отже він підлягає виконанню і відсутність у ньому строку для пред'явлення може лише абстрактно, формально вплинути на права чи свободи заявниці при умові перевищенні стягувачем строку для звернення наказу до виконання, про що у скарзі не йдеться.

Отже, формальна відсутність у змісті судового наказу відомостей про строк його пред'явлення до виконання не може слугувати підставою для відмови у відкритті провадження.

За вказаних обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 п.1 ч.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: