Ухвала суду № 30096697, 18.03.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/19029/12 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І. Провадження № 22-ц/773/417/13 Категорія:57 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Овсієнко А.А.,

при секретарі - Масляній С.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника відповідача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Горнік Тетяни Анатоліївни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2013 року позов в даній справі задоволено.

Ухвалено визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19 липня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за №659. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 107,3 грн. судового збору.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» - Горнік Т.А. подала апеляційну скаргу на дане рішення суду, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 130/ФКВ-07, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 230 000 доларів США на споживчі потреби (благоустрій земельної ділянки та ремонт житлового будинку) під 14,6 % річних на строк до 11.04.2022 року (а.с. 19-25).

Для забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному договору 12.04.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останнім передано в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,19 га (а.с.26-29).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 19.07.2011 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 659, яким запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,19 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та на житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за цією ж адресою, що передані ОСОБА_2 в іпотеку ТзОВ «Український промисловий банк» на підставі іпотечного договору, заборгованість за яким виникла з 01.07.2010 року по 05.07.2011 року. Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 130/ФКВ-07 від 12.04.2007 року, яка виникла станом на 05.07.2011 року та складає 2 086 741,33 грн. (а.с. 38-39).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, не є безспірною, що є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам матеріального права, якими врегульовані ці правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 4.1. договору іпотеки передбачено право банку (іпотекодержателя) звернути стягнення на предмет іпотеки у разі: повного або часткового неповернення кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; порушення іпотекодавцем обов'язків за цим та/або позичальником за кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання (а.с. 27-28).

Згідно із ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Частиною 2 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 05 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Виконавчий напис нотаріусом вчинено 19.07.2011 року на належне майно для подальшого звернення з метою задоволення вимог банку для погашення заборгованості по кредиту на суму 2 086 741,33 грн., а згідно наданої банком вимоги від 24.12.2010 року заборгованість становила 69 958 доларів США, що по курсу НБУ становила 557 112,36 грн. (а.с. 102).

Наявність таких розбіжностей щодо суми заборгованості за кредитним договором в документах, які були надані нотаріусу, що підтверджуються додатком до заяви про вчинення виконавчого напису (а.с. 100), свідчать про необхідність з'ясування та доведення обставин щодо суми заборгованості, розмір якої не є безспірним.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у нотаріуса правових підстав, передбачених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для вчинення виконавчого напису, оскільки подані нотаріусу документи банком не підтверджували безспірність заборгованості боржника, вони містили суттєву різницю щодо розміру заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду щодо визнання виконавчого напису, вчиненого 19.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу таким, що не підлягає виконанню ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Горнік Тетяни Анатоліївни відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: