Рішення № 30096534, 11.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2013 р.Справа № 5017/3823/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

До відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"

про стягнення 1 057 246,82грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

від позивача: Пац В.О. - довіреність від 16.03.2012р.; Пількевич В.В. - довіреність від 16.03.12р.; Мельник В.В. - довіреність від 16.03.2013р.; Букоємський Р.В. - довіреність від 16.03.2013р.;

від відповідача: Ельчібеклян І.М. - довіреність від 02.01.13р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (ПАТ "Одесагаз") пеню в сумі 754 705,56 грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних в сумі 154 254,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012р. було порушено провадження у справі № 5017/3823/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення 1 057 246,82грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 2155/2013) також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 5000 грн.

28.01.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.02.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло письмове заперечення.

18.02.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло письмове пояснення.

Від відповідача надано до господарського суду Одеської області клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2013р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 12.03.2013р.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалися перерви з 01.02.2013р. до 18.02.2013р.; з 06.03.2013р. до 11.03.2013р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

30.09.2011 року між Національноюа акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2131/11 за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. сторони погодили, що газ постачається за цим договором та використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Згідно п. 3.1 Договору №14/2131/11 від 30.09.2011р., Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 53 390,000 тис. куб.м., з яких: в жовтні 2011р. - 2 450,000 тис.куб.м., в листопаді 2011р. - 4 065,000 тис.куб.м., в грудні 2011р. - 7 100,000 тис.куб.м., в січні 2012р. - 8 100,000 тис.куб.м., в лютому 2012р. - 7 700,000 тис.куб.м., в березні 2012р. - 6 100,000 тис. куб.м., в квітні 2012р. - 3 050,000 тис.куб.м, в травні 2012р. - 400,000 тис.куб.м, в червні 2012р. - 250,000 тис. куб.м, в липні 2012р. - 195,000 тис. куб.м, в серпні 2012р. - 155,000 тис.куб.м, в вересні 2012р. - 210,000 тис.куб.м, в жовтні 2012р. - 2 450,000 тис.куб.м., в листопаді 2012р. - 4 065,000 тис.куб.м., в грудні 2012р. - 7 100,000 тис.куб.м.

П 3.1.1 Договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. визначено, що обсяги газу, що планується передати за договором, можуть змінюватися Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

П. 3.3, 3.4. Договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою Покупця Продавцеві два примірника акта приймання -передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

П. 4.1 Договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. передбачено, що кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів Покупця.

Згідно із п.5.2. договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що ціна за 1000 м3 газу становить 3023,50 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Пунктом 6.1. договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

П. 6.2 Договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог ЗУ „Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

П. 7.2 Договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. сторони узгодили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору, Продавець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до п. 11.1 Договору №14/2131/11 від 30.09.2011р., цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

30.09.2011р. 30.12.2011р. сторонами договору були укладені додаткові угоди №№ 1,2 якими сторони уточнювали та змінювали окремі пункти договору.

На виконання п. 2.1. договору купівлі-продажу природного газу №№14/2131/11 від 30.09.2011р. Продавець протягом жовтня 2011 року - березня 2013року передав у власність Покупцю імпортований природний газ на загальну суму 129 093 821,73грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме: Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року на суму 7 316 702,68 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року на суму 20 095 829,12 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року на суму 21 631 320,70грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року на суму 26 296 353,36 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року на суму 33 177 752,21 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 року на суму 20 575 863,66 грн.

Як зазначає позивач, в порушення приписів п.6.1. договору відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за отриманий природний газ, у зв'язку із чим позивачем було нараховану відповідачу штрафні санкції.

Відповідно до розрахунку, наданого суду позивачем відповідачу нараховано пеню в сумі 754 705,56грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних в сумі 154 254,20 грн.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач у відповідача перед позивачем за поставлений газ заборгованості не має.

Несвоєчасне виконання відповідачем умов договору, на думку позивача, порушує його охоронювані законом права та інтереси, що зумовило його звернення з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Національноюа акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2131/11 за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

За умовами п.7.2. договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання укладеного між сторонами договору позивач позивач протягом жовтня 2011 року - березня 2013року передав у власність відповідача імпортований природний газ на загальну суму 129 093 821,73грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

У процесі розгляду справи Позивач зазначав, а Відповідач не заперечував, що в порушення умов договору, Відповідач свої зобов'язання відповідно до умов Договору виконав несвоєчасно.

Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін на час розгляду справи заборгованість за поставлений Позивачем газ у Відповідача відсутня.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом а саме із розрахунку наданого суду відповідачем, за порушення строків розрахунків за отриманий природний газ у відповідні місяці, Позивач нарахував Відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні, які за розрахунком Позивача складають відповідно: пеню в сумі 754 705,56грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних в сумі 154 254,20 грн.

21.01.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що між сторонами було укладено договір № 14/2131/11 на поставку природного газу виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. ПАТ „Одесагаз" здійснює на підставі ліцензії реалізацію природного газу за регульованим тарифом виключно населенню, підприємствам комунальної теплоенергетики та бюджетним установам і організаціям Одеської області. Діяльність ПАТ „Одесагаз" по забезпеченню та реалізації природного газу не є підприємницькою, так як не має мети - отримання прибутку та у розумінні ст. 3 Господарського кодексу України є некомерційною господарською діяльністю. Свої зобов'язання з подачі газу бюджетним установам та організаціям ПАТ „Одесагаз" виконало, однак в свою чергу, ці підприємства розрахунок в повному обсязі не здійснили своєчасно. Закон України „Про засади функціонування ринку природного газу" є спеціальним законом і визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу. Ринок природного газу має також свої особливості проведення розрахунків. Так розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; поточний рахунок газотранспортного підприємства; поточний рахунок газорозподільного підприємства; поточний рахунок гарантованого постачальника. Законом встановлено, що алгоритм розподілу коштів це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Однією з особливостей ринку природного газу є те, що на кошти які знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників, їх структурних підрозділів, а також суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, що здійснює продаж природного газу гарантованим постачальникам, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. Також на кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню. Відповідальність суб'єктів ринку природного газу, а також відповідальність за порушення законодавства з питань функціонування ринку природного газу встановлена ст.23 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу". Перелік правопорушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Будь-яких правопорушень, як гарантований постачальник, при забезпеченні бюджетних і установ та організацій природним газом та проведенні розрахунків ПАТ „Одесагаз" не здійснило. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Зокрема, умова договору стала підставою для нарахування пені протягом шести місяців, що передували моменту звернення з позовом.

Відповідно до положень статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за правилами, встановленими ст.ст. 253-255 кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто початком перебігу строку позовної давності щодо нарахування пені є наступний день після підписання акту приймання-передачі до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Нарахування пені за період з 10.01.2011 року по 20.12.2012 року суперечить статті 260 Цивільного кодексу України, оскільки порушеним є порядок. За своєю правовою природою вимога щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції є засобом відшкодування збитків від знецінення грошових коштів (інфляції).

Статтею 232 Господарського кодексу України щодо порядку застосування штрафних санкцій встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями, а законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій або збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції. Також за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Законом та договором, укладеним між позивачем та відповідачем, не встановлена додаткова відповідальність у вигляді стягнення збитків понад штрафні санкції і таким чином задоволенню підлягають лише збитки не покриті санкціями.

Також ст.22 ЦК України встановлено, що збитками є витрати яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

01.02.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло письмове заперечення, відповідно до якого зазначено, що статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За несвоєчасне виконання умов спірного договору Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" в порядку статті 549 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. З ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, вважаємо, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи

документами.

Застосовуючи приписи п.3 статті 8З ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником. майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами Договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Також зазначено, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України. Позивач несе збитки у своїй господарській діяльності внаслідок постійного невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами, у т.ч. і ПАТ „Одесагаз".

18.02.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло письмове пояснення відповідно до якого зазначено, що Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 вказує, що відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Зазначене встановлено у Постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 22/274 та від 20.04.2011 № 4/110-38. Також рекомендації президії Вищого господарського суду України від 29.12.2008 № 04-5/277 пунктом 3.9.2. встановлюють, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо". Постановою Вищого Господарського суду України від 19.04 2011 р. № 12/183 зазначено: „Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу XI (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду". Постановою від 20.04.2011 р. № 4/110-38 зазначено: „Разом з тим, приписами п. З ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Можливість зменшення розміру неустойки передбачена також ч. З ст. 551 ЦК України. При розгляді справи господарськими судами було встановлено, що основним споживачем теплової енергії, що була поставлена відповідачу, є населення, яке не здійснювало своєчасних розрахунків за спожиті енергоносії, а Законом України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" тимчасово заборонено стягувати з населення пеню за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено обставини та подано будь які докази які б спростували позовні вимоги позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід стягнути з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення 1 057 246,82грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 2603030203944 у АТ «Ощадбанк» Одеське облуправління код банку 328845) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26032304921 у АТ «Ощадбанк» м. Київ код банку 300465) - заборгованість у сумі - 1 057 246,82грн., яка складається з суми пені 754 705,56грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних в сумі 154 254,20 грн.; витрати по сплаті судового збору на суму 21 144,94грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.03.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.